Товариші за нещастям, або Як тепер працювати суб’єктам господарювання у зоні АТО

Перш ніж аналізувати положення Закону № 1669, давайте з’ясуємо, якою є сфера його дії. А саме: на кого він розповсюджується і протягом якого часу буде працювати.

Сфера дії Закону № 1669

Термін дії Закону. Насамперед усвідомимо характерну особливість Закону № 1669. Із власне назви документа випливає, що він є нормативним актом тимчасової дії. Прикінцевими положеннями цього Закону визначено не лише дату, коли він набирає чинність, але і дату, коли він втрачає чинність.

Ключовим поняттям усього Закону є період проведення АТО (ст. 1 Закону № 1669). Початковою точкою цього періоду є 14 квітня 2014 року. Це дата підписання Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 р. № 405/2014. Кінцевою точкою періоду буде Указ Президента про завершення АТО.

З тієї дати, коли буде підписано Указ про завершення АТО, треба буде відрахувати ще шість місяців наперед — це і буде строк дії більшої частини Закону № 1669. Решта — а саме п. 4 ст. 11 Закону № 1669, яким уносяться зміни до низки інших законів, має постійну дію і не втратить своєї чинності, навіть коли спливе вищезазначений строк (п. 1 ст. 11 Закону № 1669).

Суб’єкти дії Закону. Відповідно до преамбули,

дія Закону № 1669 поширюється на:
— суб’єктів господарювання, що здійснюють (здійснювали) діяльність на території проведення АТО;
— осіб, які проживають у зоні проведення АТО;
— осіб, які переселилися із зони АТО під час її проведення

Власне визначення території АТО Закон № 1669 не дає. Натомість відсилає до постанови Кабміну, яка має затвердити перелік населених пунктів, що входять до зазначеної території (ст. 1 Закону № 1669). Цей перелік Кабмін має розробити протягом десяти днів після опублікування Закону (п. 5 ст. 11 Закону № 1669). Однак на момент підписання номера до друку такого переліку не було, хоча зазначені 10 днів уже спливли.

Тепер перейдемо безпосередньо до тих особливостей діяльності суб’єктів господарювання в зоні АТО, що їх встановлює Закон № 1669.

Мораторій на штрафи й пеню

На момент, коли почалася АТО, певна частина громадян а також суб’єктів господарювання, що знаходилися на її території, мали певні зобов’язання щодо взятих позик та кредитів. Закон № 1669 НЕ скасовує власне ці зобов’язання, але забороняє нараховувати на них штрафи й пені (ч. 1 ст. 2 Закону № 1669).

Зрозуміло, що цей мораторій стосується лише тих штрафів і пені, які мали би бути нараховані за період проведення АТО. Тобто за період до 13 квітня включно штрафи й пеня нараховуються за загальними правилами. Це означає, що пеня припиняє нараховуватися починаючи з 14 квітня, а штраф заборонено накладати на зобов’язання, строк виконання яких сплив у цей день або пізніше.

Якщо ж такі штрафи й пені вже були нараховані — кредитори зобов’язані їх скасувати (ч. 2 ст. 2 Закону № 1669). В цілому такий підхід є справедливим та відповідає вимогам ЦКУ щодо обставин, які звільняють боржника від відповідальності за невиконане зобов’язання (ч. 3 ст. 550 ЦКУ; ч. 1 ст. 617 ЦКУ).

Зверніть увагу! Закон № 1669 звільняє від штрафів та пені виключно зобов’язання за:
а) кредитними договорами (ст. 1054 ЦКУ);
б) договорами позики (ст. 1049 ЦКУ)

Тобто на зобов’язання за іншими договорами (купівлі-продажу, підряду тощо) зазначені правила не розповсюджуються. За ними з донбаських боржників, як і раніше, можна стягувати штраф, пеню чи інші види неустойки. Тому щоб цього не сталося, їм варто потурбуватися про підтверждення форс-мажорних обставин (як це зробити — читайте далі).

Є, щоправда, ще один виняток — пеня за порушення строків розрахунків у інвалюті,. Для цього внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94-ВР: як виняток для суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території АТО, «валютну» пеню не нараховують (п.п. «а» п.п. 1 п. 4 ст. 11 Закону № 1669). Зрозуміло, що знову-таки за умови належного підтвердження форс-мажорних обставин.

Мораторій на проведення перевірок

Закон № 1669 забороняє проводити планові і позапланові перевірки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні АТО*.

Разом з тим слід пам’ятати, що пп. 102.6 — 102.7 ПКУ установлено механізм продовження граничних строків для подання податкової декларації. Таким чином, за належного підтвердження форс-мажорних обставин саме ПКУ звільняє суб’єктів із зони АТО від відповідальності за неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності та як наслідок від камеральних, документальних невиїзних і фактичних перевірок.

Припустимо, що підприємство або підприємець евакуювалися із зони АТО. Свою діяльність вони хочуть продовжити на безпечній території України. Як їм реєструватися суб’єктами господарювання?

Перш за все, звернемось до простого. Законодавець наголосив на тому, що й так було зрозуміло, — реєструвати суб’єктів господарювання із зони АТО будуть інші територіальні органи Мін'юсту (ч. 2 ст. 4 Закону № 1669). Тобто куди евакуювався — там тебе й зареєструють, до реєстраційної служби в тому регіоні й маєш звертатися.

Тепер інформація для фізосіб, які переселилися із зони АТО після її початку. Якщо ви вирішили продовжити (або розпочати) свою підприємницьку діяльність «в евакуації» — реєструватимуть вас за місцем тимчасового проживання*. Більше того, місце такого тимчасового проживання вам навіть можна не вносити до демографічного держреєстру, оскільки держреєстратор не повинен його вимагати (ч. 1 ст. 4 Закону № 1669).

Тобто фактично переселенець із зони АТО може реєструватися підприємцем навіть не за місцем проживання, а за місцем перебування**

Таку норму дійсно можна вважати винятком із загального правила, відповідно до якої фізична особа має податати документи на реєстрацію підприємцем виключно за місцем проживання (ч. 1 ст. 42 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV).

Нарешті, юрособам, які знаходяться в зоні АТО, заборонено реєструвати зміни керівника та складу учасників такої юрособи (ч. 3 ст. 4 Закону № 1669). Водночас скасовано введене в 2011 році правило, яке забороняло після припинення юрособи реєструвати зміну її місцезнаходження. Причому остання зміна — постійна, вона діятиме навіть після того, як Закон № 1669 втратить чинність.

Задум законодавця щодо першої зміни цілком зрозумілий — завадити легалізації рейдерських захоплень підприємств, які є поширеними в зоні АТО. Щодо другої зміни все не так очевидно. Можливо, автори поправки сподіваються, що вона полегшить «реанімацію» ліквідованих підприємств із зони АТО в інших регіонах.

Дозвільні документи подовженої дії

Зазначена норма Закону № 1669 стосується тих суб’єктів господарювання, які на момент початку АТО здійснювали на її території діяльність на підставі ліцензій та інших документів дозвільного характеру. Що робити у тому випадку, коли строк дії дозвільних документів закінчився під час проведення АТО? Зрозуміло, що подовжити ліцензію під час проведення АТО складно, а іноді й неможливо.

Законодавці пішли назустріч ліцензіатам та іншим отримувачам дозвільних документів. Вони визначили, що дозвільні документи суб’єктів господарювання із зони АТО вважаються подовженими на весь період її проведення (ст. 5 Закону № 1669). Причому правило про подовжені дозвільні документи матиме постійну дію і не втратить чинності після того, як втратить чинність власне Закон № 1669.

Оренда землі та іншого майна державної та комунальної власності

Орендна плата за користування земельними ділянками, що перебувають у державній чи комунальній власності вважається загальнодержавним податком — платою за землю (п.п. 14.1.147 ПКУ)***.

Орендна плата за користування іншим державним та комунальним майном податком не є, але розглядається як обов’язковий платіж до бюджету****.

Так-от, від обох цих обов’язкових платежів звільняються суб’єкти господарювання, які провадять діяльність у зоні АТО (ст. 6 і 7 Закону № 1669). Зрозуміло, що не назавжди, а лише на період проведення АТО.

Оскільки це звільнення має тимчасовий характер, ви не побачите жодних пов’язаних із цим змін ані в розд. XIII ПКУ, ані в Законі України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.92 р. № 2269-XII. Але нехай відсутність таких змін вас не бентежить: Закон № 1669 має пріоритетну дію над іншими законами та нормативно-правовими актами (п. 3 ст. 11 Закону № 1669).

Мораторій на ЖКГ-пеню та відчуження іпотеки

ЖКГ-пеня. Споживачі послуг ЖКГ — громадяни України, які проживають у населених пунктах зони АТО починаючи з 14 квітня 2014 року і до закінчення АТО, звільняються від обов’язку сплачувати пеню за несвоєчасну оплату послуг ЖКГ, визначену п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. № 1875-IV. Якщо така пеня вже була стягнута — слід зарахувати її як майбутні платежі за послуги ЖКГ (ст. 8 Закону № 1669).

Зауважте: як і у випадку з пенею за договорами позики та кредитними договорами, Закон № 1669 НЕ скасовує власне зобов’язання сплачувати за послуги ЖКГ (для цього треба буде окремо підтверджувати форс-мажорні обставини)

Він лише забороняє застосовувати санкції за несвоєчасну плату.

Відчуження іпотеки. Законом про іпотеку передбачено певні права іпотекодержателя (кредитора) у разі невиконання іпотекодавцем (боржником) забезпеченого іпотекою зобов’язання, а саме:

— набути право власності на предмет іпотеки (ст. 37 Закону про іпотеку);

— продати предмет іпотеки (ст. 38 Закону про іпотеку);

— виселити мешканців із приміщень, переданих в іпотеку, на які звернено стягнення (ст. 40 Закону про іпотеку);

— реалізувати предмет іпотеки на прилюдних торгах (ст. 41, 43-47 Закону про іпотеку).

Так-от, на період АТО дія цих статей Закону про іпотеку зупиняється в частині вищезазначених прав іпотекодержателя. Цей принцип розповсюджується на нерухоме майно, яке розташоване на території АТО та перебуває в іпотеці. Причому, якщо мораторій на ЖКГ-пеню розповсюджується лише на громадян, то мораторій на відчуження іпотеки стосується також і на фізосіб-підприємців та юросіб — суб’єктів малого і середнього підприємництва (хто це такі, див. ст. 55 ГКУ).

Відповідальність за несвоєчасне подання фінансової звітності

Кожне українське підприємство зобов’язане подавати фінансову звітність у законодавчо встановлені строки (ч. 1 ст. 14 Закону про бухоблік).

А що робити тим підприємствам із зони АТО, які невчасно подали фінансову звітність?

Донедавна їм би за це загрожував адміністративний штраф, визначений ст. 164² Кодексу України «Про адміністративні правопорушення» від 07.12.84 р. № 8073-X. Але спеціальний п.п. 4 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 звільняє їх від цього штрафу на період проведення АТО.

Знову ж таки зауважте: Закон № 1669 дозволяє затримати строки подання фінансової звітності, але аж ніяк не звільняє власне від обов’язку її подавати.

Звільнення від сплати ЄСВ: для військових і цивільних

Спочатку щодо ЄСВ з цивільних. На період АТО (або до закінчення військового чи надзвичайного стану) платники ЄСВ, які перебувають на обліку в податкових органах, розташованих у зоні АТО, звільняються від обов’язку сплачувати ЄСВ, а також від інших обов’язків, що їх визначено ч. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ. Це звільнення розповсюджується на всіх платників ЄСВ, зазначених у ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ.

Окрім цього, до вищезазначених платників ЄСВ за весь період АТО не застосовуються санкції, визначені ст. 25 Закону про ЄСВ. Недоїмка, яка виникла внаслідок несплати ними ЄСВ, вважається безнадійною і списується відповідно до ст. 101 ПКУ (п.п. «б» п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669).

Усе це вже визнали податківці у своїй консультації із БЗ, підкатегорія 301.04.01.

Для того, аби скористатися правом на звільнення від ЄСВ, платнику із зони АТО слід подати заяву довільної форми: (1) або до податкового органу за основним місцем обліку; (2) або до податкового органу за місцем тимчасового проживання

Кінцевий термін, аби подати таку заяву, — не піз­ніше 30 календарних днів після завершення АТО. Тому ще встигнете. Аби тільки власне АТО завершилося якомога швидше…

Тепер щодо ЄСВ з військових. Тут законодавець пішов назустріч численним обуренням громадськості з приводу того, що з виплат мобілізованому працівнику в межах середнього заробітку утримується ЄСВ. Тепер у Законі про ЄСВ прямо прописано, що зазначені виплати звільнені від ЄСВ як «ззовні», так і «зсередини». Інакше кажучи, ЄСВ з виплат мобілізованому в межах середнього заробітку не сплачує ані власне мобілізований працівник (з нього ЄСВ не утримується), ані його роботодавець (він ЄСВ не нараховує).

Власне, ми наполягали на такому прочитанні ще відтоді, відколи набув чинності Закон України від 20.05.2014 р. № 1275-VII (читайте про нього у «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 48, с. 19). Тепер його закріплено законодавчо.

Однак зміни, внесені Законом № 1669 до Закону ЄСВ, на жаль, жодним чином не вплинули на фіскальну позицію податківців відносно середнього заробітку мобілізованих працівників.

Податківці продовжують наполягати на тому, що із середнього заробітку мобілізованих працівників стягується ЄСВ, оскільки немає кабмінівського порядку відшкодування виплат мобілізованим (див. консультацію з підкатегорії 301.03 БЗ, а також лист ДФСУ від 29.09.14 № 5655/7/99-99-17-03-01-17). Логіка полягає в тому, що працедавець фактично не отримує компенсацію, а середній заробіток, який він виплачує мобілізованим працівникам, є базою нарахування ЄСВ як складова фонду оплати праці (див. також «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 80, с. 45).

Користуючись нагодою, нагадаємо, що суми середнього заробітку, який підприємства виплачували своїм мобілізованим працівникам, мають компенсуватися з держбюджету починаючи з 18.03.2014 р. Відповідно і звільнення зазначених виплат від ЄСВ має місце починаючи з цієї дати. Сподіваємось, що «компенсаційний» порядок з’явиться найближчим часом і припинить «податкове безладдя».

Підтвердження особливого «АТО-статусу»

Вище ми проаналізували зміни, які Закон № 1669 вносить у діяльність суб’єктів господарювання у зоні АТО. Але в деяких випадках навіть цей Закон автоматично не звільнить зазначених суб’єктів від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань.

У цьому випадку для того, аби звільнити або, принаймні, пом’якшити відповідальність, доведеться апелювати до того, що мали місце обставини непереборної сили (форс-мажор) (ч. 1 ст. 617 ЦКУ).

У Законі № 1669 законодавець подбав про те, аби суб’єктам господарювання із зони АТО довести форс-мажор було якомога легше. Статею 10 цього Закону визначено, що

на період АТО єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажор є сертифікат Торгово-промислової палати України (ТППУ)

Для того, аби підтверджувати форс-мажор стало простіше, законодавець надав зазначеній нормі постійну дію (п.п. 2 п. 4 ст. 11 Закону № 1669). Крім того, розширено повноваження ТППУ: якщо раніше вона затверджувала форс-мажор лише для певної категорії договорів, то тепер — для всіх.

Змінами до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.97 р. № 671/97-ВР(див. ст. 14¹):

(1) надано детальний перелік обставин, які слід вважати форс-мажорними;

(2) встановлено строк для видачі сертифіката про форс-мажорні обставини — сім днів, починаючи із того дня, коли суб’єкт господарювання звернувся за підтвердженням форс-мажорних обставин;

(3) встановлено ціну за «форс-мажорні» сертифікати: а) для суб’єктів малого підприємництва (ч. 3 ст. 55 ГКУ) — безкоштовно; б) для решти — за собівартістю сертифіката.

Детально про порядок, у якому видаються «форс-мажорні» сертифікати ви можете дізнатися з Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТППУ від 15.07.2014 р. № 40(3). Зазначений Регламент розміщено на офіційному сайті ТППУ*. На цьому ж сайті ви знайдете також багато іншої інформації щодо підтвердження форс-мажору, зокрема й зразки заяв для звернення у ТППУ за отриманням «форс-мажорного» сертифіката**.

На цьому мусимо завершувати наш огляд Закону № 1669. Сподіваємося, що довго ним послуговуватися нам не доведеться. Кажемо так, бо сподіваємося на якомога швидше закінчення АТО. Нехай Бог береже вас і нашу рідну Україну!

висновки

• Закон № 1669 діє на весь період АТО і шість місяців після її завершення. Він поширюється на мешканців зони АТО і на суб’єктів господарювання, які здійснюють у ній свою діяльність.

• На період проведення АТО вводиться мораторій на «кредитну», «валютну» і ЖКГ-пеню, а також на перевірки і відчуження нерухомого майна, що перебуває в іпотеці.

• Суб’єктів господарювання із зони АТО звільнено від відповідальності за несвоєчасне подання фінансової звітності, а також від сплати ЄСВ і орендної плати за землю та інше майно державної чи комунальної власності.

• Подовжено строк дії дозвільних документів, виданих суб’єктам господарювання із зони АТО до її початку і строк яких сплив під час проведення АТО.

• Єдиним належним та достатнім документом, який підтверджує форс-мажор, що виник внаслідок АТО, є сертифікат ТППУ.

Документи статті

1. ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

2. ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

3. ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

4. Закон про ЄСВ— Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страху­вання» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.

5. Закон про іпотеку — Закон України «Про іпотеку» від 05.06.2003 р. № 898-IV.