Вимушений прогул: оплачуємо, обліковуємо, відображаємо у звітності

Вимушений прогул: оплачуємо, обліковуємо, відображаємо у звітності

Марія Компанієць, експерт з питань оплати праці

Помилки потрібно вміти визнавати і виправляти. Стосовно ситуації поновлення працівника за рішенням суду визнати цю помилку допомагає суд. А от виправити — справа підприємства. Отже, сьогодні ви дізнаєтеся про те, як відобразити в обліку та звітності виплати, пов’язані з поновленням працівників на роботі за рішенням суду, а саме:

1) оплату вимушеного прогулу;

2) відшкодування моральної шкоди;

3) компенсацію працівнику витрат на правову допомогу.

Працівник, звільнений без законних підстав, має бути поновлений на попередній роботі, — цього вимагає ч. 1 ст. 235 КЗпП. А от із приводу оплати такого вимушеного прогулу КЗпП говорить таке: при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП).

Час вимушеного прогулу — це період із дати, наступної за днем незаконного звільнення, до дати, коли працівника буде поновлено на роботі. Зверніть увагу: у загальному випадку працівнику слід виплатити середній заробіток за період вимушеного прогулу, але не більше ніж за рік. Виняток один: заява (позов) про поновлення на роботі розглядається більше року не з вини працівника — тоді суд може постановити оплатити весь період вимушеного прогулу. Цікаво, що при частковій провині працівника оплату може бути зменшено. У будь-якому разі висновок про наявність або відсутність провини працівника, про межі зменшення розміру виплати має бути вмотивованим (п. 32 постанови № 9).

Як же розраховують цю суму? Тут можливі ва­ріанти. У своєму рішенні суд може:

1) або зазначити конкретну суму в резолютивній частині рішення;

2) або просто зобов’язати відповідача виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, вказавши при цьому лише період, за який має бути здійснена виплата*.

У першому випадку розрахунок, як правило, здійс­нюють на підставі даних, наданих відповідачем під час судового розгляду. У другому — підприємству доведеться самостійно визначити суму перед виконанням рішення суду.

Але як часто буває — «правда десь посередині». Суди часто виносять такі рішення: виплатити середній заробіток за період із моменту незаконного звільнення до дати, визначеної в позовній заяві. Наприклад, суд виніс рішення від 17.04.2014 р. У ньому постановив поновити на попередній посаді незаконно звільненого працівника і виплатити йому середній заробіток за період з 16.01.2014 р. (працівника було незаконно звільнено 15.01.2014 р.) по 21.03.2014 р. Роботодавець 18.04.2014 р. видає наказ про поновлення на роботі. Виходить, що період вимушеного прогулу 16.01.2014 р. — 17.04.2014 р. Проте у рішенні суду йдеться про опла­ту прогулу за період 16.01.2014 р. — 21.03.2014 р. Як діяти роботодавцю в цьому випадку? Вважаємо, що період 22.03.2014 р. — 17.04.2014 р. має бути оплачений, адже весь цей час працівник перебуває у трудових відносинах із роботодавцем (наказ про його звільнення визнано незаконним). Інша справа, як це зробити:

— можна очікувати нового позову та рішення суду (але це загрожує претензіями з боку інспекції з праці, адже в наявності не оплачений без підстав період трудових відносин);

— самостійно розрахувати середній заробіток за такий період та оплатити його;

— звернутися до суду із проханням роз’яснити судове рішення і порядок його виконання (ст. 221 ЦПКУ).

Щоб розрахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу, потрібно керуватися Порядком № 100. Так, згідно з п. 2 цього Порядку в усіх випадках збереження середньої заробітної плати (крім оплати відпусток) середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана виплата. У нашому випадку такою подією буде дата незаконного звільнення. У розрахунку середньої зарплати беруть участь виплати, зазначені в п. 3 Порядку № 100. А от виплати, перелічені в п. 4 цього Порядку, до розрахунку не потраплять.

Декілька слів про нюанси розрахунку середнього заробітку виходячи з виплат за останні два місяці.

1. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві менше двох календарних місяців, розраховуйте середню зарплату виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

2. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, визначайте середню зарплату виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня (не з його вини), доведеться робити розрахунок виходячи з установленої йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (абзац четвертий п. 2 Порядку № 100).

3. Час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (абзац шостий п. 2 Порядку № 100). Так, наприклад, необхідно виключити період відпустки та хвороби. Відповідно, виключаєте і суми оплати за такий час (відпускні, лікарняні).

4. Середньоденну (середньогодинну) зарплату розраховуйте таким чином: розділіть зарплату за фактично відпрацьовані протягом двох місяців (інший фактично відпрацьований період, що береться до розрахунку) робочі дні (години) на кількість відпрацьованих робочих днів (годин).

5. Відповідно, суму виплати за час вимушеного прогулу визначайте, помноживши середній заробіток на кількість невідпрацьованих унаслідок вимушеного прогулу робочих днів (годин) за графіком роботи поновленого працівника.

Припустимо у вашому випадку в рішенні суду фігурує сума виплати. Досить довго у такій ситуації виникало чимало запитань. Роботодавці були вимушені або виплачувати працівнику суму, зазначену в рішенні суду, і самостійно вирішувати питання із джерелом сплати ПДФО та ЄСВ, або ж звертатися до суду за роз’ясненням його рішення.

На сьогодні з цим проблем бути вже не повинно. Причина — зміни, внесені Законом № 406 до Закону № 606 (набрали чинності з 11.08.2013 р.). Тепер у ч. 8 ст. 65 Закону № 606 зазначено: у разі виконання судового рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче­оплачуваної роботи боржник є податковим агентом. Виконуючи судове рішення, він відраховує ПДФО та ЄСВ із сум, які підлягають виплаті стягувачу.

Інакше кажучи, у рішенні суду зазначається «грязна» сума виплати, з якої роботодавець повинен утримати ПДФО та ЄСВ, виплативши працівнику в результаті вже «чисту» суму

Зверніть увагу: в ч. 8 ст. 65 Закону про виконавче провадження йдеться тільки про виплати за час вимушеного прогулу. А це означає, що з іншими виплатами на користь працівника за рішенням суду (зокрема, з відшкодуванням моральної шкоди*) може бути не все так просто. Щодо них украй бажано, щоб у рішенні суду було застереження про те, що ці суми зазначені без утримання податків та інших обов’язкових платежів (п. 6 постанови № 13). В іншому разі зверніться до суду із проханням роз’яснити судове рішення та порядок його виконання (ст. 221 ЦПКУ). І вже далі дійте відповідно до нього.

А тепер перейдемо до оподаткування. Але перш за все вкажемо на головне: середній заробіток за весь час вимушеного прогулу включається до фонду додаткової зарплати як оплата за невідпрацьований час (п.п. 2.2.12 Інструкції № 5)**. Саме ця обставина і визначає податково-соціальні наслідки: і для ПДФО, і для ЄСВ, і для податку на прибуток — це заробітна плата. Утім, скрізь є свої нюанси. Із ними і розберемося.

Як ми вже сказали, оплата вимушеного прогулу є заробітною платою. Отже, сплачувати ЄСВ із такого доходу необхідно за зарплатними правилами і ставками.

Однак тут є нюанс: вимушений прогул може припадати на період більше одного календарного місяця (часто так воно і буває). Але ж для того, щоб періоди роботи були зараховані до страхового стажу, необхідно, щоб ЄСВ був співвіднесений із конкретним місяцем.

Із цього випливає цілком логічний висновок: оплату вимушеного прогулу необхідно розподілити між періодами вимушеного прогулу

Як це зробити, розповідають норми ч. 2 ст. 7 Закону про ЄСВ і п.п. 4 п. 4.3 Інструкції № 455: суму заробітку, зазначену в рішенні суду, розділіть на кількість місяців, за які нарахована виплата. Важливий момент: при визначенні кількості місяців ураховуйте і повні, і неповні місяці.

Приклад 1. Період вимушеного прогулу 13.01.2014 р. — 16.04.2014 р. За рішенням суду за цей період підприємство повинне виплатити працівнику заробіток у розмірі 45000 грн.

