Теми статей
Обрати теми

Податковий кредит і зміна напряму використання

Вишневський Михайло
Тривалий час платники податків здійснювали таку операцію, як коригування податкового кредиту, не тільки у випадках, коли вона викликана відносинами з постачальниками, а й коли йшлося про зміну напряму використання товару. Проте з часом ситуацій, коли потрібно було сторнувати податковий кредит, ставало все менше і менше. На зміну цій операції прийшло нарахування податкових зобов’язань. Давайте розглянемо, що зараз нам пропонує ПКУ.

Фактичне використання

Ні для кого не секрет, що в ПДВ-обліку наріжним каменем покладено правило першої події. Уже на етапі настання такої події в покупця виникає право на формування податкового кредиту. Це й є визнання напряму використання товарів/послуг або необоротних активів, що придбавалися. І залежно від цього напряму податковий кредит або буде (планується використовувати придбане майно в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності), або ні. А можливий і третій варіант — часткове визнання податкового кредиту виходячи з розрахованого коефіцієнта ЧВ.

Надалі ж плани платника податків можуть змінитися. А це передбачає проведення певних маніпуляцій у податковому та бухгалтерському обліку. І тут украй важливо визначитися з моментом здійснення цих маніпуляцій.

img 1Дещо забігаючи наперед, зазначимо, що практично всі наслідки зміни напряму використання придбаного майна описані в п. 198.5 ПКУ. А він передбачає, що відштовхуватися потрібно від дати початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону № 996. Наприклад, якщо платник придбав товар для господарської діяльності, а надалі вирішив, скажімо, його подарувати комусь (не господарська діяльність), то власне таке рішення, нехай навіть оформлене документально (наприклад, наказом по підприємству), не призводить до застосування п. 198.5 ПКУ. А от фактичне передання товару, оформлене первинним документом (наприклад, накладною), уже передбачає відображення зміни напряму використання цього товару.

Окремо слід розглянути питання із сировиною. Коли визнавати за ним фактичне використання — в момент передання у виробництво для виготовлення готової продукції або в момент постачання цієї готової продукції (по суті, за датою першої події)?

З урахуванням виразу «дата початку фактичного використання», застосованого в п. 198.5 ПКУ, вважаємо, що орієнтуватися слід на дату передання сировини у виробництво. А в разі, коли напрям змінюється з оподатковуваного на неоподатковуваний, це ще й безпечніше. Первинним же документом буде внутрішня накладна, лімітно-забірна картка.

Дещо складніше з послугами. Умовно їх можна розподілити на три групи. Послуги першої групи включаються до складу первісної вартості запасів, що придбавалися, другої — до складу собівартості виготовленої продукції, третьої — до витрат періоду. Фактичне використання перших двох груп слід визначати за датою фактичного використання запасів, з якою ми вже розібралися (тут головне не нарахувати ПДВ двічі: один раз з вартості продукції, включаючи послуги, другий — власне з послуги).

Щодо послуг третьої групи орієнтуватися слід на дату складання акта, який підтверджує їх надання

По суті, йдеться про період, у якому вони відображаються на рахунках витрат (це означає, що зміна напряму використання за цією групою послуг можлива тільки в тому випадку, якщо першою подією була передоплата). І в цей момент визначати: використані вони за первісним напрямом чи ні.

А тепер давайте перейдемо до конкретних ситуа­цій. А почнемо з найбільш простого випадку — використання придбаних товарів/послуг в операціях, не пов’язаних із господарською діяльністю.

Купили для госпдіяльності, використали в негоспдіяльності

Мабуть, найпоширеніший випадок, коли з’являється питання про подальшу долю податкового кредиту за придбаними товарами — це використання їх в операціях, не пов’язаних із господарською діяльністю. Не зупиняючись на визначенні цього терміна (про це ви могли прочитати у статті на с. 3), відзначимо лише кілька найпоширеніших випадків. До них можна віднести псування товару, його розкрадання, безоплатне передання та інші операції, за якими не передбачається отримання доходу. У деяких зазначених випадках платник ПДВ може отримати компенсацію за товар. Наприклад, якщо недбайливий працівник розбив товар, він може відшкодувати його вартість. А це передбачає отримання доходу (відображається на субрахунку 716 «Відшкодування списаних активів»). Проте отри­мання грошових коштів не може класифікувати товар як використаний у госпдіяльності, оскільки вони мають абсолютно іншу природу.

