4.3. Підтверджуємо документально право на додаткову відпустку на дітей
Своє право на додаткову відпустку на дітей особи, наведені на рис. 4.1 (див. с. 53), повинні підтвердити документально. Перелік документів, які працівник подає роботодавцеві, залежить від того, до якої категорії осіб він належить. Про якийсь загальний нормативно-правовий акт із цього приводу законодавець не подбав. Тому нам залишається керуватися окремими роз’ясненнями Мінпраці (Мінсоцполітики). Ґрунтуючись на таких роз’ясненнях, ми навели документи, що підтверджують право на додаткову відпустку на дітей, у табл. 4.4.
Таблиця 4.4. Документи, що підтверджують право працівника на додаткову відпустку на дітей
№ з/п | Категорії працівників, які мають право на додаткову відпустку на дітей | Підтверджуючі документи |
1 | Жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років* | Копії свідоцтв про народження дітей |
* Право на відпустку на дітей за цією підставою виникає незалежно від того, перебуває жінка у шлюбі чи ні. | ||
2 | Жінка, яка має дитину-інваліда | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, яке містить запис про інвалідність дитини, або копія медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років, виданого закладами та установами МОЗ* |
* Періодичність надання відповідає установленим МОЗ строкам перегляду таких документів. | ||
3 | Жінка, яка всиновила дитину | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія рішення суду про усиновлення дитини |
4 | Мати інваліда з дитинства підгрупи А групи І | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, яке містить запис про інвалідність, або довідки до акта огляду МСЕК |
5 | Одинока мати, у тому числі: | |
— жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис зроблено за вказівкою матері | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Довідка органів РАЦСу про підстави внесення відомостей про батька дитини до книги реєстрації актів про народження. 3. Копія паспорта | |
— вдова | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія свідоцтва про укладення шлюбу. 3. Копія свідоцтва про смерть чоловіка. 4. Копія паспорта | |
— розлучена жінка, яка виховує дитину без батька | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія свідоцтва про розірвання шлюбу. 3. Офіційно складений, оформлений та посвідчений у встановленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини* | |
— жінка, яка народила дитину, не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, і при цьому батько визнав дитину | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія паспорта. 3. Офіційно складений, оформлений та посвідчений у встановленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини | |
— жінка, яка вийшла заміж повторно, але її дитину віком до 18 років новим чоловіком не усиновлено | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Офіційно складений, оформлений та посвідчений у встановленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини. 3. Довідка органу РАЦСу про те, що дитину новим чоловіком не усиновлено** (на нашу думку, замість такої довідки необхідно подати копію свідоцтва про укладення нового шлюбу) | |
— вдова, яка вийшла заміж повторно, але її дитину віком до 18 років новим чоловіком не усиновлено | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія свідоцтва про укладення шлюбу з батьком дитини. 3. Копія свідоцтва про смерть чоловіка — батька дитини. 4. Довідка органу РАЦСу про те, що дитину новим чоловіком не усиновлено** (на нашу думку, замість такої довідки необхідно подати копію свідоцтва про укладення нового шлюбу) | |
* У своїх роз’ясненнях Мінпраці (Мінсоцполітики) не раз звертало увагу на те, що батько тільки тоді може бути визнаний таким, що бере участь у вихованні дитини, коли він або проживає разом з дитиною, або є інші докази участі батька у її вихованні. Тобто наявність свідоцтва про розірвання шлюбу не є підтвердженням того, що батько не бере участі у вихованні дитини. У свою чергу, документами, що підтверджують цей факт, можуть бути (див. лист Мінсоцполітики від 30.05.2014 р. № 193/13/123-14): — рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав; — ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів; — акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією або будь-якою іншою комісією, створеною на підприємстві, в установі, організації; — акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їх підписів в акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини; — довідка зі школи (садочка) про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з учителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах); — інші документи, які підтверджують, що батько не бере участі у вихованні дитини. Майте на увазі: довідка з ЖЕКу про те, що дитина проживає з матір’ю, не дає достатніх підстав стверджувати, що батько не бере участі в її вихованні. ** Зазначимо: на практиці органи РАЦСу не видають довідки про те, що новий чоловік не усиновляв дитину. Річ у тім, що згідно зі ст. 223 СКУ усиновлення відбувається за заявою усиновлювача до суду. Після винесення судом рішення про усиновлення орган РАЦСу вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини і видає нове свідоцтво про народження. При цьому раніше видане свідоцтво анулюється (ст. 233 СКУ). На нашу думку, встановити факт усиновлення дитини новим чоловіком працівниці можна на підставі копії свідоцтва про народження дитини та копії свідоцтва про укладення нового шлюбу. Якщо дані батька у свідоцтві про народження дитини й дані чоловіка у свідоцтві про шлюб не збігаються, то це свідчить про те, що дитину новим чоловіком не усиновлено. | ||
