Суть спору
Податківці за результатами перевірки поставили платнику завищення бюджетного відшкодування (БВ) і донарахували штраф у розмірі 50 % від суми завищення.
Підставою для застосування вищезазначених заходів вони визнали факт невідображення:
1) у декларації з ПДВ показника у спецполі ряд. 22.1 «сума, обчислена відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації» — сума ліміту для реєстрації ПН на момент подання декларації з ПДВ.
Фіскали пояснюють, що в результаті такого невідображення вся сума від’ємного ПДВ із ряд. 22 «Сума від’ємного значення поточного звітного (податкового) періоду та від’ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 + рядок 21)» має бути зафіксована:
— у ряд. 22.1 «з рядка 22 сума перевищення від'ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації», далі
— у ряд. 24 «Cума від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.1 + рядок 23.3) (переноситься до рядка 20.1 наступного звітного (податкового) періоду)». Після чого повинна потрапити до податкового кредиту наступного періоду;
2) у додатку Д3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)» показників за:
— ряд. 1.1 «з рядка 1 — сума залишку від’ємного значення попередніх та поточного звітних (податкових) періодів, сформована за рахунок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів»;
— ряд. 2 «Обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців».
Платник не погодився з таким рішенням податківців і звернувся до адмінсуду.
Вирішення справи судом
На думку суду, для отримання БВ важливі дві умови:
— фактична оплата того від’ємного ПДВ, який заявлений під бюджетне відшкодування в попередніх або звітному періодах;
— наявність достатньої суми ліміту для реєстрації податкових накладних на момент подання декларації (далі — сума ліміту), розрахованої за формулою з п. 2001.3 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ):
∑Накл = ∑НаклОтр + ∑Митн + ∑ПопРах - ∑НаклВид - ∑Відшкод - ∑Перевищ.
А що стосується незаповнення спецполя ряд. 22.1 і рядків 1.1, 2 додатка Д3, то суд роз’яснив так:
1) право на отримання БВ не може залежати від некоректного заповнення рядків декларації з ПДВ (зокрема, спецполя ряд. 22.1), коли інші умови для отримання БВ виконані (зокрема, оплата постачальникам/наявність ліміту). Платник документально підтвердив оплату від’ємного значення, а сума ліміту перевищує таке від’ємне значення. Отже, претензії податківців у цій частині не обґрунтовані;
2) ряд. 22.1 підлягає заповненню тільки в тому випадку, коли сума ліміту менше, ніж сума від’ємного значення в ряд. 22 декларації з ПДВ. Сума ліміту значно перевищує від’ємне значення, отже, платник правомірно не заповнив ряд. 22.1 та ряд. 24. Тож претензії податківців у цій частині не обґрунтовані;
3) показники ряд. 1.1 і ряд. 2 додатка Д3 не впливають на порядок визначення сум, що підлягають відшкодуванню. Тим більше обмеження прав на отримання БВ платником, передбачені п. 200.5 ПКУ, не стосуються господарських операцій, здійснених підприємством у цьому звітному періоді, оскільки пов’язані з нарахуванням податкового кредиту з приводу придбання/спорудження основних засобів. Отже, претензії податківців у цій частині не обґрунтовані.
Крім того, судом критично оцінюється застосування штрафних санкцій у розмірі 50 % від БВ. Адже податківцями не надано жодного доказу «повторності» порушення. А штраф у такому розмірі — 50 % — передбачений п. 123.1 ПКУ саме для випадків повторного виявлення порушення податківцями протягом 1095 днів. Тоді як первинний «заступ» загрожує порушнику меншою сумою — 25 % від завищеного БВ.
Думка редакції
Безумовно, ми не можемо не порадіти справедливому рішенню суду по суті. Адже, дійсно, підприємство чесно все сплатило, задекларувало, не втаїло, виконало всі законом установлені умови для отримання БВ.