Цю ситуацію прямо регулює п. 198.5 ПКУ. У ньому зазначено, що в разі використання товарів в операціях, які не є господарською діяльністю, платник ПДВ зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ПКУ. Загалом таке нарахування відповідає визначенню терміна «постачання товару», наведеному в п.п. 14.1.191 ПКУ (див. п.п. «в»).

Зверніть увагу: ПКУ містить два випадки нарахування податкових зобов’язань (так зване умовне постачання): перший — описаний нами і регламентований п. 198.5 ПКУ, другий — при анулюванні реєстрації платником ПДВ (п. 184.7 ПКУ). Тож ці процедури хоча й мають між собою схожі елементи та підстави, у деталях відрізняються.

Отже, відзначимо важливі моменти маніпуляції, визначеної в п. 198.5 ПКУ:

1. Нарахування податкових зобов’язань здійснюється тільки в разі, якщо при придбанні товару було збільшено податковий кредит. Це підкреслюють самі податківці (консультація в категорії 101.02 БЗ).

2. ПКУ не містить вимоги щодо сторнування податкового кредиту. На цьому також наголошують податківці (консультація в категорія 101.07 БЗ). Інакше кажучи, ПКУ говорить: «не потрібно прибирати податковий кредит, компенсуйте його нарахуванням податкових зобов’язань». Начебто жодної різниці немає. Але насправді не все так просто.

3. База оподаткування визначається:

— щодо товарів/послуг — виходячи з вартості придбання;

— щодо необоротних активів — виходячи з балансової (залишкової) вартості, яка склалася на початок звітного (податкового) періоду, а в разі відсутності обліку необоротних активів — виходячи зі звичайної ціни.

Виходить, нараховуючи ПДВ за товарами/послугами замість сторнування податкового кредиту, платник податків нічого не втрачає. Із необоротними активами теж більш-менш зрозуміло. Відштовхуючись від балансової вартості (тобто від незамортизованої частини), платник податків ніби викидає з розрахунку ту частину вартості об’єкта, яка взяла участь в операціях у межах господарської діяльності. Цілком справедливо.

А от із тими, у кого немає обліку, — а це фізособи-підприємці, — усе набагато складніше. По-перше, використання звичайних цін є доречним тільки тоді, коли йдеться про контрольовані операції (п. 39.1 ПКУ). Наш випадок до таких не належить. По-друге, застосування звичайних цін не виправдано економічно, оскільки сучасна звичайна ціна може бути більше тієї вартості, виходячи з якої було збільшено податковий кредит.

Утім, вважаємо, що пряма вказівка п. 189.1 ПКУ не залишає вибору платникам податків — доведеться орієнтуватися на звичайні ціни

Не повинно бути питань із залишками готової продукції та незавершеного виробництва. У визначеннях ПКУ вони є товаром. Якщо вони не використовуються в госпдіяльності, то податкові зобов’язання потрібно нараховувати тільки на ту частину їх вартості, за якою було збільшено податковий кредит, а не на всю вартість придбання (зарплата, ЄСВ під нарахування податкових зобов’язань не підпадають). Тим більше, що в п. 189.1 ПКУ фігурують слова «вартість їх придбання». Навряд чи витрати на оплату праці працівників, ЄСВ можна назвати придбанням товарів.

4. Якщо при визначенні суми ПДВ, що нараховується, орієнтуватися на вартість придбання з урахуванням ПДВ, то її потрібно ділити на 6 (витягуючи ПДВ «зсередини»). Якщо орієнтуватися на вартість без урахування ПДВ, то її потрібно множити на 20 % (нараховуючи «зовні»).

5. На підтвердження податкових зобов’язань необхідно виписати податкову накладну з типом причини 13. У полі «Індивідуальний податковий номер покупця» відображається умовний ІПН «400000000000», у полі «Особа (платник податку) — покупець» проставляється своє найменування, а поле «Вид цивільно-правового договору» не заповнюється.