6 | Батько, який виховує дитину або інваліда з дитинства підгрупи А групи І без матері (у тому числі і в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Документи, що підтверджують той факт, що мати не бере участі у вихованні дитини (свідоцтво про смерть матері дитини або рішення про позбавлення матері батьківських прав, або рішення суду (органу опіки та піклування), згідно з яким дитина залишається жити з батьком і мати не бере щоденної участі в її вихованні тощо), — якщо документи подає батько, який виховує дитину без матері. 3. Довідка з лікувальної установи про тривале лікування матері дитини — якщо мати дитини тривалий час перебуває в лікувальній установі. 4. Копія пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, яке містить запис про інвалідність, або довідки до акта огляду МСЕК — якщо батько виховує інваліда з дитинства підгрупи А групи І |
6 | у тому числі вдівець, який одружився, але його дитину до 18 років новою дружиною не усиновлено | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія свідоцтва про смерть матері дитини. 3. Довідка органу РАЦСу про те, що дитину новою дружиною не усиновлено* |
* На практиці органи РАЦСу довідки про те, що нова дружина не усиновила дитину, не видають. Підтвердженням того факту, що дитину не усиновлено, є її свідоцтво про народження, в якому матір’ю записано не нову, а колишню дружину вдівця. На нашу думку, замість довідки з органів РАЦСу необхідно надати копію свідоцтва про укладення нового шлюбу. Якщо дані матері у свідоцтві про народження дитини й дані дружини у свідоцтві про шлюб не збігаються, то це свідчить про те, що дитину новою дружиною не усиновлено. | ||
7 | Особа, яка взяла під опіку (або особа, визнана в установленому порядку піклувальником) дитину або інваліда з дитинства підгрупи А групи І | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія рішення про встановлення опіки (піклування). 3. Копія пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, яке містить запис про інвалідність, або довідки до акта огляду МСЕК — якщо під опіку взято інваліда з дитинства підгрупи А групи І |
8 | Один з прийомних батьків* | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія рішення про створення прийомної сім’ї. 3. Копія договору про влаштування дітей на виховання та спільне проживання у прийомній сім’ї |
* Оскільки право на відпустку має тільки один із прийомних батьків, то, на нашу думку, той з них, хто користуватиметься цим правом, повинен у заяві на надання такої відпустки зазначити, що другий із прийомних батьків правом на додаткову соціальну відпустку на дітей не користується. | ||
Зверніть увагу: якщо працівник не зможе документально підтвердити своє право на додаткову відпустку на дітей, роботодавець має право відмовити в її наданні (див. лист Мінпраці від 14.04.2008 р. № 235/0/15-08/13).
4.4. Тривалість додаткової відпустки на дітей
Тривалість додаткової відпустки батькам, які мають дітей, визначено ст. 1821 КЗпП та ст. 19 Закону про відпустки. На сьогодні вона становить 10 календарних днів. Святкові та неробочі дні ( ст. 73 КЗпП) не враховуються. Тобто якщо на період відпустки на дітей припадають святкові та неробочі дні, відпустку продовжують на кількість таких днів. Але при цьому святкові та неробочі дні не оплачують.
За наявності кількох підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів
Зауважте: ні у ст. 1821 КЗпП, ні у ст. 19 Закону про відпустки не розроблено механізм визначення кількох підстав для набуття права на додаткову відпустку на дітей тривалістю 17 календарних днів. Тобто незрозуміло, чи може одна й та сама дитина фігурувати у визначенні підстав для надання відпустки кілька разів. У зв’язку з цим контролюючими органами було проведено правову експертизу цього питання. У результаті було визнано правомірним вважати кожну з підстав, визначених ч. 1 ст. 19 Закону про відпустки, окремою підставою (див. лист Мінпраці від 21.07.2010 р. № 215/13/116-10 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 73, с. 17).
При визначенні підстав для отримання права на відпустку на дітей одну дитину може бути враховано кілька разів
Приклад 4.3. Працівниця має двох дітей віком до 15 років, одна з яких є інвалідом.
Така працівниця має право на додаткову відпустку на дітей тривалістю 17 календарних днів з двох підстав — як «жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років» і як «жінка, яка має дитину-інваліда». Звичайно, за умови надання документів, що підтверджують таке право (див. с. 57).
