Теми статей
Обрати теми

Хвороба підприємця

Змієнко Вікторія, податковий експерт
Добре бути найманим працівником: захворів — одержав лікарняні. Добре бути підприємцем: успішно спрацював — одержав солідний прибуток. А що коли підприємець захворів? Чи зможе він, як його найманий працівник, одержати оплату за дні хвороби? Адже фактично в ці дні він не працював… Тож якщо немає найманих працівників, то нічого і не заробив. Поспішаємо заспокоїти. Таке право є й у підприємця. АЛЕ! Є одна важлива і головна умова! Підприємець повинен сплачувати внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на добровільних засадах. Про те, як це робити, читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 76, с. 31. А про умови отримання допомоги хворим підприємцем, її розмір та порядок оподаткуванні ви дізнаєтеся із сьогоднішньої статті.

Підприємець, на відміну від найманого працівника, у всьому покладається на себе. Водночас чинне законодавство дає і підприємцю можливість відчути соціальну захищеність у період хвороби. Коли і за яких умов це можливо, ви дізнаєтеся далі.

Коли можна розраховувати на оплату днів хвороби?

Починаючи з 2011 року, коли було запроваджено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ), фізичні особи — підприємці, незалежно від системи оподаткування, не є особами, автоматично застрахованими від тимчасової втрати працездатності.

Обов’язкова ставка у розмірі 34,7 %, за якою підприємці сплачують ЄСВ, забезпечує тільки право на пенсію та на допомогу по безробіттю. Якщо ж підприємець хоче отримувати оплату днів хвороби, то він повинен стати добровільним платником внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — ФТВП). А це можливо в разі виконання двох умов:

1) підприємець уклав з органом Державної фіскальної служби (далі — ДФС) (до 01.10.2013 р. — з органом ПФУ) договір про добровільне страхування і сплачуватиме ЄСВ за ставкою 36,6 % або 38,11 %;

2) підприємець повинен сплатити хоча б один платіж ЄСВ за ставкою 36,6 % або 38,11 %. Якщо ж підприємець тільки нещодавно уклав договір і ще не сплатив перший платіж за договором, то, на думку ФТВП, отримати допомогу не вдасться (див. листи від 03.03.2011 р. № 01-16-371 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 23, с. 11, від 12.03.2011 р. № 01-16-489 та від 11.04.2011 р. № 01-06-835). Але Мінсоцполітики в цьому плані менш категоричне — у своєму листі від 22.07.2011 р. № 7475/0/14-11/18 воно говорить про необхідність сплати ЄСВ. Причому робить виняток: якщо платіж з ЄСВ до настання страхового випадку не сплачено через те, що ще не настав строк для сплати, підприємець усе одно має право на отримання допомоги. Щоправда, отримає її тільки після сплати ЄСВ у встановлений договором строк. А от якщо строк сплати прострочено, то на виплати з Фонду підприємцеві розраховувати нема чого.

Про всі види матеріального забезпечення та соціальні послуги від ФТВП, на які може розраховувати застрахований підприємець, ми розповідали в публікації, згаданій у преамбулі до цієї статті. Тут ми розглянемо тільки допомогу по тимчасовій непрацездатності, яку зможе отримати підприємець у разі хвороби.

Важливо! Якщо фізособа працює за основним місцем роботи, вона не зможе отримати допомогу від ФТВП ще й як підприємець

Адже для оплати періоду хвороби за основним місцем роботи своєму роботодавцю він подає оригінал листка непрацездатності. У свою чергу, щоб отримати допомогу як підприємець, він також повинен подати до відділення ФТВП оригінал листка непрацездатності (див. про це далі). Копія листка непрацездатності, як для роботи за сумісництвом, у цьому випадку не підійде (лист ФТВП від 21.04.2009 р. № 04-06/Г-64з-91). Аргумент Фонду: підприємництво не є сумісництвом. А отримати допомогу за копією листка непрацездатності можна тільки для сумісництва (ч. 1 ст. 50 Закону № 2240).

Звідси напрошується запитання: навіщо ж тоді підприємцю з основним місцем роботи сплачувати добровільно ЄСВ до Фонду, якщо допомогу він отримати не зможе? Як не парадоксально, але економічно недоцільно ставати добровільним платником ЄСВ за ставкою 36,6 %, якщо в підприємця є основне місце роботи і він його найближчим часом не має наміру покидати. Адже отримати допомогу від Фонду він не зможе. Навіщо ж переплачувати?..