У декларації з ПДВ податкові зобов’язання відображаються в загальному порядку в ряд. 1.

Товар купили для оподатковуваних операцій, використали в неоподатковуваних операціях

Тут ситуація приблизно така сама, як і в попередньому випадку. Використання товарів у неоподатковуваних операціях також зазначене в тому ж 198.5 ПКУ (абз. «а» і «б»), тому все, викладене вище, стосується й цієї ситуації.

Однак у цьому випадку є й специфічні нюанси. Наведемо їх.

1. Під неоподатковуваними операціями розуміються ті, які зазначені у ст. 197 і підрозд.2 розд. ХХ ПКУ, а також ті, які не є об’єктом обкладення ПДВ (не підпадають під дію п. 185.1 ПКУ). Зверніть увагу: ПКУ містить перелік операцій, що не є об’єктом оподаткування (ст. 196 ПКУ).

Проте орієнтуватися потрібно не на всі операції, перелічені в цій статті, а тільки ті з них, які є постачанням товарів/послуг

2. Ідеться тільки про ті товари/послуги та необоротні активи, які повністю використані в неоподатковуваних операціях. Наприклад, підприємство придбало сировину для виробництва соків (оподатковувана операція), яка згодом пішла на виробництво продуктів дитячого харчування (неоподатковувана операція, п.п. 197.1.1 ПКУ). Питання одночасного використання в оподатковуваній і неоподатковуваній діяльності розглянемо дещо пізніше.

3. Тип причини податкової накладної, що виписується, — 08 або 09 залежно від того, використані товари в операціях, які не є об’єктом оподаткування, або тих, що звільнені від оподаткування. Відображення в декларації не має специфіки — заповнюється ряд. 1.

4. Деякі платники податків іноді вдаються до такої хитрості. Завідомо знаючи, що товар буде використано в неоподатковуваних операціях, вони все ж збільшують за ним податковий кредит. Привід простий — у момент настання першої події вони нібито думали, що товар/послуги використовуватиметься в оподатковуваних операціях. Робиться це для мінімізації платежів із ПДВ.

Утім, оптимізуючи податкові платежі за одним податком, не можна забувати про інші, зокрема, про податок на прибуток

Вхідний ПДВ за товарами/послугами, які використовуються в неоподатковуваних операціях, йде на збільшення витрат. Якщо ж «оптимізатор» первісно визначить оподатковуваний напрям використання, то вхідний ПДВ піде до податкового кредиту. Після фактичного використання в неоподатковуваних операціях та визнання податкових зобов’язань, сума витрат не зміниться*. А якщо б він первісно визначив правильний напрям використання, то витрати виявилися б більше на суму цього ПДВ.

* Ми не підтримуємо тих, хто вважає, що умовно-нарахований ПДВ можна віднести до складу податкових витрат. Зв’язок між п.п. «в» п.п. 138.10.4 ПКУ та п.п. 139.1.6 ПКУ (включення до витрат як будь-якого іншого податку, збору) виглядає доволі сумнівним, і податківців переконати в цьому не вдасться. Принаймні до 01.01.2014 р. у БЗ була консультація, що прямо забороняє відносити до витрат такий ПДВ (підкатегорія 102.107.02), причому з 01.01.2014 р. у цьому плані ПКУ не змінився. Тобто можна припускати, що, незважаючи на скасування консультації, позиція податківців не зміниться.

Наведемо приклад. Платник податків придбав товар вартістю 1200 грн. (у тому числі ПДВ — 200 грн.), який надалі було використано в неоподатковуваних операціях.

Варіант 1. Первісно передбачалося використання товару в оподатковуваних операціях, а отже, було збільшено податковий кредит.

Варіант 2. Первісно передбачалося використання товару в неоподатковуваних операціях, а отже, ПДВ було включено до витрат.

Таблиця 1. Зміна напряму використання: порівняння двох варіантів

Варіанти

Операції

Податок на прибуток

ПДВ

Варіант 1

Придбання

Первісна вартість — 1000

Податковий кредит — 200

Використання

Витрати — 1000

Податкові зобов’язання — 200

Результат

Витрати — 1000

0

Варіант 2

Придбання

Первісна вартість — 1200

Податковий кредит — 0

Використання

Витрати — 1200

Податкові зобов’язання — 0

Результат

Витрати — 1200

0

 

Утім, тут кожен платник податків вольний вирішувати так, як вважає вигідним для себе. Можливо, у когось на першому місці стоїть оптимізація саме ПДВ, а не податку на прибуток.

