* З кінофільму «Іван Васильович змінює професію».
Відверто кажучи, на цьому можна було б поставити крапку. ☺
Адже ви напевно простудіювали тематичний номер, повністю присвячений податковому обліку безнадійної та сумнівної заборгованості, і конкретно — публікації, що стосуються таких процедур, які здійснюються щодо сумнівної заборгованості продавцем («Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 86, с. 29) і покупцем (там же — с. 40).
Проте, ми зробимо важливі акценти, які дозволять вам без проблем застосовувати перехідні норми, сформульовані в п. 17 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ щодо завершення процедур урегулювання «старої» (тобто минулорічної) сумнівної заборгованості. Інакше кажучи: тих процедур, які були розпочаті вами до 01.01.2015 р.
Нове — як добре знайоме старе
А почнемо з того, що акцентуємо вашу увагу: тут ідеться тільки про перехід минулорічної сумнівної заборгованості (і відповідних процедур податкового обліку) через зазначену новорічну дату, а ніяк не про перехід власне заборгованості зі статусу сумнівної до статусу безнадійної!
Якщо ви вникнули свого часу в нетрі «профільного» п. 159.1 ПКУ, що красувався в колишній редакції ПКУ, то для вас не становитиме труднощів розібратися тепер у п. 17 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ. Тим більше, ось вам для зручності «таблиця відповідності»:
| Сьогоднішня редакція ПКУ: | Колишня редакція ПКУ: |
| Абзац перший, пп. «а» і «б» п.п. 1.1 | |
| Абзац четвертий п.п. 1.1 | |
| Абзац п’ятий п.п. 1.1 | |
| П.п. 1.2 | |
| П.п. 1.3 |
Пройдемося конспективно по зазначених нормах.
З новими нормами не жартують
Перш за все зазначимо головне.
Деякі норми колишнього п. 159.1 ПКУ не мали обов’язкового характеру. Наприклад, продавець, який здійснив постачання недбалому покупцю, але не отримав від того своєчасної оплати, мав право скористатися порядком урегулювання сумнівної заборгованості в податковому обліку, установленим п.п. 159.1.1 ПКУ. Але він міг і не скористатися тим порядком.
На відміну від цього, всі приписи п. 17 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ мають імперативний характер, тобто обов’язкові для виконання відповідно:
— абзаци перший — четвертий п.п. 1.1; абзац другий п.п. 1.2; п.п. 1.3 — продавцями;
— абзац п’ятий п.п. 1.1; абзац перший п.п. 1.2; п.п. 1.3 — покупцями.
Погодьтеся, що це логічно: навіть якщо платник мав право як почати, так і не починати певну податкову процедуру на свій розсуд, то, почавши її фактично, закінчити її він зобов’язаний за визначеними правилами!
Скажемо конкретніше:
процедури врегулювання сумнівної заборгованості, фактично розпочаті до 01.01.2015 р. за правилами, установленими колишнім п. 159.1, мають бути завершені (після цієї дати) за обов’язковими правилами, установленими в п. 17 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ
Тому після написаних нами вище (щодо обов’язковості виконання «завершальних норм») слів — «продавцями» і «покупцями» треба додати слова: «які до 01.01.2015 р. фактично здійснили (розпочали) податково-облікові процедури, установлені колишнім п. 159.1». Наприклад, якщо згідно з правилами цього пункту, будучи ображеним з боку покупця продавцем, ви своєчасно звернулися з позовом до покупця до суду або отримали виконавчий напис нотаріуса. І звичайно ж подали додаток СБ до прибуткової декларації за відповідний звітний період.
І ще один найважливіший момент у зв’язку з цією конкретикою. ☹
Дивіться: усі приписи п. 17 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ виглядають як коригування фінансового результату до оподаткування на суми «сумнівних різниць», про що, у принципі, йдеться відповідно у ст. 134 і ст. 139 нинішньої редакції розд. III ПКУ.
