Підпунктом 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), визначено, в яких випадках доходи від продажу власної сільгосппродукції (продукції тваринництва) підлягають оподаткуванню, а в яких — звільняються.
Так, при продажу власної продукції тваринництва груп 1 — 5, 15, 16 та 41 УКТ ЗЕД отримані від такого продажу доходи не є оподатковуваним доходом, якщо їх сума сукупно за рік не перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Такі фізичні особи здійснюють продаж зазначеної продукції без отримання довідки про наявність земельних ділянок.
У разі коли сума отриманого доходу перевищує встановлений цим підпунктом розмір, фізична особа зобов’язана подати контролюючому органу довідку про самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, що видається у довільній формі сільською, селищною або міською радою за місцем податкової адреси (місцем проживання) власника продукції тваринництва. Якщо довідкою підтверджено вирощування проданої продукції тваринництва безпосередньо платником податку, оподаткуванню підлягає дохід, що перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Якщо таким платником податку не підтверджено самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, доходи від продажу якої він отримав, такі доходи підлягають оподаткуванню на загальних підставах.
Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо нарахованих (виплачених, наданих) доходів, крім випадків, визначених у пп. 167.2 — 167.6 ст. 167 ПКУ.
Якщо база оподаткування в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.
Згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в п. 167.1 ст. 167 ПКУ.
Платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів (п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПКУ).
Враховуючи викладене, незалежно від того на яких правах перебуває у фізичної особи земельна ділянка, а саме — на підставі права власності або у користуванні, оподаткування доходу, отриманого такою особою від продажу власної продукції тваринництва, залежить виключно від підтвердження фізичною особою факту самостійного вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва.
За матеріалами категорії 103.02 БЗ
коментар редакції
Продаємо продукцію тваринництва: де ПДФО «заритий»?
Роз’яснення, що коментується, присвячене фізособам — продавцям сільгосптварин. У ньому податківці звертають увагу на те, що наявність чи відсутність земельної ділянки у власності фізичної особи для оподаткування доходу від продажу продукції тваринництва ролі не відіграє.
З цією позицією ми повністю згодні. Хоча так податківці думали далеко не завжди. До недавнього часу фіскали помилково вважали, що дохід, отриманий фізособою від продажу сільгосптварин, які не були відгодовані (вирощені) на її власній земельній ділянці, підлягає обкладенню ПДФО. Про це свідчить роз’яснення з категорії 103.02 БЗ, що нині втратила чинність.
А що ж законодавство каже з цього питання?
Усі сільгосптварини включаються до групи 01 УКТ ЗЕД (див. додаток до Закону № 584). Таким чином, при визначенні порядку оподаткування доходів від їх продажу потрібно керуватися абзацами сьомим — дев’ятим п.п. 165.1.24 ПКУ. Виходячи із зазначених норм, такі доходи можуть повністю не обкладатися ПДФО в разі дотримання таких умов:
1) фізособа продає власну продукцію тваринництва груп 1 — 5, 15, 16 і 41 УКТ ЗЕД;
2) дохід від продажу такої продукції сукупно за рік не перевищує 100 розмірів МЗП, установленої на 1 січня звітного (податкового) року. У 2015 році це 121800 грн.
Як бачите, жодних умов про право власності на земельну ділянку, на якій були вирощені тварини, тут немає.
Приналежність земельної ділянки відіграє роль при реалізації сільгосппродукції рослинного походження. Адже саме в разі її продажу фізособа має надати податковому агенту копію довідки про наявність у неї земельних ділянок у розмірах, установлених ЗКУ.
А ось на продаж сільгосптварин це правило не поширюється. Згідно з абзацами п’ятим і сьомим п.п. 165.1.24 ПКУ фізособи — власники продукції тваринництва можуть здійснювати її реалізацію без отримання довідки про наявність земельних ділянок. Отже, не обов’язково мати у власності земельну ділянку, на якій були відгодовані (вирощені) сільгосптварини, для неоподаткування доходів від їх продажу.
Проте якщо будуть порушені умови, наведені в абзаці сьомому п.п. 165.1.24 ПКУ (див. вище), тоді вже обкладення ПДФО не уникнути. Причому якщо дохід від продажу сільгосптварин перевищить 100 розмірів МЗП, масштаби оподаткування залежатимуть від того, чи подана продавцем довідка про самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва* контролюючому органу. Якщо довідка є, оподатковується дохід, що перевищує 100 розмірів МЗП, установленої на 1 січня звітного (податкового) року. Якщо таку довідку не надано, оподатковується вся сума отриманого доходу.
* Довідку видають у довільній формі сільські, селищні або міські ради за місцем податкової адреси (місцем проживання) власника продукції тваринництва.
Але хто ж у такому разі повинен утримати ПДФО з оподатковуваних доходів? Судячи з роз’яснення податківців, цей обов’язок лягає на плечі податкового агента, тобто покупця сільгосптварини (якщо, звичайно, він є суб’єктом господарювання). Але ми з цим погодитися не можемо. Адже такий податковий агент не володіє інформацією про те, чи самостійно продавець виростив (відгодував) тварину (відповідна довідка подається органу ДФСУ) і на яку суму були його попередні продажі продукції тваринництва в поточному році. Тому ми вважаємо, що утримання та сплата ПДФО в такому разі — клопіт виключно продавця зазначеної продукції. У зв’язку з цим він повинен надати до органу ДФСУ річну декларацію про доходи на підставі п.п. 168.1.3 ПКУ. А ось підприємство-покупець повинно тільки відобразити дохід, виплачений продавцю — власнику продукції тваринництва, у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ. Ознака доходу — «179».
Ще один важливий нюанс — ставка, за якою необхідно сплатити ПДФО з оподатковуваних доходів від продажу продукції тваринництва. Податківці стверджують, що такими мають бути «стандартні» 15 (20) %. На наш погляд, логічніше було б застосовувати ставку 5 %, як до доходу від продажу рухомого майна (пп. 173.1 і 167.2 ПКУ). Проте в такому разі виникає необхідність здійснити оцінку зазначеного майна в порядку, визначеному постановою № 358 (абзац другий п. 173.1 ПКУ). Та й небезпека невизнання податківцями такого варіанта велика. Тому менш клопітно для платника податків буде все ж таки дотримуватися наполегливих «рекомендацій» фіскалів.