Зверніть увагу: якщо працівник, який має право на соціальну відпустку, не скористався нею в якомусь році або ж за кілька попередніх років, то цю відпустку можна використати пізніше.
Строк давності, після якого працівник втрачав би право на додаткову відпустку на дітей, законодавством не передбачено
Але тут не забудьте врахувати деякі нюанси. Річ у тім, що в окремі періоди дії Закону про відпустки було встановлено іншу тривалість для такого виду відпусток. Крім того, не всі особи, які мають право на додаткову відпустку на дітей зараз, мали його завжди.
Важливо! Тривалість невикористаних соціальних відпусток на дітей за попередні роки повинна визначатися відповідно до норм законодавства, що були чинними на той час (див. лист Мінпраці від 19.02.2010 р. № 48/13/116-10). Зважаючи на це, наведемо в табл. 4.5 на с. 62 інформацію про тривалість додаткової відпустки на дітей у період з 1997 року по цей час.
Таблиця 4.5. Тривалість додаткової відпустки на дітей
Категорія осіб, які мають право на додаткову відпустку на дітей | Рік, за який надається додаткова відпустка на дітей | ||||
1997 — 2002 | 2003 | 2004 — 2009 | 2010 — 2014 | 2015 | |
Тривалість додаткової відпустки на дітей | |||||
Жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років | 5 календарних днів без урахування вихідних | 7 (14 — за наявності кількох підстав) календарних днів без урахування святкових і неробочих днів | 7 (14 — за наявності кількох підстав) календарних днів без урахування святкових і неробочих днів | 10 (17 — за наявності кількох підстав) календарних днів без урахування святкових і неробочих днів | 10 (17 — за наявності кількох підстав) календарних днів без урахування святкових і неробочих днів |
Жінка, яка має дитину-інваліда | |||||
Жінка, яка усиновила дитину | |||||
Особа, яка взяла дитину під опіку | |||||
Батько, який виховує дитину без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) | |||||
Одинока мати* | Х | Х | |||
Один з прийомних батьків** | Х | Х | Х | ||
Мати інваліда з дитинства підгрупи А групи І | Х | Х | Х | Х | |
Батько інваліда з дитинства підгрупи А групи І, який виховує його без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) | Х | Х | Х | Х | |
Особа, яка взяла під опіку інваліда з дитинства підгрупи А групи І | Х | Х | Х | Х | |
* З 18.11.2004 р. правом на додаткову відпустку на дітей можуть скористатися одинокі матері. ** З 30.03.2010 р. відпустку на дітей почали надавати одному з прийомних батьків. | |||||
4.5. Особливості надання додаткової відпустки на дітей
У деяких питаннях надання додаткової відпустки на дітей діють стандартні «відпускні» правила. Але є й свої особливості. Основні правила, які ви повинні враховувати, розглянемо у цьому підрозділі.
Правило 1. Право на додаткову відпустку на дітей виникає раз на рік і не залежить від відпрацьованого цього року часу.
Тобто, на відміну від щорічної відпустки, яка надається за відпрацьований робочий рік,
відпустку на дітей надають за календарний рік
Причому право працівника на додаткову відпустку на дітей повної тривалості не залежить від відпрацьованого часу в такому календарному році. Тому відпрацьовувати певний час на даному підприємстві, щоб скористатися своїм правом на таку відпустку повної тривалості, працівникові не потрібно.
У разі звільнення працівник має право використати відпустку на дітей у повному обсязі (незалежно від відпрацьованого цього року часу) або отримати за невикористані дні відпустки компенсацію.
Але! Особливо уважними потрібно бути при наданні такої відпустки новоприйнятим на роботу особам. Так, право «новачків» на відпустку на дітей у перший рік їх роботи на цьому підприємстві виникатиме не завжди. Від чого це залежить? Від того, чи працював новоприйнятий працівник безпосередньо перед працевлаштуванням на ваше підприємство і чи мав право на такий вид відпустки (див. лист Мінпраці від 03.03.2007 р. № 58/06/186-07). Про право працівників на додаткову відпустку на дітей у перший рік їх роботи на цьому підприємстві вам наочно розповість рис. 4.2 на с. 64.
Рис. 4.2. Право на відпустку на дітей у перший рік роботи
* Безумовно, мається на увазі працівник, який має право на додаткову відпустку на дітей згідно зі ст. 19 Закону про відпустки (див. підрозділ 4.2 на с. 53).