Період вимушеного прогулу припадає на чотири місяці: січень, лютий, березень і квітень. Незважаючи на те, що січень і квітень — неповні місяці, усю суму оплати ми ділимо на чотири:

45000 грн. : 4 міс. = 11250 грн.

Потім уже розподілену виплату порівнюємо з максимальною величиною, з якої справляється ЄСВ (у 2014 році — 20706 грн.), і розраховуємо ЄСВ.

У нашому випадку з лютневої та березневої час­тини доходу ЄСВ справлятиметься з повної суми (з 11250 грн.). А от що стосується січня і квітня, то для вирішення цього питання доведеться подивитись на розмір доходу, нарахованого працівнику в цих місяцях за фактично відпрацьований час (за період до 13.01.2014 р. і за період після 16.04.2014 р.).

А тепер перейдемо до звітності. Перша на порядку денному — таблиця 5 форми № Д4. У звіті за місяць, у якому було звільнено працівника, ви заповнили таблицю 5, зазначивши у графі 11 дату звільнення. Після того, як працівника поновлено (його звільнення визнане незаконним, видано наказ про поновлення), подайте таблицю 5 типу «Додаткова» (окремий звіт у складі таблиці 5 і титульного аркуша). У ній на працівника заповнюємо рядок із відображенням у графі 10 у колонці «дата початку» дати незаконного звільнення.

У таблиці 6 форми № Д4 за місяць, у якому нарахована вся сума зарплати за час прогулу:

1) заповнюєте на працівника декілька окремих рядків у розрізі кожного місяця і року, за який нарахували зарплату;

2) у графі 10 проставляєте код типу нарахування (КТН) «1»;

3) у графі 11 зазначаєте місяць, на який припадає розподілена зарплата;

4) якщо за один місяць працівнику нарахували і середній заробіток за час прогулу (після розподілу), і зарплату за відпрацьований час після поновлення, то цю зарплату відображаємо одним рядком;

5) якщо працівника поновили на основне місце роботи, проставте «1» у графі 20.

Проаналізувавши положення розділу IV ПКУ, зокрема п.п. 169.4.1 ПКУ, вважаємо, що розрахунок ПДФО можна навести у вигляді такої схеми.

Тепер детальніше про ПСП. Якщо працівник користувався правом на ПСП до незаконного звільнення, чи можна зменшити оподатковуваний дохід у вигляді оплати за вимушений прогул на ПСП?

Запитання не зайве. З одного боку, працівника поновлюють на роботі з дати незаконного звільнення. Отже, логічно, що він має право на ПСП і за періоди, за які за рішенням суду йому нарахували зарплату за час вимушеного прогулу. Адже його заява про застосування ПСП у підприємства є, а після поновлення працівника можна говорити, що трудові відносини не припинялися. З іншого боку, після звільнення, хоча й визнаного згодом незаконним, працівник міг працювати в іншого роботодавця і на законних підставах користуватися правом на ПСП у нього. У цьому випадку, без сумніву, поновлений працівник уже не може претендувати на ПСП.

Як же вирішити цю дилему? Радимо зробити таке: запропонуйте працівнику написати заяву в довільній формі, в якій він зазначить, що в період вимушеного прогулу не працював у іншого роботодавця, тому просить вважати написану ним раніше заяву про застосування ПСП чинною. Тим самим ви вчините законно, надавши ПСП, і не «підставите» працівника (адже відповідальність за вибір місця застосування ПСП лежить саме на ньому). Нагадаємо, граничний розмір зарплати, що дає право на застосування ПСП, у 2014 році — 1710 грн.

У бухгалтерському обліку всю суму ПДФО, утриманого із зарплати за час вимушеного прогулу, відображаємо в місяці нарахування виплати

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ середній заробіток за час вимушеного прогулу відображайте із зарплатною ознакою доходу «101». Причому всю суму одним рядком, незважаючи на те, що частина зарплати може припасти на вже минулі звітні періоди. У цьому ж рядку відображайте і заробітну плату, нараховану працівнику після поновлення на роботі (за фактично відпрацьований час).