Його помилка полягала в неправильному заповненні рядків декларації, що для того періоду (лютого 2015 року) було не дивно. Усі премудрості і тонкощі заповнення декларації доводилися до платників листами, консультаціями, та й то в останню мить.
Тоді не всім було зрозуміло, де отримувати суму ліміту, адже тестовий режим запрацював з 01.02.2015 р., а в самому профільному порядку такої інформації не було. Був потрібен час, щоб звикнути до електронного запиту податківцям (J/F 1301205) на отримання інформації про ліміт через відповідь-витяг J/F1401205 «Витяг з системи електронного адміністрування ПДВ»*.
* Зараз, інформацію про ліміт можна отримати на будь-яку дату/час, надіславши запит J/F 1301902 — «Запит щодо отримання інформації в розрізі операцій з системи електронного адміністрування ПДВ» та отримавши відповідь J/F1401902 — «Витяг в розрізі операцій з системи електронного адміністрування ПДВ».
Погодьтеся, адже неприємно віддати бюджету 50 % від суми заявленого БВ (а це, за даними нашого спору, більше 50 тис. грн.) тільки за те, що недозаповнили довідкове поле декларації. Про образу неотримання самого БВ вже мовчимо.
Проте ми не закликаємо ігнорувати правила заповнення декларації з ПДВ, установлені Порядком заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Мінфіну від 23.09.2014 р. № 966.
По-перше, тому, що ПКУ уповноважив Мінфін затвердити форму декларації. А в п.п. 4 п. 5 розд. V зазначеного Порядку чітко зазначено, що сума, розрахована згідно з п. 2001.3 ПКУ, зазначається у відповідному службовому полі в ряд. 22.1.
По-друге, самодіяльність щодо заповнення затвердженої форми, ігнорування закладеного в ній алгоритму завжди призведе до конфлікту, а це і нерви, і гроші, і час.
Проте у кожної помилки має бути справедлива ціна, і якщо зацікавлені сторони не можуть знайти спільний знаменник, то завжди є шанс справедливу ціну підтвердити в суді. Що й було успішно виконано позивачем щодо нашого спору — підприємством — платником ПДВ.
Сподіваємося, що окружний суд переконав податківців, і вони не підуть спорити далі й вище!
Харківський окружний адміністративний суд
ПОСТАНОВА
від 01 липня 2015 року у справі № 820/4988/15
(витяг)
Харківський окружний адміністративний суд <…> розглянувши <…> адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «С» до <…> об’єднаної державної податкової інспекції <…> про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
<…>
Судом встановлено, що <…> ОДПІ <…> проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ПрАТ «С» <…> у податковій звітності з податку на додану вартість щодо суми від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту та щодо суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за лютий 2015 р.
За наслідками вказаної перевірки складений акт від 17.04.2015 р. № <…>, за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України — безпідставно задекларовано суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за лютий 2015 р. у розмірі <…> грн.
На підставі вищезазначеного акта <…> було винесено податкове повідомлення-рішення <…>, згідно з яким ПрАТ «С» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість <…> та визначено штрафні санкції <…>.
Судом з’ясовано, що підставою для вищезазначених тверджень відповідача є той факт, що в додатковому полі р. 22.1 розділу III декларації з ПДВ за лютий 2015 р. не відображено суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації, а також відсутні показники р. 1.1 Додатка 3 «Сума залишку від’ємного значення попередніх та поточного звітних (податкових) періодів, сформована за рахунок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів» та р. 2 Додатка 3 «Обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців» до податкової декларації з ПДВ.
<…>
Судом встановлено, що ПрАТ «С» надав 19.03.2015 р. до <…> ОДПІ <…> декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 р. <…> в якій у р. 23.2 задекларував суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі <…>.
<…>
З матеріалів справи вбачається, що фактична сплата позивачем податку на додану вартість у лютому та березні 2015 р. відбулася в безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками.
<…>
Виходячи з наведеного, заявлена позивачем сума ПВД до бюджетного відшкодування у розмірі <…> грн. фактично сплачена у лютому 2015 р., і вона не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України (<…> грн.), у зв’язку з чим суд приходить до висновку, що ПрАТ «С» було дотримано усіх вимог Податкового кодексу України щодо реалізації права на отримання бюджетного відшкодування. Відповідно позивач не допустив порушення вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.
Щодо посилання відповідача на ту обставину, що позивач не має права на спірну суму бюджетного відшкодування з огляду на те, що у додатковому полі р. 22.1 розділу III декларації з ПДВ за лютий 2015 р. не відображено суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації, то зазначене посилання суд вважає необґрунтованим, оскільки превалюючим фактом набуття права на отримання бюджетного відшкодування згідно з положеннями ПК України є сам факт надходження податку на додану вартість до державного бюджету та наявність позитивного значення суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на момент подання контролюючому органу податкової декларації, а не обставини, пов’язані із некоректним заповненням відповідних рядків податкової звітності. При цьому жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що некоректне заповнення службового поля у р. 22.1 податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 р. призводить до втрати платником податку права декларувати бюджетне відшкодування фактично сплачених сум ПДВ у розмірі <…> грн. у поточному звітному періоді, в межах наявного у позивача позитивного значення суми, обчисленої відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України.
Також доводи податкового органу про те, що у разі якщо у додатковому полі р. 22.1 декларації з ПДВ не зазначено суму, то сума від’ємного значення з р. 22 декларації переноситься до р. 22.1 та р. 24 декларації (тобто зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду), суд також вважає необґрутнованими, оскільки ґрунтуються на довільному тлумаченні вимог п.п. 4 п. 5 р. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 966 від 23.09.2014 р. (далі — Порядок № 966).
Так, підпункт 4 пункту 5 розділу V Порядку № 966 передбачає, що сума від’ємного значення поточного звітного (податкового) періоду та від’ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 + рядок 21), відображається у рядку 22. З рядка 22 визначається сума перевищення від’ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації. Визначена сума вказується у рядку 22.1 та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24).
Отже, суд зазначає, що наведена норма стосується лише тих випадків, коли сума від’ємного значення перевищує суму, що обчислена у відповідності до вимог п. 2001.3 ст. 2001 Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації.
<…>
Таким чином, сума від’ємного значення <…> не перевищує суму, обчислену згідно з п. 2001.3 ст. 2001 Податкового кодексу України <…>. Відповідно вказана податковим органом норма не підлягає до застосування, а р. 22.1 податкової декларації не заповнюється та не підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Посилання відповідача про відсутність показників у р. 1.1 Додатка 3 «Сума залишку від’ємного значення попередніх та поточного звітних (податкових) періодів, сформована за рахунок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів» та р. 2 Додатка 3 «Обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців» до податкової декларації з ПДВ не відповідають дійсності, оскільки ці показники не впливають на порядок визначення суми, що підлягає відшкодуванню. При цьому обмеження прав на отримання бюджетного відшкодування платником податку, передбачені п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, не стосуються господарських операцій, здійснених позивачем у лютому 2015 р., оскільки пов’язані із нарахуванням податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.
Водночас позиція відповідача щодо доведеності факту повторності визначення протягом 1095 днів зменшення суми бюджетного відшкодування та застосування штрафних санкцій у розмірі 50 % завищеної суми бюджетного відшкодування оцінюється судом критично з огляду на наступне.
<…>
Відповідачем не надано до суду жодного доказу, зокрема узгодженого податкового повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування протягом 1095 днів для підтвердження наявності факту повторності у зменшення суми бюджетного відшкодування за оскаржуваним податковим повідомленням- рішенням.
<…>
Керуючись ст. 4, 7, 86, ч. 1 ст. 158, 160 — 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, —
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «С» <…> про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення <…>.
<…>
Суддя М. Спірідонов