Але будьте обережні! — вас не повинні розслабляти лояльні до «небільше20мільйонних» платників формулювання абзацу восьмого п.п. 134.1.1 ПКУ. Адже прямо в абзаці першому п.п. 134.1.1 ПКУ говориться конкретно про «різниці, що виникають відповідно до положень цього розділу»! А ми тут обговорюємо приписи не «цього», а зовсім іншого — розд. ХХ ПКУ ( п. 17 підрозд. 4). Тому впевнені в тому, що
виконувати ці приписи «небільше20мільйонні» платники зобов’язані нарівні з «більше20мільйонними»
На жаль… ☹
Якщо продавець перестав сумніватися
Торкнемося детальніше обов’язків продавця при завершенні раніше (до 01.01.2015 р.) розпочатої процедури врегулювання його сумнівної дебіторки, що виникла в результаті постачання (товарів, робіт, послуг), що передувало оплаті, — адже авансова (попередня) оплата жодних податкових наслідків з податку на прибуток за собою не тягнула вже дуже давно…
Так от, для продавця передбачено такі варіанти розвитку подій після 01.01.2015 р.:
(1) суд не задовольнив позов (заяву) продавця чи задовольнив його частково, або не прийняв такий позов (заяву) до провадження (розгляду), або навпаки — задовольнив позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог про погашення його заборгованості перед продавцем або її частини (крім припинення судом провадження у справі повністю або частково у зв’язку з погашенням покупцем заборгованості чи її частини після подання продавцем позову (заяви)) — див. п.п. 1.1 п. 17 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ;
(2) покупець погасив визнану заборгованість повністю або частково (самостійно або за процедурою примусового стягнення) — див. п.п. 1.2 п. 17 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ;
(3) заборгованість покупця визнана безнадійною через недостатність його активів, якщо він визнаний банкрутом, або внаслідок її списання за мировою угодою, укладеною згідно із законодавством з питань банкрутства — див. п.п. 1.3 п. 17 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ.
Алгоритми дій продавця за цих варіантів за своєю податковою суттю залишилися старими:
(1) щоб знівелювати раніше зменшений дохід, тепер треба відповідно збільшити фінрезультат (що арифметично дає результат, ідентичний збільшенню доходу); щоб знівелювати раніше зменшені витрати — треба зменшити фінрезультат (що ідентично збільшенню витрат); на суму «додатково отриманого» через такі коригування фінрезультату слід нарахувати реальне (у сенсі обов’язковості його сплати ☹) додаткове податкове зобов’язання у вигляді пені (розраховується за старими правилами, і так само, як і раніше, — крім випадку укладення мирової угоди у процедурі банкрутства покупця). Зауважимо, що робити зазначені дії у своєму податковому обліку продавець зобов’язаний не за датою прийняття судом відповідного рішення, а за датою набуття останнім чинності*: тобто якщо апеляційна скарга не подавалася — після закінчення 10 днів з дня оголошення судом рішення, а якщо вона таки була подана — з дня винесення постанови апеляційним господарським судом;
(2) потрібно не тільки знівелювати раніше зменшений (на суму поставлених товарів, робіт, послуг) дохід шляхом відповідного збільшення фінрезультату (що еквівалентно збільшенню доходу), а й зменшити фінрезультат (що еквівалентно збільшенню витрат) на собівартість того постачання, зрозуміло — за підсумками періоду погашення. Як і раніше, результат таких коригувань еквівалентний результату від визнання продавцем продажу;
(3) нічого не коригувати — ані продавцеві, ані (забігаючи наперед) покупцю… ☺
* Про це ми писали в зазначеній статті на с. 34.
До речі, ці варіанти аналогічним чином прописані й фіскалами у свіжій консультації з підкатегорії 102.08.06 БЗ.
Покупець не завжди правий
Що стосується відповідних обов’язків покупця, то з перелічених вище варіантів розвитку подій після 01.01.2015 р. для нього передбачено тільки (2) і (3), причому трохи раніше ми вже зазначили, що при (3) він (нарівні з продавцем) нічого не коригує.
При варіанті (2) покупець, який розкаявся (погасив борг перед продавцем), для нівелювання колишнього зменшення своїх витрат тепер (тобто за підсумками періоду, коли сталося погашення) повинен відповідно зменшити фінрезультат (що еквівалентно до збільшення витрат).
Насамкінець зазначимо, що в разі часткового визнання/погашення заборгованості величини коригувань розраховуються пропорційно вихідним сумам заборгованості/доходів/витрат. Утім, для вас це очевидно без зайвих слів… ☺
А правда, чудово, коли в нашій з вами роботі хоча б щось є очевидним?..
висновки
-
Приписи п. 17 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ обов’язкові для виконання. Так, якщо платник мав право на свій розсуд не розпочинати певну податкову процедуру, то, розпочавши її фактично, закінчити її він зобов’язаний за певними правилами.
-
Виконувати ці приписи «небільше20мільйонні» платники податку на прибуток зобов’язані нарівні з «більше20мільйонними»..
-
Колишні процедури відображення сумнівної заборгованості в податковому обліку продавця і покупця передбачали збільшення/зменшення доходів і/або витрат, нинішні — збільшення/зменшення фінансового результату до оподаткування.
- У разі часткового визнання/погашення заборгованості величини коригувань розраховуються пропорційно вихідним сумам заборгованості/доходів/витрат.
