Трудові відносини на підприємстві. 7. Індивідуальні трудові спори

7.1. Хто вирішить трудовий спір

Трудовим спором вважають розбіжність між суб’єктами трудових правовідносин з приводу умов трудового договору або застосування норм трудового законодавства.

Залежно від сторін (суб’єктів) трудові спори поділяють на колективні та індивідуальні (див. рис. 7.1).

Рис. 7.1. Трудові спори

Порядок вирішення індивідуальних трудових спорів регулюється гл. XV КЗпП. Відповідно до неї такі спори розглядають:

1) комісії по трудових спорах (далі — КТС);

2) суди загальної юрисдикції (районні в місті, міські, районні).

До будь-якого з цих органів може звернутися як працівник, так і роботодавець незалежно від форми трудового договору, яким регулюються трудові відносини між ними (ч. 2 ст. 221 КЗпП). При цьому звернутися можна відразу до суду для вирішення розбіжностей, що виникли, оминаючи звернення до КТС. Також можна вирішити спір у КТС, а надалі, якщо рішення КТС не влаштує одну зі сторін, оскаржити його в суді.

Зверніть увагу! Деякі трудові спори можна вирішити виключно в судовому порядку (ст. 232 КЗпП). Наведемо їх перелік у табл. 7.1.

Таблиця 7.1. Трудові спори, що вирішуються в судовому порядку

Отже, індивідуальні трудові спори (окрім наведених у табл. 7.1) можуть розглядатися як у суді, так і в КТС.

Почнемо зі звернення до КТС. Але спочатку скажемо кілька слів про їх створення.

КТС обирають загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації з кількістю працюючих не менше 15 осіб (ч. 1 ст. 223 КЗпП). Ця норма розуміється таким чином: КТС можуть створюватися тільки на підприємствах, на яких працюють не менше 15 осіб. На підприємствах, де кількість працюючих менша, КТС не створюють.

Зауважимо: на наш погляд, відсутність КТС на підприємстві з кількістю працюючих 15 і більше осіб не повинна вважатися порушенням роботодавцем законодавства про працю. Адже КТС створюється трудовим колективом. А колектив міг і не проявити подібну ініціативу.

Однак практика показує, що відсутність КТС у цьому випадку інспектори Держпраці вважають порушенням і при виявленні подібних обставин складають протоколи про адмінправопорушення на підставі ст. 41 КУпАП. Суди з цим підходом найчастіше погоджуються (див. рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 06.08.2012 р. у справі № 211/1087/12).

Порядок обрання, чисельність, склад і строк повноважень комісії визначаються загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства (ч. 2 ст. 223 КЗпП).

За рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу підприємства можуть бути створені КТС у цехах та інших аналогічних підрозділах. Такі комісії обираються колективами підрозділів та діють на тих самих підставах, що й КТС підприємств (ч. 4 ст. 223 КЗпП).

Організаційно-технічне забезпечення КТС (надання обладнаного приміщення, друкарської та іншої техніки, необхідної літератури, організація діловодства, облік та зберігання заяв працівників і справ, підготовка та видача копій рішень тощо) здійснює власник чи уповноважений ним орган (ч. 6 ст. 223 КЗпП). Докладніше про створення КТС читайте в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 39, с. 4.

До КТС працівник може звернутися у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або мав дізнатися про порушення свого права. У разі пропуску встановленого строку з поважних причин КТС може прийняти рішення про його відновлення (ч. 2 ст. 225 КЗпП).

У спорах про виплату належної працівникові заробітної плати строк для звернення до КТС не обмежений (ч. 1 ст. 225 КЗпП)

Пам’ятайте: КТС розглядає тільки ті спори, які працівник не врегулював (самостійно або за участі профспілки) при безпосередніх переговорах із роботодавцем (ч. 2 ст. 224 КЗпП). Інакше кажучи, спочатку працівник має спробувати домовитися з роботодавцем. І тільки в тому випадку, якщо зробити цього не вийде, у нього з’явиться право на звернення до КТС.

КТС зобов’язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви. Спори повинні розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, і представників власника чи уповноваженого ним органу. Розгляд спору без участі працівника допускається тільки за його письмовою заявою. За бажанням працівника при розгляді спору від його імені може виступати представник профспілкового органу або інша особа, у тому числі адвокат (ч. 1 ст. 226 КЗпП).

У разі якщо працівник або його представник не з’явився на засідання КТС, розгляд заяви відкладається до наступного засідання. При повторному нез’явленні працівника (його представника) без поважних причин КТС може винести рішення про зняття заяви з розгляду. Це не позбавляє працівника права подати заяву знову в межах тримісячного строку від дня, коли він дізнався або мав дізнатися про порушення свого права (ч. 2 ст. 226 КЗпП).

КТС при розгляді трудового спору має право викликати свідків, доручати фахівцям проведення технічних, бухгалтерських та інших перевірок, вимагати від власника чи уповноваженого ним органу необхідних розрахунків та документів.

Засідання КТС вважається правомочним, якщо на ньому були присутні не менше двох третин її складу (ч. 4 ст. 226 КЗпП).

У разі якщо працівник або роботодавець не згодні з рішенням КТС, вони можуть оскаржити його в суді в десятиденний строк від дня вручення їм копії рішення КТС. Якщо зазначений строк буде пропущено з поважних причин, суд може відновити його та розглянути спір по суті. Якщо ж пропущений строк не відновлюється, рішення КТС залишається чинним (ст. 228 КЗпП).

Рішення КТС щодо трудового спору підлягає виконанню власником чи уповноваженим ним органом у триденний строк після завершення строку на його оскарження (ст. 229 КЗпП). Винятком із цього правила є спори про поновлення на роботі особи, незаконно переведеної на іншу роботу на тому самому підприємстві, які згідно з ч. 5 ст. 235 КЗпП підлягають негайному виконанню.

Якщо в установлені строки власник чи уповноважений ним орган не виконує рішення КТС, остання видає працівнику посвідчення, яке є виконавчим документом (ч. 1 ст. 230 КЗпП, п. 5 ч. 2 ст. 17 Закону № 606). На підставі цього посвідчення, пред’явленого працівником до відділу державної виконавчої служби не пізніше тримісячного строку, держвиконавець виконує рішення КТС у примусовому порядку (ч. 4 ст. 230 КЗпП).

Докладніше з порядком вирішення трудових спорів у КТС ви можете ознайомитися в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 39, с. 4.

Якщо працівник чи роботодавець звертається для вирішення трудового спору безпосередньо до суду, вони повинні дотримуватися строків, установлених ст. 233 КЗпП для такого звернення.

Так, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або мав дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення — у місячний строк від дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч. 2 ст. 233 КЗпП).

Для звернення до суду власника чи уповноваженого ним органу в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, установлюється строк в один рік від дня виявлення заподіяної працівником шкоди (ч. 3 ст. 233 КЗпП).

При визначенні строку для звернення до суду керуються нормами ст. 241¹ КЗпП.

У разі пропуску з поважних причин перелічених вище строків суд може відновити їх (ст. 234 КЗпП).

висновки

• КТС є органом, що створюється трудовим колективом підприємства для досудового розгляду трудових спорів.

• Не всі трудові спори можуть бути розглянуті в КТС. Наприклад, спори про незаконне звільнення розглядають виключно в суді.

• КТС створюють на підприємствах, де працює не менше 15 осіб.

• У спорах про виплату належної працівникові заробітної плати строк для звернення до КТС або суду не обмежений.

• У справах про звільнення звертатися до суду за захистом своїх прав можна в місячний строк від дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.