Ати-бати, як платити мобілізованому солдату?
Як підприємство може виплачувати середній заробіток мобілізованому на військову службу працівнику?
(м. Черкаси)
Упевнені, ви вже твердо засвоїли, що на весь час військової служби працівника, призваного під час мобілізації, на особливий період, але не довше ніж один рік, за ним зберігаються місце роботи, посада та середній заробіток. Підстави для такого твердження — ст. 119 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. і ст. 39 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.93 р. № 3543-XII. Про всяк випадок зазначимо, що найсвіжішу нашу консультацію щодо обов’язковості виплати середнього заробітку в такій ситуації ви можете прочитати в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 38, с. 45.
Змушені також зауважити, що питання це залишиться актуальним ще доволі довго, бо із 07.05.2014 р. набув чинності новий «моб-указ» (Указ Президента України від 06.05.2014 р. № 454/2014 «Про часткову мобілізацію», затверджений відповідним Законом України від 06.05.2014 р. № 1240-VII) — замість попереднього Указа Президента України від 17.03.2014 р. № 303/ 2014, строк проведення мобілізації за яким вичерпався. Нову мобілізацію оголошено також на 45 діб.
«Не обижайтесь, девушки, но для солдата главное»... без зайвих проблем регулярно отримувати від рідного підприємства належні виплати. ☺ Давайте розглянемо варіанти їх отримання в польових умовах.
1. «Зарплатна» картка. Це найбезпроблемніший варіант для всіх (на жаль, воєнні дії ведуться недалеко від банкоматів). Цей варіант став абсолютно буденним для більшості бухгалтерів, тому тут поставимо крапку (про всі подробиці виплати заробітної плати на банківську картку читайте в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 64, с. 25).
2. Картка «іншого» банку. Сьогодні важко знайти такого найманого працівника, який отримував би зарплату (зрозуміло, «білу» ☺) в касі, а не на зарплатну картку. Але навіть такий унікум напевно має банківську картку якогось українського банку. Для бухгалтера немає нічого простішого, ніж кинути гроші на такий картковий рахунок, але!..
Для таких дій — увага! — бухгалтерії підприємства слід обов’язково отримати власноручну заяву мобілізованого працівника, у якій він просить здійснювати за його рахунок такі перерахування та вказує реквізити карткового рахунка. Так, саме «за його рахунок». Мається на увазі, що коли умови договору обслуговування банківського рахунка підприємства або його карткового рахунка передбачають плату за таку транзакцію (буде це фіксована сума чи процент з кредитового обороту), то брати її на витрати підприємства немає підстав. Інакше податківці побачать у цьому «додаткове благо» на користь одержувача. З усіма штрафо-наслідками. Тобто перераховувати на картковий рахунок потрібно суму «до виплати» за мінусом зазначеної плати (якщо банк бере таки відсоток, то доведеться ще розв’язати рівняння «на відсотки» з одним невідомим ☺).
До речі, ми не бачимо нічого протизаконного, якщо солдат укаже в такій заяві не свій картковий рахунок — адже він має право на власний розсуд розпоряджатися особистими коштами (вже «очищеними» від ПДФО та ЄСВ).
3. Грошовий переказ «Укрпошти». Цей варіант розраховано на закпеклих совків, але він теж можливий. Йому притаманні такі незручності:
— для бухгалтера це зайва морока, оскільки йому (щомісячно!) потрібно: зарезервувати готівку в касі підприємства; отримати гроші з каси з оформленням ВКО; сходити до відділення «Укрпошти» і заповнити (без помарок! — тобто не виключений повтор L) паперовий документ на поштовий переказ; оформити авансовий звіт із додаванням поштової квитанції;
— для солдата це, по-перше, не вигідно (для суми понад 150 грн. тариф становить 8 грн. + 1 %, — перевірити можете за посиланням: http://ukrposhta.ua/perekazati/poshtovi-perekazi-v-mezha/opis), а по-друге, потрібно ще знайти відділення «Укрпошти» (це раз) і, якщо пощастить, застати в цьому відділенні грошові знаки в достатній для виплати кількості (це два).
Хай «Укрпошта» не розцінює зазначене як антирекламу, але скористатися її новомодним он-лайн переказом підприємству наразі не вдасться через проблеми з первинним підтверджуючим документом.
4. Довіреність. Цей варіант відомий кожному бухгалтеру як «Отче наш». Але деякі акценти ми все ж зробимо.
У плані посвідчення такої довіреності найпростіше скористатися ч. 4 ст. 245 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV і посвідчити її в посадової особи підприємства, з якого мобілізовано солдата. Проте потрібно було здогадатися зробити це до того, як працівник виїде в розташування військової частини. Якщо не здогадалися — вихід теж є. Його підказує нам ч. 3 тієї ж статті — довіреність військовослужбовця може бути посвідчена командиром (начальником) військової частини, з’єднання, установи або військово-навчального закладу.
Що ж до техніки оформлення такої виплати, то звертаємо вашу увагу на пп. 3.5 і 3.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637. Якщо довіреність оформлена на не працівника підприємства (як правило — на члена сім’ї солдата), то потрібно виписати ВКО (якщо таких отримувачів декілька — можна скласти окрему відомість), де обов’язково вказати повністю прізвище, ім’я та по батькові фактичного одержувача і дані його паспорта (або документа, що замінює паспорт). Проте якщо довіреність оформлено таки на іншого працівника підприємства, то достатньо просто в загальній відомості перед підписом отримувача написати «за довіреністю» (та, звісно, також указати фактичного отримувача грошей).
І нехай солдат чесно служить та не турбується про дрібниці.
Олександр Голенко