5. Згідно з П(С)БО 9 первісна вартість запасів, що придбавалися, визнається при оприбутковуванні і може змінюватися тільки у визначених у цьому стандарті випадках. Наш випадок жодним чином із коригуванням первісної вартості не пов’язаний, та й не зазначений у П(С)БО 9. Тому в бухгалтерському обліку суму нарахованих податкових зобов’язань слід відображати на рахунках обліку витрат (наприклад, 949 «Інші витрати операційної діяльності»). Слід зауважити, що Мінфін свого часу пропонував інший спосіб — усе-таки збільшувати первісну вартість товарів або залишкову вартість необоротних активів (див. лист Мінфіну від 02.03.2011 р. № 31-34020-07-25/5805 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 40). Однак ще раз зазначимо, що такий підхід суперечить базовим принципам П(С)БО 9.

А тепер наведемо приклад.

Таблиця 2. Зміна напряму використання придбаної сировини з оподатковуваного на неоподатковуване

№ з/п

Зміст операції

Бухгалтерський облік

Сума, грн.

Податковий облік

дебет

кредит

доходи

витрати

1

Перераховано передоплату постачальнику

377

311

1200

2

Відображено податковий кредит

641

644

200

3

Оприбутковано сировину

201

631

1000

4

Відображено залік заборгованостей

631

377

1200

5

Сировину використано при виробництві неоподатковуваної продукції

23

201

1000

 —

 —

6

Нараховано податкові зобов’язання

949

641

200

7

Нараховано зарплату та ЄСВ

23

661

550

8

Передано на склад готову продукцію

26

23

1550

9

Продано виготовлену продукцію (не обкладається ПДВ)

361

701

3000

3000

1550

10

Списано собівартість готової продукції

901

26

1550

11

Отримано оплату за продану продукцію

311

361

3000

 

Купили для неоподатковуваних операцій, використали в оподатковуваних

При придбанні товарів/послуг і необоротних активів для використання в неоподатковуваних операціях, податковий кредит за ними не збільшується (п. 198.4 ПКУ). Його сума включається до складу первісної вартості товарів/необоротних активів та відноситься до витрат (п.п. 139.1.6 ПКУ). У декларації з ПДВ придбання відображається в ряд. 10.2. або 13.1 (при імпорті). У розділі ІІ реєстру заповнюється гр. 8, 11, 12 або 8, 15, 16 (у разі, якщо придбане використовується для постачання послуг, місце постачання яких за межами території України).

При використанні товарів в оподатковуваних операціях (момент використання також визначається за фактичною датою, зазначеною в первинних документах) платник податків має право відновити податковий кредит.

Таке відновлення передбачене в п. 198.5 ПКУ й підставою для цього буде бухгалтерська довідка

Утім, вважаємо, що однієї довідки все-таки недостатньо. Для повної впевненості краще зберегти податкову накладну або митну декларацію.

Тут слід звернути увагу на проблему «365 днів». Річ у тім, що податківці при перевірках частенько не визнають відновлення податкового кредиту в разі, якщо з дати виписки податкової накладної минуло більше 365 днів. Обґрунтовують вони свою позицію абз. 3 п. 198.6 ПКУ і п. 4 розд. V Порядку № 678.

Насправді абз.3 п. 198.6 ПКУ до цієї ситуації не має відношення. На наш погляд, у ньому йдеться про випадок, коли на момент отримання податкової накладної платник податків мав право на податковий кредит, але з якихось суб’єктивних причин не збільшив його (тобто ідея цієї норми — обмежити в часі можливість маніпуляції з податковим кредитом, перекидаючи його з одного періоду до іншого). А цього в нашому випадку немає.

Що стосується Порядку № 678, то в ньому, судячи з усього, посилання на п. 198.6 ПКУ свідчить лише про те, що для відновлення податкового кредиту необхідне дотримання всіх умов для його формування (підтвердження податковою накладною та іншими документами).