Стосовно Податкового розрахунку виникає ще одне запитання щодо дати звільнення працівника (графа 7), яку ви показали у звітності за квартал, у якому відбулося звільнення. Тут усе просто: подайте уточнений Податковий розрахунок за такий квартал. Пам’ятайте: зараз уже можна не боятися штрафів за такі уточнення. Річ у тім, що чинна редакція п. 119.2 ПКУ виводить з-під штрафів будь-які коригування, пов’язані з виправленням відомостей, які не призвели до зміни суми податкових зобов’язань або платника податку.

Переконані, що в податковому обліку ви маєте повне право включити до податкових витрат і оплату вимушеного прогулу, і суму нарахованого на цю суму ЄСВ. Пояснимо.

Як ми вже неодноразово підкреслювали, оплата вимушеного прогулу є заробітною платою — входить до фонду додаткової заробітної плати. У свою чергу, п. 142.1 ПКУ дозволяє включати до складу податкових витрат витрати на оплату праці працівників, які включають нараховані витрати на оплату основної та додаткової заробітної плати й інших видів заохочень і виплат. Усі вимоги дотримано: працівнику нараховується виплата, яка є складовою додаткової зарплати, — є право на податкові витрати. Що ж стосується ЄСВ, то його шлях до складу податкових витрат лежить через п. 143.1 ПКУ: до складу податкових витрат потрапляють суми ЄСВ у розмірах та порядку, встановлених законом.

Утім, вимушені попередити: податківці проти таких податкових витрат

Причому, посилаючись на ті самі законодавчі норми, що і ми, вони доходять протилежних висновків: на їх думку, оплата вимушеного прогулу не має відношення до зарплатних виплат (див. роз’яснення в підкатегорії 102.07.17 ЗІР).

У бухобліку виплатам за період вимушеного прогулу місце у складі інших операційних витрат (рахунок 949). А ось кредитувати потрібно рахунок 661, адже ви нараховуєте зарплату працівнику.

Часто працівник, який заявляє до суду вимогу поновити на роботі й оплатити вимушений прогул, також вимагає відшкодувати йому моральну шкоду. І якщо суд визнає, що порушення законних прав працівника призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя (ст. 2371 КЗпП), суд може винести рішення відшкодувати працівнику ще й моральну шкоду. У рішенні суд зазначає розмір компенсації моральної шкоди, яка є одноразовою виплатою.

Пам’ятайте: відновлення раніше порушених трудових прав унаслідок незаконного звільнення не звільняє роботодавця від необхідності відшкодувати моральну шкоду

Компенсація моральної шкоди включається до оподатковуваного доходу фізособи — цього вимагає п.п. 164.2.14 ПКУ. З такого доходу потрібно сплатити ПДФО за загальними ставками — 15(17) % (п. 167.1 ПКУ). Оскільки компенсація моральної шкоди не є зарплатою, ПСП до такої виплати не застосовується і сума компенсації не враховується при визначенні права працівника на ПСП.

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ компенсація за моральну шкоду відображається з ознакою доходу «120».

А от ЄСВ із суми компенсації моральної шкоди не справляється. Причина очевидна: компенсація моральної шкоди, яка виплачується за рішенням суду, не входить до фонду оплати праці (п. 3.13 Інструкції № 5). До того ж ця виплата прямо названа в п. 8 розд. І Переліку № 1170.

У бухгалтерському обліку компенсацію моральної шкоди працівнику відображайте за дебетом субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» в кореспонденції з кредитом 663 «Розрахунки за іншими виплатами».

До податкових витрат ця виплата не потрапить. Якщо винна посадова особа згодом відшкодовує підприємству ці витрати, то сума такого відшкодування не включається до складу податкових доходів (п.п. 136.1.5 ПКУ).

Не виключено, що для звернення до суду працівник скористається послугами адвоката чи іншого фахівця у сфері права. Якщо суд винесе рішення на користь працівника, то роботодавцю може бути потрібно відшкодувати ще й ці витрати або їх частину (ч. 1 ст. 84, ч. 1 ст. 88 ЦПКУ).