Зверніть увагу: якщо працівник у поточному календарному році мав право на відпустку на дітей, але не скористався ним, працюючи у попереднього роботодавця, йому повинні були при звільненні виплатити компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки на дітей. Якщо цього не відбулося, теперішній роботодавець не несе за це відповідальності і надавати такому працівнику додаткову відпустку на дітей не зобов’язаний.
Інформацію про те, чи перебував працівник у трудових відносинах з іншим роботодавцем до влаштування на останнє місце роботи і чи мав право на отримання додаткової відпустки на дітей, теперішній роботодавець може отримати на підставі трудової книжки та відповідних документів, що підтверджують право на отримання цієї відпустки.
Приклад 4.4. Жінка, яка є одинокою матір’ю, працевлаштувалася на підприємство з 02.03.2015 р. До того у 2015 році вона ніде не працювала. З 22.04.2015 р. працівниця просить надати їй додаткову відпустку на дітей тривалістю 10 календарних днів.
Незважаючи на те що працівниця пропрацювала у цього роботодавця трохи більш як півтора місяця, вона має право на додаткову відпустку на дітей повної тривалості — 10 календарних днів. А от скористатися правом на щорічну основну відпустку повної тривалості вона зможе тільки після закінчення 6 місяців безперервної роботи у цього роботодавця, тобто з 02.09.2015 р.
Приклад 4.5. Жінка, яка має дитину-інваліда, влаштувалася на роботу з 26.01.2015 р. До цієї дати вона перебувала у трудових відносинах з іншим роботодавцем. З 15.04.2015 р. працівниця просить надати їй додаткову відпустку на дітей тривалістю 10 календарних днів.
Роботодавець змушений відмовити працівниці в наданні такої відпустки. Оскільки в поточному календарному році вона працювала в іншого роботодавця і мала в цей час право на отримання додаткової відпустки на дітей, то скористатися правом на відпустку або отримати за неї компенсацію вона повинна була за колишнім місцем роботи.
Правило 2. На додаткову відпустку на дітей поширюються загальні правила перенесення або продовження відпусток, установлені ст. 11 Закону про відпустки (ч. 7 ст. 20 Закону про відпустки).
Отже, додаткова відпустка на дітей, так само, як і щорічна відпустка, на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі:
— порушення власником або уповноваженим ним органом строку письмового повідомлення працівника про час надання відпустки;
— несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час відпустки. Нагадуємо: заробітну плату за час відпустки має бути виплачено не пізніше ніж за 3 дні до її початку (ч. 1 ст. 21 Закону про відпустки).
Також відпустку на дітей переносять на інший період або продовжують у разі:
— настання тимчасової непрацездатності працівника, підтвердженої у встановленому порядку;
— виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
— настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
— збігу відпустки на дітей з відпусткою у зв’язку з навчанням.
Крім того, як виняток відпустку може бути перенесено на інший період за ініціативою роботодавця. Але для цього мають бути дотримані такі умови:
1) працівник дав письмову згоду на таке перенесення відпустки;
2) рішення про перенесення відпустки погоджене з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим представником трудового колективу;
3) надання відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо позначитися на нормальній роботі підприємства.
Правило 3. Роботодавець не має права відкликати працівника з додаткової відпустки на дітей.
Це пов’язано з тим, що норми ст. 12 Закону про відпустки, які встановлюють можливість відкликання працівника із щорічної відпустки, на соціальну додаткову відпустку на дітей не поширюються.
Правило 4. Додаткова відпустка на дітей надається понад щорічні основну та додаткові відпустки, передбачені ст. 6 — 8 Закону про відпустки, а також понад тривалість щорічних відпусток, установлених іншими законами та нормативно-правовими актами (ч. 7 ст. 20 Закону про відпустки).
Правило 5. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, надається як за основним місцем роботи, так і за місцем роботи за сумісництвом.
Річ у тім, що ч. 3 ст. 56 КЗпП визначено: робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою обмеження обсягу трудових прав працівників. Робота за сумісництвом є різновидом роботи на умовах неповного робочого часу. Тому підстав для відмови в наданні відпустки на дітей працівникам-сумісникам немає (див. листи Мінпраці від 03.03.2008 р. № 42/13/133-08 та Мінсоцполітики від 18.05.2011 р. № 164/13/116-11). Непрямим підтвердженням того, що сумісники мають право на додаткову відпустку на дітей, є також те, що їм за місцем роботи за сумісництвом надаються такі соціальні відпустки, як відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Правило 6. Строк давності, після якого працівник втрачає право на додаткову відпустку на дітей, чинним законодавством не встановлено.