Більше того, в одній із консультацій у БЗ (категорія 101.21) податківці описують порядок відображення в декларації і реєстрі виданих та отриманих накладних відновлення податкового кредиту, і нічого не говорять про проблему «365 днів». А в одній із консультацій у виданні «Вісник податкової служби України», 2013, № 17 — 18 (с. 22) було зазначено: до бухгалтерської довідки може бути включена податкова накладна, складена понад рік тому, за умови, що така накладна свого часу за фактом отримання була включена до Реєстру з урахуванням вимог п. 198.6 ПКУ щодо 365 днів і враховуючи строк давності, визначений ст. 102 ПКУ.

І це цілком логічно, адже товари, а тим більше необоротні активи, можуть бути придбані доволі давно. І таке давнє придбання ніяк не повинне впливати на можливість збільшення податкового кредиту.

Декілька слів про базу відновлення податкового кредиту. Якщо з товарами і послугами усе більш-менш зрозуміло (відновлюється сума виходячи з вартості придбання, тобто вся сума ПДВ, що «сидить» у вартості покупки), то з необоротними активами все дещо складніше.

Пункт 198.5 ПКУ відсилає нас до п. 189.1 ПКУ. А там, як ми вже знаємо, йдеться про балансову (залишкову) вартість, що склалася на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції.

Виходить, відновлюється не весь податковий кредит, а тільки та його частина, яка припадає на недоамортизовану вартість

Питання тут може виникнути тільки з тими, у кого відсутній облік необоротних активів. Формально вони можуть відновити податковий кредит виходячи зі звичайної вартості об’єкта. Однак, якщо вона виявилася вищою за ту вартість, за якою об’єкт було придбано, навряд чи платнику податків дозволять відновити податковий кредит виходячи з більшої звичайної вартості. Хоча б тому, що згідно із загальним правилом (п. 198.3 ПКУ) податковий кредит складається із сум, нарахованих (сплачених) платником податків. ПДВ з віртуальної звичайної ціни сюди не вписується. Тому вважаємо, що їм доведеться відновлювати податковий кредит виходячи з найменшого із двох показників: власне вхідного ПДВ чи звичайної вартості об’єкта.

У декларації з ПДВ відновлений податковий кредит відображається в ряд. 16.5. До розділу II реєстру виданих та отриманих податкових накладних бухгалтерська довідка записується таким чином:

— у гр. 2 — дата її складання;

— у гр. 3, 4, 6, 7 — відповідно дата складання, порядковий номер податкової накладної (отриманої при придбанні товарів/послуг, необоротних активів), найменування й ІПН постачальника, який її склав;

— у гр.5 зазначається вид документа «БО», до якого додаються позначення виду документа, яким підтверджується операція з придбання (БОПНП — в разі віднесення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі паперової податкової накладної, БОПНЕ — на підставі електронної податкової накладної тощо);

— суми у гр. 9, 10 зазначаються зі знаком «+», а у гр. 11, 12, 13, 14, 15, 16 — зі знаком «-».

Саме на такому порядку заповнення реєстру наполягають податківці (консультація в категорії 101.21 БЗ). При цьому вони звертають увагу, що реквізити податкової накладної слід відобразити в самій бухгалтерській довідці.

І найголовніше — не забудьте відкоригувати витрати. Не включений до податкового кредиту ПДВ йде на збільшення первісної вартості запасів. Надалі вона може коригуватися тільки у визначених П(С)БО 9 випадках, а наш там не зазначений. Тому при використанні запасів в оподатковуваних операціях суму ПДВ у бухгалтерському обліку слід спрямувати до доходів (субрахунок 719 «Інші доходи від операційної діяльності»), коригуючи тим самим збільшені в більшій сумі витрати.

У податковому обліку цю суму слід відобразити в ряд. 06.4.39 додатка ІВ зі знаком мінус.

Таблиця 3. Зміна напряму використання придбаної сировини з неоподатковуваного на оподатковуване

№ з/п

Зміст операції

Бухгалтерський облік

Сума, грн.

