І знову про середній заробіток мобілізованого працівника
Наше підприємство виплачує середній заробіток працівнику, якого мобілізовано на військову службу з 3 квітня 2014 року. Маємо інформацію, що за місцем служби він отримує ще і грошове забезпечення нарівні з військовими-контрактниками. Чи можна нам припинити виплату йому середнього заробітку?
(м. Конотоп)
Ні, не можна. Середній заробіток, місце роботи і посада за таким працівником зберігаються згідно із законом протягом усього строку служби, але не більше року.
Зауважимо, що такі запитання почастішали не тільки через те, що в цей непростий час підприємства не проти позбутися зайвого навантаження на фонд оплати праці, а ще й тому, що з’явилася інформація про постанову КМУ «Питання грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період» від 09.04.2014 р. № 111 (далі — постанова № 111). І хоча цей документ набрав чинності 24.04.2014 р. (див. замітку в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 34, с. 3), ця дата не важлива з тієї причини, що в тексті самої постанови № 111 прямо визначена інша дата — 18 березня 2014 року. Починаючи з неї грошове забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, підлягає виплаті в порядку та розмірах, установлених для офіцерського складу та військовослужбовців-контрактників.
Нагадаємо, що 18 березня — це дата набрання чинності Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 р. № 303/2014, затвердженим, як і годиться, Законом України від 17.03.2014 р. № 1126-VII.
Нагадаємо також, що з 1 квітня 2014 року — дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27.03.2014 р. № 1169-VII — у законодавстві з’явилося таке поняття, як «призов під час мобілізації, на особливий період». Ви вже могли прочитати про це в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 28, с. 40. Відповідно, у ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-XII серед інших видів військової служби (зокрема, військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу, тобто контрактників) тепер є і такий вид, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
При цьому питання виплати військовослужбовцям грошового забезпечення регулюються ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 р. № 2011-XII. У ч. 4 цієї статті зазначено, що встановлення розмірів такого грошового забезпечення — це прерогатива Кабміну. Ось Кабмін і постарався…
Таким чином, мета прийняття постанови № 111 — дозволити виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, які наразі проходять цей «новий» вид військової служби. Адже це бюджетні кошти й потрібен був спеціальний документ, що прив’язує таку нову категорію військовослужбовців до норм грошового забезпечення, встановлених постановою КМУ «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 р. № 1294.
При цьому розглядати постанову № 111 як підставу відмовитись від виплати середнього заробітку мобілізованому працівнику підприємства категорично не можна. А це означає, що такий працівник одночасно отримуватиме і свою середню заробітну плату від роботодавця, і грошове забезпечення від Міноборони.
Напевно ви здогадуєтеся, що такі виплати повинні обкладатися ПДФО і з них слід сплачувати ЄСВ. До речі, про це зазначено у свіжій консультації міндоходівців у Базі знань (див. підкатегорію 103.02). І хоча аргументація там прямо орієнтована на «партизан» (про них ви можете прочитати в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 24, с. 36), висновок цілком можна поширити і на працівника, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, — головне, щоб він не був звільнений.
Зауважимо, що у ВРУ зареєстровано проект закону, який зрівняв би у правах працівників, звільнених у зв’язку із призовом раніше 01.04.2014 р., з нинішніми не звільненими з підприємств «солдатами на середній зарплаті». Ми, звісно, триматимемо вас у курсі щодо подальшої долі цього проекту. А що можна зробити для раніше звільненого такого військовослужбовця уже зараз — читайте рекомендації Держінспекції України з питань праці за посиланням: http://dpu.gov.ua/Lists/news/DispFormTrue.aspx?ID=447.
Зрозуміло, що якщо загальна сума нарахованих за рік доходів не перевищить 1218 х 120 = 146160 (грн.), то на підставі абзацу сьомого п. 179.2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI таким військовослужбовцям (які одержують грошове забезпечення плюс середній заробіток) за підсумками року навіть не доведеться декларувати свої доходи. Цікаво, до речі, що згідно з п. 168.5 цього Кодексу суми ПДФО, утриманого з їх грошового забезпечення, спрямовуються виключно на виплату їм же назад.
Що ж стосується власне запитання, поставленого на початку статті ощадливим бухгалтером підприємства, то про всяк випадок повторимо ще раз: з 1 квітня 2014 року і на весь час військової служби працівника, призваного під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, за ним зберігається місце роботи, посада і середній заробіток (ст. 39 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.93 р. № 3543-XII, ст. 119 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р.).
Олександр Голенко, шеф-редактор