Якщо працівник, який має право на цю відпустку, з будь-яких причин не скористався цим правом у рік досягнення дитиною певного віку або за кілька попередніх років, він має право використати цю відпустку пізніше або, у разі звільнення, отримати компенсацію. На це, зокрема, зверталася увага у листі Мінпраці від 19.02.2010 р. № 48/13/116-10 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 29, с. 18).
Правило 7. Замінити додаткову відпустку на дітей грошовою компенсацією у випадку, якщо працівник продовжує працювати на цьому підприємстві, не можна. Отримати компенсацію* за невикористані дні додаткової відпустки на дітей працівник має право лише у разі звільнення (ст. 24 Закону про відпустки). Замінити грошовою компенсацією без звільнення можна тільки частину щорічної відпустки. І то якщо тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток становить не менше 24 календарних днів.
* Докладніше про розрахунок компенсації за дні невикористаної відпустки на дітей читайте на с. 110.
У зв’язку з цим працівник може використати такий прийом: узяти 14 календарних днів щорічної відпустки та 10 календарних днів додаткової відпустки на дітей, а решту щорічної відпустки замінити грошовою компенсацією. Це якщо йому дуже вже хочеться отримати грошову компенсацію.
При звільненні працівникові має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні додаткових відпусток на дітей за всі роки, коли він мав право на таку відпустку
При цьому врахуйте: тривалість невикористаних соціальних додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, за попередні роки потрібно визначати згідно з нормами законодавства, які були чинними на той час (див. табл. 4.5 на с. 62).
Правило 8. Перерахувати суму компенсації за невикористані дні додаткової відпустки на дітей новому роботодавцеві, якщо працівник звільняється у зв’язку з переведенням на інше підприємство, не можна.
Стаття 24 Закону про відпустки дозволяє за бажанням працівника, який звільняється у зв’язку з переведенням на інше підприємство, перерахувати його новому роботодавцеві грошову компенсацію тільки за не використані ним дні щорічних відпусток. Додаткова відпустка на дітей є соціальною відпусткою і не належить до щорічних. Отже, компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки на дітей має бути виплачено працівникові в день звільнення.
Ще один цікавий момент. Чи можна надавати додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, частинами? На думку Мінсоцполітики (див. лист від 05.07.2013 р. № 290/13/116-13 // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 68, с. 13), така відпустка поділу на частини не підлягає. Фахівці відомства пояснюють свою позицію тим, що відпустка є соціальною відпусткою, а поділ на частини передбачено Законом про відпустки тільки для щорічних відпусток.
Разом з тим вони допускають винятки. Так, якщо працівник має право на отримання соціальної додаткової відпустки з кількох підстав (тобто тривалість відпустки становить 17 календарних днів), то він має право використати спершу додаткову відпустку повної тривалості з однієї підстави (10 днів), а через деякий час — з іншої (7 днів).
Наша редакція дотримується іншої думки в цьому питанні. Стаття 12 Закону про відпустки встановлює певні обмеження у разі поділу щорічної відпустки у вигляді вимоги про те, що одна з частин такої відпустки має бути безперервною і становити не менше 14 календарних днів. Відповідно на інші види відпусток це обмеження не поширюється. Тобто вони можуть бути поділені на частини будь-якої тривалості. Погодьтеся, нелогічно зобов’язувати працівника, який бажає скористатися правом на додаткову відпустку на дітей, використовувати відпустку повної тривалості, якщо йому потрібна тільки її частина.
А чи можуть покарати роботодавця, який, усупереч роз’ясненням Мінсоцполітики, давав згоду на поділ додаткової відпустки на дітей? Вважаємо, що ні. Форма Акта перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Мінсоцполітики від 02.07.2012 р. № 390, свідчить про те, що фахівці органів Державної інспекції України з питань праці перевіряють лише сам факт надання додаткової відпустки на дітей.
висновки
Право на соціальну відпустку та її тривалість не залежать від того, скільки часу працівник перебував у трудових відносинах з роботодавцем.
Відпустку у зв’язку з усиновленням дитини надають одноразово безпосередньо після усиновлення.
Відпустку у зв’язку з усиновленням дитини не можна перенести на інший період. Грошову компенсацію за невикористані дні такої відпустки не виплачують.
Право на додаткову відпустку на дітей мають тільки працюючі особи.
Додаткову відпустку на дітей надають за календарний рік.
Строку давності, після якого працівник втрачав би право на додаткову відпустку на дітей, законодавством не передбачено.