Податковий облік

дебет

кредит

доходи

витрати

1

Перераховано передоплату постачальнику

377

311

1200

2

Оприбутковано сировину

201

631

1200

3

Відображено залік заборгованостей

631

377

1200

4

Сировину використано у виробництві оподатковуваної продукції

23

201

1200

5

Нараховано зарплату та ЄСВ

23

661

550

 —

 —

6

Відновлено податковий кредит

641

644

200

644

719

200

7

Передано на склад готову продукцію

26

23

1750

8

Відвантажено готову продукцію покупцю

361

701

3000

3000

1750

-200

9

Нараховано ПДВ

701

641

500

10

Списано собівартість виготовленої продукції

901

23

1750

11

Отримано оплату від покупця

311

361

3000

 

Зверніть увагу на проводку 8. Оскільки первісна вартість сировини не змінюється, то у витратах, що відображаються в ряд. 05.1 декларації з податку на прибуток, слід показати собівартість (1750 грн.). Одночасно слід їх відкоригувати за ряд. 06.4.39 на відновлену суму (-200 грн.). Зменшувати витрати раніше, ніж вони власне будуть відображені (наприклад, при відображенні доходів у бухобліку на субрахунку 719), вважаємо нелогічним.

У вигіднішому становищі будуть ті, хто все-таки вирішить скористатися листом Мінфіну від 02.03.2011 р. № 31-34020-07-25/5805. Зменшивши первісну вартість сировини вже при переданні його у виробництво, такі платники податків уникають проблеми зменшення витрат на цьому етапі. А в момент відображення доходів вони зазначать у ряд. 05.1 декларації вже скориговану собівартість (1550 грн.).

Купили для оподатковуваних операцій, використали в операціях подвійного призначення

Набагато складнішою є ситуація, коли товар/послуги, придбані для оподатковуваних операцій, використали частково в оподатковуваних операціях, частково — в неоподатковуваних. За фактом такого використання доведеться визнати нарахування податкових зобов’язань згідно з п. 198.5 ПКУ. Проте однієї цієї дії в цьому випадку недостатньо, адже вона означатиме повне використання товарів у неоподатковуваних операціях. Тому слід ще й розподілити податковий кредит. Це передбачає п. 4 розд. V Порядку № 678.

Розподілена згідно з коефіцієнтом ЧВ сума відображається в ряд. 16.6.1 декларації з ПДВ у тому ж періоді

Підставою для цього запису буде бухгалтерська довідка. Надалі за підсумками року слід провести загальновідомий перерахунок згідно з п. 199.4 ПКУ.

Саме такий порядок дій, на наш погляд, буде логічним. По-перше, він дозволяє справедливо визначити суму податкового кредиту, а по-друге, чудово вписується в правила заповнення декларації з ПДВ (показник ряд. 10.1 безпосередньо не може потрапити під розподіл виходячи з наведених у додатку 7 формул, а от показник ряд. 16.6.1 враховується в розрахунку).

На жаль, в одній із консультацій у БЗ (категорія 101.21) податківці, відповідаючи на це запитання, згадують тільки про нарахування податкових зобов’язань згідно з п. 198.5 ПКУ. І жодного слова про подальше часткове відновлення податкового кредиту. На наш погляд, такий підхід є глибоко помилковим.

Що стосується необоротних активів, то і при нарахуванні податкових зобов’язань, і при частковому відновленні податкового кредиту слід виходити з балансової (залишкової) вартості об’єкта. І знову ж таки — тим, у кого відсутній облік необоротних активів, доведеться нараховувати податкові зобов’язання на звичайну вартість, а частково відновлювати податковий кредит виходячи з найменшого з двох показників: власне вхідного ПДВ або звичайної вартості об’єкта.

Надалі в разі участі об’єкта в річних перерахунках слід виходити з тієї суми податкового кредиту, яка була включена до ряд. 16.6.1 декларації.

Купили для неоподатковуваних операцій, використали в операціях подвійного призначення

При придбанні не було податкового кредиту, весь вхідний ПДВ пішов на збільшення первісної вартості. За фактом використання товару частково в оподатковуваних, частково в неоподатковуваних операціях, необхідно відновити податковий кредит. Підставою буде все той же п. 4 розд. V Порядку № 678 та бухгалтерська довідка, підкріп­лена податковою накладною (іншими подібними документами).

Зрозуміло, відновлюється не вся сума, а тільки частина, розрахована виходячи з коефіцієнта ЧВ

Розподілена сума записується до ряд. 16.6.1 декларації з подальшим перерахунком за підсумками року згідно з п. 199.4 ПКУ.

Якщо йдеться про необоротні активи, то так само, як і в попередніх випадках, відштовхуватися слід від балансової (залишкової) вартості об’єкта. А якщо у платника податків відсутній облік необоротних активів — виходячи найменшого з двох показників: власне вхідного ПДВ або звичайної вартості об’єкта.

Купили для подвійного призначення, повністю використали в оподатковуваних/неоподатковуваних операціях

Це найбільш проблематична ситуація. Вона взагалі ніяк не описана в ПКУ, тому доведеться діяти виключно згідно з логікою та припущеннями.

Спочатку розглянемо ситуацію, коли товар первісно передбачався для використання в операціях подвійного призначення, а фактично був повністю використаний тільки в оподатковуваних операціях.

За першою подією було розподілено податковий кредит. За фактом оподатковуваного використання потрібно ту частину вхідного ПДВ, яка не потрапила до податкового кредиту, відкоригувати. Зробити це найпростіше через відновлення цієї частини за допомогою бухгалтерської довідки так, як це пропонує п. 198.5 ПКУ. Але от халепа — цей пункт сукупно з п. 189.1 ПКУ підходить тільки до тих випадків, коли товар планували повністю використати в неоподатковуваних операціях, а реально повніс­тю використали в оподатковуваних. Тому суто формально він для нас не підходить.

Проте ближчої норми не знайти. Тому припускаємо, що в цьому випадку можна також відновити податковий кредит у тій частині, яка первісно пі­шла на збільшення первісної вартості*. При цьому не забудьте відкоригувати й витрати. Принцип буде аналогічний — у бухобліку ставимо доходи за субрахунком 719, а в податковому заповнюємо ряд. 06.4.39 додатка ІВ зі знаком мінус. У річному перерахунку такий товар не повинен брати участь.

* Або можна запропонувати інший варіант — нарахувати умовне постачання, але тільки з урахуванням коефіцієнта ЧВ, виходячи з якого був розподілений вхідний ПДВ, і одночасно відновити податковий кредит, але вже на всю суму, як це й передбачає п. 198.5 ПКУ.

Що стосується протилежної ситуації, коли куплений товар подвійного призначення реально був використаний повністю тільки в неоподатковуваних операціях, то ми повинні, навпаки, прибрати ту частину вхідного ПДВ, яка пішла до податкового кредиту. Для цього знову ж таки логічно звернутися до п. 198.5 ПКУ і нарахувати ПДВ.

Але не на всю вартість придбаного товару, а тільки на частину, що відповідає коефіцієнту ЧВ, за яким і був розподілений вхідний ПДВ за цим товаром

А ось що стосується відновлення витрат на час­тину ПДВ, яка потрапила до податкового кредит у і пройшла через умовне постачання, то, найімовірніше, з ними доведеться розпрощатися (так само, як у ситуації зі зміною напряму використання товару з оподатковуваного на неоподатковуване). У річному перерахунку такий товар не повинен брати участь.

Ще раз зазначимо, що в цій частині ми навели наші міркування щодо виходу із ситуації. Не виключено, що податківці, наполягаючи на формальному прочитанні ПКУ, відмовлять у частковому відновленні податкового кредиту, і вимагатимуть нараховувати податкові зобов’язання на всю вартість, а не на частину, що відповідає ЧВ. Зрозуміло, такі вимоги суперечитимуть математиці, але оспорити їх буде непросто.

висновки

  • Якщо сировина придбавалася для оподатковуваного використання, а фактично була використана в неоподатковуваних операціях, то визнавати умовне постачання краще за датою його списання у виробництво.

  • Останні консультації податківців свідчать про те, що вони не застосовують правило «365 днів» до операцій з відновлення податкового кредиту згідно з п. 198.5 ПКУ.

  • Якщо товар передбачали використати в оподатковуваних операціях, а використали за подвійним призначенням, то, крім нарахування податкових зобов’язань, потрібно ще й одночасно розподілити податковий кредит.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі