 | податок на прибуток |  |
При реалізації зворотних відходів до витрат приймається менша з їх двох оцінок: первинна вартість або чиста вартість реалізації
Лист Державної податкової служби України від 30.01.2013 р. № 1445/6/15-1415
Державна податкова служба України розглянула лист стосовно відображення в обліку операції з реалізації зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, і повідомляє.
Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, прямих матеріальних витрат.
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Кодексу).
Зворотними відходами по своїй суті є залишки сировини, матеріалів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва робіт (послуг) і втратили повністю або частково споживчі властивості початкового ресурсу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або використовуються не за прямим призначенням, а також реалізуються на сторону.
Відповідно до Рахунку 20 «Виробничі запаси» класу 2 «Запаси» розділу I «Загальні положення» Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291, на субрахунку 209 «Інші матеріали» обліковуються, зокрема, відходи виробництва (обрубка, обрізка, стружка тощо), невиправний брак, матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на цьому підприємстві (металобрухт, утиль), зношені шини тощо.
Отже, відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку зворотні відходи відображаються в обліку як «Виробничі запаси».
Якщо в майбутньому платник податку планує отримати економічні вигоди від операцій зі зворотними відходами, то згідно з п. 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318, собівартість реалізованих зворотних відходів визначається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (далі — П(С)БО-9), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. № 246.
Так, відповідно до п. 5 П(С)БО-9 запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена. Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації (п. 25 П(С)БО-9).
Крім того, запаси відображаються в обліку за чистою вартістю реалізації у випадку, коли первісну вартість отриманих в процесі виробництва зворотних відходів достовірно визначити неможливо.
Враховуючи викладене, якщо платник податку в процесі виробництва отримує зворотні відходи, які у подальшому планує реалізовувати, то при реалізації таких зворотних відходів платник податку повинен відображати витрати за найменшою з двох оцінок: первинною вартістю або чистою вартістю реалізації, в податковому періоді, в якому визнано доходи від реалізації.
Заступник Голови А. Ігнатов