Якщо ж добровільна сплата ЄСВ до ФТВП для вас є доцільною, читайте наступний розділ.

Як отримати лікарняні від ФТВП?

Отже, підприємець (добровільний платник) захворів. Що робити?

Дія 1. Насамперед підприємець у медзакладі отримує листок непрацездатності. У полі для зазначення місця роботи лікар вписує П. І. Б. підприємця (див. лист ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.04.2014 р. № 832/0/26-15-17-03-14 на с. 4 цього номера).

Дія 2. Забравши належно оформлений листок (листки) непрацездатності, підприємець звертається до свого відділення ФТВП за призначенням допомоги.

Для цих цілей необхідно керуватися напівактуальним на сьогодні Порядком № 62. «Чому це він напівактуальний?», — запитаєте ви. Та тому, що розроблений ще у доЄСВшні часи. І так відтоді й не змінювався. Проте, на думку Фонду, він діє і тепер, але в частині, що не суперечить Закону № 2464 (лист від 12.03.2011 р. № 01-16-489 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 31, с. 15).

Тож що повинен зробити підприємець? Орієнтуємося на Порядок № 62, Закон № 2464 та практику, що склалася на сьогодні. Підприємцю потрібно зібрати й подати до свого органу ФТВП такі документи (п. 16 Порядку № 62):

1) заяву про виплату допомоги за формою додатка 2 до Порядку № 62.

Важливо! Підприємець самостійно для себе не розраховує суму допомоги. Це в компетенції працівників ФТВП — вони визначають суму допомоги до виплати на підставі поданих підприємцем документів. У заяві підприємцю необхідно зазначити банківські реквізити для зарахування допомоги. ФТВП перераховує такі суми в безготівковому порядку (п. 17 Порядку № 62). Зверніть увагу: допомогу можуть зарахувати на будь-який рахунок підприємця в банку, а не на спеціально відкритий рахунок, як це передбачено ст. 21 Закону № 2240 для отримання допомоги для працівників підприємця;

2) оригінал листка непрацездатності;

3) документи на сплату ЄСВ (копію договору про добровільну участь у страхуванні та довідку з органу ДФС про відсутність заборгованості з ЄСВ);

4) документи, що підтверджують страховий стаж (трудова книжка, страхове свідоцтво, документи про пільги тощо). Як і у звичайних працівників, розмір допомоги для підприємця залежить від страхового стажу (періоду, протягом якого підприємець сплачував та/або за нього сплачувалися страхові внески до ФТВП). Інформацію щодо цього розміру наведемо в таблиці (див. на с. 40).

 

Страховий стаж, років

Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності (% від середнього заробітку)

До 5 років

60 %

Від 5 до 8 років

80 %

Понад 8 років

100 %*

*Незалежно від страхового стажу на 100 % допомогу мають право також підприємці як застраховані особи, якщо вони є:
 — особами, віднесеними до категорій 1 — 4 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Для 4 категорії оплата листка непрацездатності в розмірі 100 % середньої заробітної плати можлива тільки при підтвердженні постійного перебування в зоні радіоекологічного контролю (лист ФТВП від 19.03.2010 р. № 04-06/С-107з-211 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 35, с. 17);  
— одним із батьків або особою, що їх замінює і доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи;  
— ветеранами війни та особами, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551-XII;  
— особами, віднесеними до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23.03.2000 р. № 1584-III;  
— донорами, які мають право на пільгу, передбачену ст. 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» від 23.06.95 р. № 239/95-ВР.
Ця пільга діє протягом року після здавання крові та/або її компонентів на підставі довідки (форма 435/о, затверджена наказом МОЗ від 07.07.2003 р. № 301), яка видається медичним закладом за місцем здавання крові.

 

Дія 3. Далі підприємець очікує належну йому допомогу.

На яку суму може розраховувати підприємець? Одразу зауважимо, що від Фонду підприємець може отримати тільки ті суми, які фінансує саме ФТВП.

Перші п’ять днів хвороби підприємця Фонд не оплатить (п. 17 Порядку № 62)

Це справедливо, адже оплату за перші 5 днів хвороби найманий працівник отримує за місцем роботи за рахунок коштів свого роботодавця (ч. 2 ст. 35 Закону № 2240). Підприємець же працює на себе.

