Ви нам писали. Облік відходів, тари та упаковки в типовій формі № 1-ВТ

заповнення документації

Облік відходів, тари та упаковки в типовій формі № 1-ВТ

Людмила Солошенко, податковий експерт

Так, вести облік відходів у цій формі вам необхідно. Адже всі відходи, які утворюються на території України (що підпадають під дію Закону про відходи), підлягають державному обліку та паспортизації (ст. 26 Закону про відходи). Правила ведення такого обліку визначені Порядком № 2034. У свою чергу, п. 4 цього Порядку вимагає ведення первинного обліку відходів відповідно до типових форм. Такою формою і є типова форма № 1-ВТ (затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 р. № 342). Порядок її заповнення визначено Інструкцією № 342.

Запроваджена ще з 01.01.2009 р., вона залишилася незмінною і дотепер.

Вести форму № 1-ВТ можна в паперовому або електронному вигляді (п. 1.4 Інструкції № 342)

Причому робити це рекомендується щодо кожного місця, де утворюються відходи (технологічного процесу, одиниці устаткування або окремої операції) і використовується упаковка. Тобто таких форм може вестися одразу декілька. Давайте з нею познайомимося ближче.

Насамперед потрібно вжити низку заходів і належним чином організувати первинний облік відходів (див. додаток 1 до Інструкції № 342). Для цього:

(1) на підставі даних попереднього обстеження складають:

— перелік місць, де ведеться первинний облік відходів та упаковки (технологічних ділянок, одиниць устаткування або окремих операцій);

— перелік видів відходів, пакувальних матеріалів і тари, які повинні обліковуватися за кожним із цих місць;

— періодичність обліку кожного виду відходів (упаковки);

(2) призначають:

— наказом керівника підприємства — особу, відповідальну за первинний облік відходів та упаковки;

— наказами керівників структурних підрозділів і служб підприємства (спільно з особою, відповідальною за первинний облік відходів) — осіб, відповідальних за ведення і зберігання типових форм № 1-ВТ (за кожним місцем первинного обліку відходів).

Форму № 1-ВТ заповнюють юридичні особи (підприємства, установи, організації) усіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання, а також фізичні особи — підприємці, у діяльності яких утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали і тара (п. 3 наказу № 342, п. 1.1 Інструкції № 342). Тобто облік відходів у цій формі ведуть усі суб’єкти господарювання, у діяльності яких утворюються відходи, уключаючи відходи тари та пакувальних матеріалів (далі — відходи). Хоча, зауважимо, деякі відомості про відходи в цій формі відображати не потрібно.

Відповідно до пп. 1.2, 1.3 Інструкції № 342 у типовій формі № 1-ВТ не відображаються:

— речовини (продукти, сполуки), що є готовою продукцією, яка підлягає подальшому використанню;

— напівфабрикати, призначені згідно з технологією виробництва для подальшої переробки з метою отримання готової продукції;

— відходи, що скидаються у водні об’єкти зі стічними водами та викидаються в атмосферу (які відображаються у формах статзвітності № 2-ТП (водгосп) і № 2-ТП (повітря));

— відходи та упаковка, кількість яких не можна визначити за техрегламентом виробництва (надання послуг), погодженим з відповідним Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища.

Порядок заповнення типової форми № 1-ВТ досить детально визначено Інструкцією № 342. Тому далі виділимо лише головні моменти.

У заголовній частині форми № 1-ВТ звернемо увагу на проставляння періоду, за який здійснюється облік відходів. Його вказують у самій назві форми «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари», після прийменника «за». Причому

періодом може бути будь-який проміжок часу: рік, півріччя, квартал, тиждень, доба, години доби або зміна на певну дату

Тому сюди заносять, наприклад: «201_ р.», «I (II) півріччя 201_ р.», «I (II/III/IV) квартал 201_ р.», «тиждень з __ по __», «доба», або «з 10 до 12 годин (на певну дату)», «за третю зміну (на певну дату)», «за другу плавку (на певну дату)» тощо.

Водночас тут можна проставляти і прокреслення — у разі, якщо більшість відходів обліковуються за різні періоди часу (п. 2.2 Інструкції № 342).

А от найменування і код у полі «Виробничий, технологічний процес, установка (устаткування)» заголовної частини записують згідно з додатком 2 до Інструкції № 342. Якщо ж у ньому потрібних даних немає, то найменування визначають згідно з чинними нормативними документами (ДСТУ, ГОСТ, ОСТ) або документацією підприємства.

При заповненні табличної частини форми № 1-ВТ майте на увазі низку моментів:

— графи, виділені тонкими лініями (тобто графи 5, 12 — 14), заповнюються за наявності міжнародних, галузевих, національних або внутрішніх (затверджених підприємством) нормативних документів. Усі інші графи, виділені жирними лініями, заповнюються в обов’язковому порядку (п. 2.1 Інструкції № 342);

— до графи 1 заноситься назва відходів згідно з додатком 5 до Інструкції № 342; складних відходів згідно з додатком 6 до Інструкції № 342; упаковки згідно з додатками 3 і 4 до Інструкції № 342.

При цьому відповідний їм код і найменування (для відходів — згідно з Класифікатором відходів ДК 005-96; див. також Довідково-методичні настанови щодо застосування ДК 005-96 «Класифікатор відходів», затверджені наказом Держстандарту від 26.02.96 р. № 89), а для упаковки — згідно з Державним класифікатором продукції і послуг ДК 016 : 2010* і додатками 3 і 4 до Інструкції № 342) наводять далі у графах 3 і 4.

— у графі 2 словами записують фізичний стан відходів: «твердий (конденсований)»; «шламоподібний (пастоподібний)»; «рідиноподібний (рідинний, рідина)»; «газоподібний (газ)» (п. 2.4 Інструкції № 342);

— у графі 5 зазначають установлений норматив утворення відходів, наприклад «т/рік», «шт./квартал», «м³/місяць», «одиниць/добу», «контейнерів/зміну», «тонн стружки деревної/1000 штук вироблених лопат», «тонн обрізків кожи/1000 пар виробленого взуття» тощо. Якщо ж норматив не встановлено, то у графі 5 проставляють прокреслення (п. 2.6 Інструкції № 342);

— у графі 6 наводять ту саму одиницю виміру, що і в графі 5 (якщо остання заповнена), тобто «т, кг, шт., м³, л, мл, м², дм², бочки» тощо;

— далі у графі 7 зазначають коефіцієнт перерахунку показника, наведеного у графі 6, у тонни (необхідний для подальших розрахунків). Проте якщо перерахунок в одиниці маси неможливий, у графі 7 проставляють прокреслення.

Потім послідовно наводять:

(1) кількість відходів, що утворилися (у двох варіантах: у графі 8-а — в одиницях виміру із графи 6, а у графі 8-б — перераховану в тонни, тобто гр. 8-б = гр. 8-а х гр. 7);

(2) ту частину з них, яка утилізується самим підприємством або іншим переробником за укладеною угодою (знову: у графі 9-а — в одиницях виміру із графи 6, а у графі 9-б — перерахована в тонни, тобто гр. 9-б = гр. 9-а х гр. 7).

Майте на увазі:

— якщо відходи на підприємстві не утилізуються, то у графах 9-а і 9-б проставляють прокреслення. Тоді дані граф 8-а і 10-а (8-б і 10-б) збігатимуться (пп. 2.10, 2.11 Інструкції № 342);

— якщо ж відходи, навпаки, повністю утилізуються підприємством або за угодою підприємством-переробником, то дані граф 8-а і 9-а (8-б і 9-б) збігатимуться. А у графах 10-а і 10-б в такому разі проставляють прокреслення (п. 2.11 Інструкції № 342);

(3) обсяги відходів, які (графи 10-а і 10-б):

— видаляють (знищують, захоронюють) або тимчасово розміщують (накопичують) на території підприємства без подальшої утилізації;

— передають для утилізації іншим юридичним особам (як вторсировину);

— видаляють з території підприємства-виробника на полігони, звалища та інші об’єкти видалення або розміщення відходів.

Причому:

— якщо коефіцієнт перерахунку відсутній (у гра­- фі 7 стоїть прокреслення), то у графах 8-б, 9-б і 10-б проставляють прокреслення;

— сума граф 9-а і 10-а повинна дорівнювати графі 8-а (а сума граф 9-б і 10-б — графі 8-б) або може бути менше (якщо встановлено технологічні втрати відходів).

Після цього до графи 11 довідково заносять (п. 2.12 Інструкції № 342):

— відомості про об’єкт, куди надходять відходи (наприклад, «фірма, яка займається збиранням та заготівлею відходів як вторинної сировини (переробкою та утилізацією упаковки)», «полігон або звалище для промислових чи побутових відходів» тощо) та

— дані про подальше поводження з відходами (наприклад, «утилізація, переробка, знешкодження, тимчасове зберігання, транспортування, захоронення, спалення, компостування» тощо).

Пам’ятайте:

форма № 1-ВТ не є статистичною звітністю. Це внутрішній документ підприємства, призначений суто для ведення первинного обліку відходів

Тому до статистичних органів форму № 1-ВТ подавати не потрібно. Проте за її неведення на посадових осіб може накладатися адмінштраф у розмірі від 3 до 5 нмдг (тобто від 51 до 85 грн.) згідно зі ст. 82¹ КпАП (як за порушення правил ведення первинного обліку відходів).

До того ж, на її основі (!) потім за підсумками року подаватиметься вже спеціальна річна статзвітність — форма № 1-відходи «Поводження з відходами за 20_ рік» (затверджена наказом Держслужби статистики від 14.06.2013 р. № 182; детальні роз’яснення щодо заповнення якої, зокрема, наводилися в листі Держслужби статистики від 12.12.2012 р. № 18/1-12/37). Ну і звісно, накопичені облікові дані стануть у пригоді при сплаті екоподатку за розміщення відходів (п.п. 240.1.3 ПКУ; детальніше про екоподаток читайте «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 85). Отже, нехтувати її заповненням не варто.

	висновки
	Форму № 1-ВТ ведуть за кожним місцем, де утворюються відходи (технологічним процесом, одиницею устаткування або окремою операцією). Форма № 1-ВТ є внутрішнім документом підприємства, необхідним для ведення первинного обліку відходів. Тому до органів статистики її подавати не потрібно.