Відповідно до ст. 24 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», зі змінами та доповненнями, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Пунктом 164.6 ст. 164 ПКУ передбачено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
Враховуючи вищевикладене, при виплаті авансу податок на доходи фізичних осіб перераховується до бюджету за першу половину місяця.
При цьому алгоритм розрахунку податку на доходи фізичних осіб (із застосуванням ставок 15 % та/або 20 % та зі зменшенням суми нарахованої заробітної плати на суму єдиного соціального внеску та податкової соціальної пільги) не застосовується.
За матеріалами категорії 103.07 БЗ