Визначаючи розмір компенсації, суд керуватиметься Законом № 4191. Розмір компенсації не може перевищувати 40 % мінзарплати в місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, в судовому засіданні, під час здійснення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням і під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Як оподатковувати суму такої компенсації? Вважаємо, що діяти потрібно таким чином:

1) така виплата є доходом працівника у вигляді додаткового блага. ПДФО утримуємо за ставками 15(17) %. У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ відображаємо компенсацію «правових» витрат з ознакою «126»;

2) ЄСВ не справляємо, оскільки виплата не входить до фонду оплати праці;

3) до податкових витрат суму компенсації не включаємо;

4) у бухобліку за аналогією з компенсацією моральної шкоди відображаємо проводкою Дт 949 — Кт 663.

Приклад 2. Працівника АУП незаконно звільнили 20.03.2014 р. Рішення про поновлення його на роботі суд прийняв 22.05.2014 р. Суд зобов’язав роботодавця поновити на роботі незаконно звільненого працівника, оплатити вимушений прогул (21.03.2014 р. — 22.05.2014 р.) у розмірі 5857,26 грн., виплатити компенсацію моральної шкоди в розмірі 1500 грн., відшкодувати витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.

Вважаємо, що деякі розрахунки в таблиці потребують пояснення.

1. У графах 3 і 4 дохід між місяцями розподіляємо по-різному для розрахунку ЄСВ і для розрахунку ПДФО:

— для ЄСВ загальну суму оплати вимушеного прогулу ділимо на кількість місяців (у тому числі неповних), на які припадає такий прогул:

5857,26 грн. : 3 міс. = 1952,42 грн.;

— для ПДФО дохід розподіляємо інакше — пропорційно робочим дням за графіком роботи підприємства, які припадають на період вимушеного прогулу. Так, наприклад, для березня розмір доходу становитиме:

7 дн. : 41 дн. х 5857,26 грн. = 1000,02 грн.

2. При розрахунку ПДФО виходимо з припущення, що працівник має право на ПСП на підставі п.п. 169.1.2 ПКУ (як платник, який утримує двох дітей). Причому в заяві на застосування ПСП працівник зазначив, що дружина не користується правом збільшити граничний дохід кратно кількості дітей. Граничний розмір доходу — 3420 грн. (1710 грн.х х 2). Загальний розмір ПСП — 1218 грн. (609 х 2).

Припустимо, що в місяці звільнення працівнику виплачено зарплату в розмірі 2000 грн. і компенсацію за невикористану відпустку — 1500 грн. Отже, права на ПСП у березні у працівника немає.

3. Майте на увазі важливий нюанс при розрахунку ПДФО (гр. 7): нарахований за відповідний місяць дохід (гр. 4 + гр. 5) зменшуйте на ЄСВ (гр. 6), який визначено з розрахункового доходу (гр. 3). А тепер перейдемо до обліку та звітності.

На рис. 1 — 3 ви побачите, як відобразити такі виплати в Податковому розрахунку за ф. № 1ДФ і в таблицях 5 і 6 форми Д4.

Рис. 1. Зразок заповнення Податкового розрахунку за формою № 1ДФ за 2 квартал 2014 року

Рис. 2. Зразок заповнення таблиці 5 (додаткова) звіту за формою № Д 4 за березень 2014 року

Рис. 3. Зразок заповнення таблиці 6 звіту за формою № Д4 за травень 2014 року

За період вимушеного прогулу працівнику належить середній заробіток (ч. 2 ст. 235 КЗпП).

	висновки
	Середній заробіток за період вимушеного прогулу — це зарплата, що визначає порядок оподаткування. Однак податківці проти податкових витрат. Для розрахунку ПДФО таку зарплату розподіляйте між місяцями, на які вона припадає, а потім вирішуйте питання щодо права на ПСП, ставки ПДФО (15 або 17 %). Для ЄСВ цю виплату також розподіляйте між місяцями, але інакше: діліть на кількість місяців (у тому числі й неповних) вимушеного прогулу. Сума відшкодування моральної шкоди і компенсація витрат на правову допомогу не є зарплатою; ПДФО з них утримуйте за ставкою 15(17) %. Права на податкові витрати за цими виплатами немає.