Не скориставшись шансом, наданим п. 201.10 ПКУ, і не відобразивши «зіпсований» постачальником «вхідний» ПДВ через додаток Д8 у складі податкового кредиту (нагадаємо, для цього в підприємства було у розпорядженні 60 календарних днів після граничної дати подання декларації за період отримання неправильної податкової накладної), підприємство остаточно «зачинило двері» в цьому напрямі.
Як не прикро, але й до податкових витрат шлях такому ПДВ також безумовно закрито.
Згідно з п.п. 139.1.6 ПКУ не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку (у податкових витратах) суми ПДВ, включені до ціни товару (робіт, послуг), що придбавався платником податків для виробничого або невиробничого використання.
Виняткові ситуації, коли платник має право врахувати ПДВ, який не потрапив до податкового кредиту у складі податкових витрат, можна полічити на пальцях.
1. Підприємство — неплатник ПДВ. У цьому випадку «вхідний» ПДВ, що міститься в ціні товару (робіт, послуг), може потрапити до податкових витрат за умови, що вартість таких товарів (робіт, послуг) платник відносить до таких витрат (абзац другий п.п. 139.1.6 ПКУ).
2. Платник ПДВ одночасно здійснює оподатковувані, звільнені від оподаткування та неоподатковувані ПДВ операції. У цьому випадку сума «вхідного» ПДВ, сплаченого при придбанні товарів, робіт, послуг, вартість яких входить до складу витрат, а також основних засобів та нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається до витрат або збільшує вартість відповідного об’єкта основних засобів або нематеріальних активів на суму, яка не потрапила до податкового кредиту згідно з розд. V ПКУ (абзац третій п.п. 139.1.6 ПКУ).
3. Платник ПДВ визначає базу для нарахування податкових зобов’язань з ПДВ виходячи із винагороди (маржинального прибутку, маржі). У цьому випадку «вхідний» ПДВ за придбаними товарами (послугами), вартість яких входить до складу витрат, та основними засобами чи нематеріальними активами, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або до вартості об’єкта основних засобів чи нематеріального активу (абзац четвертий п.п. 139.1.6 ПКУ).
Але серед перелічених ситуацій, які надають право врахувати «вхідний» ПДВ у складі податкових витрат, тієї, що склалася на вашому підприємстві, немає.
Неправильно заповнена постачальником податкова накладна — не привід для передислокації «вхідного» ПДВ за нею до податкових витрат покупця
Зверніть увагу! Аналогічна доля уготована і ПДВ з отриманих чеків вартістю понад 240 грн.
Хоча у бухобліку сума ПДВ, що не потрапила до податкового кредиту, в будь-якому разі потрапить до первісної вартості придбаних товарів як сума податків, що не відшкодовуються підприємству (п. 9 П(С)БО 9). І причина, з якої ПДВ не буде відшкодовано, тут може бути будь-якою, у тому числі й «неправильність» податкової накладної. А звідси ПДВ, не відображений у складі податкового кредиту, прямує до витрат.
На завершення хочемо попередити! З 01.01.2015 р. скарга на постачальника (додаток Д8) вже не «гарантуватиме» покупцю податковий кредит за ненаданою/неправильно заповненою постачальником податковою накладною або ж невнесеною до ЄРПН. Подання такої скарги буде всього лише приводом для позапланової перевірки продавця. І для її подання законодавець зберіг все ті ж строки — 60 календарних днів після граничної дати подання декларації за період, у якому не надана податкова накладна або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в ЄРПН.
Тож цінуйте те, що є, і користуйтеся поки що наявним шансом до кінця 2014 року.