Якщо листок непрацездатності відкрито для догляду за хворою дитиною віком до 14 років, ФТВП оплачує такий листок непрацездатності починаючи з першого дня (ч. 3 ст. 35 Закону № 2240). Тому за всі дні за таким листком непрацездатності підприємець отримає оплату, але не більше ніж за 14 календарних днів. Також із першого дня Фонд оплатить підприємцю листок непрацездатності, відкритий для догляду за членом сім’ї, — оплата за рахунок Фонду з першого дня, але не більше ніж за 3 дні (у виняткових випадках — не більше ніж за 7 днів).

Розрахунок суми допомоги ФТВП здійснює виходячи із середньоденного доходу підприємця, розрахованого згідно з Порядком № 1266. Для цього Фонд візьме базу, з якої підприємець сплачував ЄСВ за місяці в межах розрахункового періоду, і поділить на кількість календарних днів, що припадають на цей розрахунковий період (п. 8 і абзац третій п. 14 Порядку № 1266; лист ФТВП від 16.03.2011 р. № 01-16-506 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 31, с. 16).

Але це в ідеалі, і працює тільки для спрощенців. Як зазначив Фонд у листі від 16.03.2011 р. № 01-16-506, Порядок № 1266 не змінювався у зв’язку із набранням чинності Законом № 2464. Для добровільно застрахованих осіб — платників єдиного податку розрахунок допомоги здійснюватиметься із суми, зазначеної ними в договорі про добровільну участь, тобто із суми , з якої було сплачено ЄСВ.

А от із загальносистемниками дещо складніше. Вони згідно із Законом № 2464 сплачують ЄСВ з тієї ж бази, що і ПДФО, тобто з чистого доходу. Але визначити цю базу можна тільки наприкінці року, коли підприємець заповнить і подасть звітність із ПДФО (декларацію) та з ЄСВ. А протягом року згідно з умовами договору загальносистемник-доброволець сплачує ЄСВ за добровільною ставкою (36,6 %, 36,21 % або 38,11 %) із суми не меншої, ніж мінімальний платіж (тобто базою в цьому випадку є як мінімум мінзарплата).

Однак Фонд відмовляється обчислювати допомогу виходячи із суми мінімальної зарплати. Щоб розрахувати допомогу, Фонд від загальносистемника-добровольця вимагає надати довідку про оподатковуваний дохід, яку видають податківці. Таку довідку, як зазначено в п. 23 Порядку № 1266, податківці заповнять на підставі декларації. Але, як ми вказали раніше, декларацію, у якій буде визначено чистий дохід, податківці отримають від підприємця тільки після закінчення року… Які ж дані потраплять до довідки? Щоб вийти із замкнутого кола, можна скористатися консультацією з підкатегорії 136.12 БЗ*: підприємець може подати декларацію протягом року, а податківці протягом 5 днів видадуть довідку про доходи.

* База знань, розміщена на офіційному сайті ДФСУ (http://zir.minrd.gov.ua).

Увага! На практиці податківці в довідці зазначають середньомісячний дохід. А це не підходить для ФТВП. Фонд хоче бачити в довідці дохід за кожен місяць розрахункового періоду. Тому радимо в листі-проханні, який ви пишете податківцям, попросити їх видати довідку, в якій буде наведено щомісячний дохід (у межах розрахункового періоду). Навіть якщо в кожному місяці буде зазначено саме середньомісячний дохід, то, на наш погляд, Фонд повинен прийняти цю довідку і нарахувати допомогу. А якщо в довідці буде вказано тільки розмір середньомісячного доходу за якийсь період, то такі довідки Фонд, як показує практика, не приймає і не нараховує за ними допомогу.

Тепер безпосередньо про порядок розрахунку допомоги. Розрахунковим періодом, як і для найма- них працівників, є 6 повних календарних місяців з 1-го до 1-го числа, що передують місяцю, у якому настав страховий випадок (п. 4 Порядку № 1266). Якщо підприємець сплачував ЄСВ за ставкою 36,6 % (38,11 %) менше 6 місяців до місяця, у якому настала хвороба (страховий випадок), до розрахунку Фонд візьме меншу кількість повних місяців.

Сума допомоги дорівнюватиме добутку середньоденного доходу, кількості календарних днів хвороби (за мінусом перших п’яти) та відсотка опла- ти (залежно від страхового стажу). Цю суму ФТВП перерахує на рахунок підприємця.

Приклад. Підприємець-єдиноподатник уклав договір про добровільне страхування з 01.10.2013 р. ЄСВ за ставкою 36,6 % сплачував з мінімальної зарплати (мінімальний розмір). У червні 2014 року він захворів, що підтверджує листок непраце­здатності з 2 по 17 червня 2014 року. Страховий стаж працівника становить 11 років 2 місяці і  15 днів.

1. Визначаємо кількість календарних днів хвороби, які будуть оплачені, — це 11 календарних днів хвороби (з 7 по 17 червня). Перші 5 днів хвороби (з 2 по 6 червня) ФТВП не оплачує.

2. Визначаємо розрахунковий період — це 6 повних місяців перед місяцем, у якому підприємець захворів (перед червнем 2014 року): грудень 2013 року — травень 2014 року (182 календарні дні).

3. Фонд нарахує таку суму допомоги:

— середньоденна зарплата дорівнює 1218 грн.х х 6 місяців : 182 = 40,15 грн.;

— сума допомоги: 40,15 грн. х 11 = 441,65 грн.,

де 1218 грн. — це розмір МЗП, який діяв у розрахунковому періоді (грудень 2013 року — травень 2014 року);

182 — календарні дні розрахункового періоду (грудень 2013 року — травень 2014 року);

11 — календарні дні хвороби, які оплачує ФТВП (з 7 по 17 червня).

Чи потрібно про свою допомогу звітувати за формою № Ф4-ФСС з ТВП? На наш погляд, судячи з призначення цього звіту, не потрібно. Але Фонд вважає інакше: згідно з п. 12 Порядку № 62 підприємець подає окремий звіт, відображаючи в ньому дані про допомогу за дні своєї хвороби.

А що ж з податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) та ЄСВ? Про це поговоримо далі.

Оподаткування лікарняних від ФТВП

ПДФО. Суми винагород та страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, не включаються до оподатковуваного доходу фізосіб (п.п. 165.1.1 ПКУ). Виняток — виплати, пов’язані з тимчасовою непрацездатністю (останній абзац п.п. 165.1.1 ПКУ). Тому допомога по тимчасовій непрацездатності, яку підприємець отримує від ФТВП, уключається до його оподатковуваного доходу як звичайної фізособи (аргументи далі) і має обкладатися ПДФО за ставкою 15 (17) %.

Хто утримує та перераховує до бюджету ПДФО? Згідно з роз’ясненнями Міндоходов, наведеними в листі від 05.12.2013 р. № 6366/І/99-99-17-02-02-15 і в консультації, розміщеній в підкатегорії 104.04 БЗ, обов’язок зі сплати ПДФО Міндоходів в цьому випадку покладається на підприємця. А ФТВП не утримує ПДФО в джерела виплати (із суми допомоги).

У якому ж порядку сплачувати ПДФО?

Підприємець не повинен такий дохід уключати до оподатковуваного підприємницького доходу.

Для загальної системи допомога не є доходом від провадження господарської діяльності (ст. 177 ПКУ).

До єдиноподаткового доходу цю суму також не можна включити на підставі п.п. 4 п. 292.11 ПКУ. Згідно з цією нормою до доходу не включаються

суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, в тому числі в межах державних або місцевих програм

На цю ж норму посилаються і міндоходівці в консультаціях із підкатегорій 103.02 і 107.04 БЗ.

Який же вихід із ситуації? Не сплачувати податок узагалі? Ні, ПДФО потрібно сплатити. Для цього підприємець за підсумками звітного року повинен задекларувати допомогу в декларації про майновий стан і доходи. Загальносистемник відобразить суму допомоги по тимчасовій непрацездатності як «громадянський» дохід у своїй підприємницькій декларації. Єдиноподатник відобразить допомогу в декларації, яку він повинен подати як звичайний громадянин. За результатами декларації підприємець сплатить ПДФО з допомоги. Про це податківці зазначають у консультаціях у підкатегоріях 103.02 і 104.04 БЗ.

Важливо! У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ підприємець не заповнює рядок із допомогою сам за себе.

ЄСВ. Єдиний внесок з допомоги по тимчасовій непрацездатності підприємець не сплачує. Пояснимо чому.

Так, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, добровільно застрахований підприємець сплачує ЄСВ за ставкою 36,6 %, 36,21 % або 38,11 % від бази, яку він визначає самостійно. Тому розмір ЄСВ на спрощеній системі не залежить від того, чи було отримано в конкретному місяці дохід. Отже, період нероботи через хворобу не зменшить суму ЄСВ до сплати.

Більше того, підприємець застосовує «лікарняні» ставки ЄСВ (33,2 % і 2 %) тільки до сум оплати днів хвороби, які виплачує своїм працівникам. Для самого ж підприємця встановлено тільки ставки ЄСВ до своєї самостійно визначеної бази.

Для загальної системи оподаткування допомога також не включається до підприємницького доходу, з якого сплачується ПДФО за правилами для підприємця (про це зазначалося вище). А отже, з такої суми за підсумками не доведеться сплачувати й ЄСВ (за результатами річного підрахунку чистого доходу, із суми якого сплачуються і ПДФО, і ЄСВ).

Ураховуючи все це, до форми № Д5 сума лікарняних, які надійдуть від ФТВП підприємцю, не потрапить.

Військовим збором допомога по тимчасовій непрацездатності, отримана підприємцем із Фонду, не обкладається, оскільки ця виплата не зазначена в числі виплат, що потрапляють до об’єкта оподаткування (п.п. 1.2 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Сплата податків у період хвороби

Якщо підприємець захворів, постає питання про необхідність сплачувати в період хвороби (коли він фактично не працює) обов’язкові податки та платежі, пов’язані з підприємницькою діяльністю. Це питання особливо актуальне, коли підприємець працює один (без найманих працівників) та/або хворіє тривалий час. Отже, розберемося, чи потрібно в цьому випадку сплачувати ПДФО (або єдиний податок) та ЄСВ.

ЄСВ. Єдиноподатник не звільнений від сплати ЄСВ у той час, коли фактично не отримує дохід або при зниженні його обсягу. Як ми зазначали раніше, підприємець сплачує ЄСВ за ставкою 34,7 % (36,6 %, 36,21 % або 38,11 %) від сум, які визначаються такими платниками самостійно. І не залежать від отриманого підприємцем доходу. Тому хвороба не зменшить суму ЄСВ до сплати.

Загальносистемник, не застрахований добровільно, сплачує ЄСВ за місяці, у яких отримано дохід. Якщо в період хвороби він отримуватиме дохід, то доведеться сплачувати й ЄСВ. У разі коли підприємець-загальносистемник страхується добровільно, навіть якщо не буде доходу, доведеться сплачувати ЄСВ виходячи з мінімальної бази, яка зазначена в договорі добровільного страхування.

ПДФО (загальна система). У ст. 177 ПКУ не передбачено пряме звільнення від сплати ПДФО, якщо підприємець хворів. Механізм оподаткування загальної системи ставить у залежність величину ПДФО від розміру чистого доходу: чим більше цей показник, тим більше доведеться сплатити ПДФО. Тож якщо внаслідок хвороби підприємець не отри- мував доходи, це зменшить у результаті суму ПДФО до сплати. Якщо ж у підприємця є наймані працівники, які беруть активну участь у зароблянні доходу, то хвороба підприємця може не позначитися на розмірі податку, що сплачується.

Єдиний податок (спрощена система). У цьому випадку потрібно дивитися на групу, у якій працює підприємець:

у групі 3 або 5 — хвороба підприємця прямо вплине на розмір сплачуваного доходу тільки тоді, коли в результаті хвороби підприємця дохід не надходитиме на рахунок або до каси підприємця. Якщо ж діяльність не зупиняється, то з доходів, що надійшли, потрібно буде сплатити єдиний податок за відповідною ставкою;

у групі 2 з найманими працівниками — єдиний податок сплачують у фіксованому розмірі (крім перевищення обсягу доходу). Тому хвороба підприємця не вплине на розмір сплачуваного податку, навіть якщо в цей час обсяг доходу знизився;

у групі 1 або 2 (без найманих працівників) — підприємець, який застрахований добровільно в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, може заощадити на сплаті єдиного податку, якщо виконуються такі умови:

1) тривалість хвороби становить 30 і більше календарних днів (п. 295.5 ПКУ). У разі якщо хвороба тривала понад 30 календарних днів і припала на два і більше місяців, то від сплати єдиного податку звільнять за місяць (місяці), у якому підприємець захворів (хворів). За місяць закінчення хвороби (якщо хворів не до кінця цього місяця) єдиний податок доведеться сплатити (див. консультацію в підкатегорії 107.12 БЗ). Наприклад, хвороба почалася 15 серпня і закінчилася 24 вересня. Підприємець має право не сплачувати єдиний податок тільки за серпень при виконанні другої умови;

2) підприємець подав до своєї ДПІ заяву в довільній формі та копію листка (листків) непраце­здатності, що підтверджує тимчасову непраце­здатність (п.п. 298.3.2 ПКУ). Ще раз підкреслимо, що в полі листка непрацездатності «Місце роботи» мають бути зазначені прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи — підприємця та місце провадження його діяльності (див. лист ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.04.2014 р. № 832/0/26-15-17-03-14 на с. 4 цього номера). Копію листка непрацездатності завіряти ніде не потрібно. Податківці рекомендують подати зазначені документи одразу після закінчення хвороби. Майте на увазі: оригінал листка непрацездатності віддавати до податкової не потрібно, оскільки він буде необхідний для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності у ФТВП.

Увага! Якщо єдиноподатник не є добровільно застрахованою особою в системі соцстрахування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, то на звільнення від сплати єдиного податку в період хвороби розраховувати нема чого. Причина в тому, що незастрахованим підприємцям медичні заклади не видають листки непрацездатності (в усякому разі не повинні видавати). А для звільнення від сплати єдиного податку на період хвороби, як зазначалося вище, необхідно подати копію саме листка непрацездатності.

У період хвороби платник єдиного податку 2 групи може отримувати попередню оплату або оплату за раніше надані послуги (продані товари). Такі доходи мають бути відображені в Книзі обліку доходів і, відповідно, у податковій декларації платника єдиного податку.

Водночас податківці встановлюють додаткове обмеження: якщо фактичний вид діяльності передбачає постійне отримання коштів (наприклад, роздрібна торгівля, надання послуг), то єдиноподатник не може звільнятися від сплати єдиного податку в порядку, встановленому п. 295.5 ПКУ (див. згаданий вище лист ГУ Міндоходів від 23.04.2014 р. № 832/0/26-15-17-03-14). Аргумент такий — отримання коштів є підтвердженням фактичного провадження підприємницької діяльності в період хвороби. Отже, на думку податківців, якщо надходження коштів від роздрібної торгівлі або надання послуг будуть зафіксовані у Книзі обліку доходів у період хвороби, то звільнення від сплати ЄП вам не побачити, як своїх вух.

На завершення хочемо побажати підприємцям бути здоровими і заробляти гроші. Нехай не знадобляться вам ті невеличкі суми, які завдяки добровільному страхуванню потраплять до бюджету ФТВП. Думаємо, ви погодитеся з відомим висловом, що «краще бути багатим і здоровим», ніж хворіти й отримувати гроші від Фонду. Здоров’я всім вам!

висновки

  • Якщо підприємець сплачує ЄСВ за ставкою 34,7 %, він не є застрахованим від тимчасової втрати працездатності. Тому він не зможе розраховувати на оплату днів хвороби. Щоб отримати оплату днів хвороби, підприємець повинен добровільно сплачувати ЄСВ за ставкою 36,6 % або 38,11 %.

  • Якщо підприємець захворів, він отримує в лікарні листок непрацездатності та звертається до ФТВП за допомогою.

  • ФТВП сам визначає суму допомоги для підприємця. До розрахунку беруться суми, з яких підприємець сплатив ЄСВ за ставкою 36,6 % або 38,11 %.

  • Фонд оплачує календарні дні хвороби, крім перших п’яти днів тимчасової непрацездатності.

  • Підприємець із суми допомоги не сплачує ЄСВ. А для сплати ПДФО включає його до річної декларації як звичайні «громадянські» доходи.

Документи статті

  1. ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

  2. Закон № 2240 — Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III.

  3. Закон № 2464 — Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страху­вання» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.

  4. Порядок № 1266 — Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266.

  5. Порядок № 62 — Порядок страхування осіб на добровільних засадах за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленим народженням та похованням, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 02.06.2005 р. № 62.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі