Відповідно до п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами і доповненнями (далі — ПКУ), до загального місячного (оподатковуваного) доходу платника податку не включаються, зокрема, кошти, отримані на відрядження або під звіт і розраховані згідно з п. 170.9 ст. 170 ПКУ.
Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98, зі змінами і доповненнями (далі — Постанова).
Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. № 59, зі змінами і доповненнями (далі — Інструкція), є обов’язковою для органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.
Однак інші підприємства та організації цей документ можуть використовувати як допоміжний (довідковий).
Пунктом 5 розд. I Інструкції визначено, що підприємство, яке відряджає працівника, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом). Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.
Підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв’язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР, зі змінами та доповненнями, та ПКУ (п. 15 розд. І Інструкції).
За наявності оригіналів підтвердних документів підприємство відшкодовує в межах граничних сум витрат на найм житлового приміщення, затверджених Постановою, витрати відрядженим працівникам на найм житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця у готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном (крім витрат на службові телефонні розмови), холодильником, телевізором та інших витрат (п. 5 розд. II Інструкції).
Згідно з п. 177.8 ст. 177 ПКУ відряджений працівник отримує від фізичної особи — підприємця, яка надавала послуги з найму жилого приміщення та переїзду, копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб’єкта підприємницької діяльності.
Після повернення з відрядження працівник зобов’язаний до закінчення п’ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, надати згідно з положеннями Інструкції Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (п. 11 розд. II Інструкції).
Враховуючи зазначене, оскільки юридична особа тільки компенсує витрати працівника на відрядження, то відображати в Податковому розрахунку за ф. № 1ДФ сплату працівником коштів за надані під час відрядження фізичною особою — підприємцем — платником єдиного податку послуги така юридична особа не зобов’язана.
За матеріалами категорії 103.25 БЗ
коментар редакції
Послуги єдиноподатника у відрядженні працівника: наслідки для роботодавця
У випадку, що розглядається, працівник, перебуваючи у відрядженні, здійснював витрати на користь ФОП-єдиноподатника. Чим це обернеться для юрособи-роботодавця?
Згідно з п.п. 165.1.36 ПКУ дохід ФОП, з якого сплачується єдиний податок, не включається до її загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. Про це свідчить і п. 292.9 ПКУ. А отже, якщо єдиноподатник продає товари (виконує роботи, надає послуги) іншому суб’єкту господарювання, то останньому не потрібно утримувати з такого доходу фізособи-підприємця ПДФО. При цьому фіскали в наведеному роз’ясненні з посиланням на п. 177.8 ПКУ вказують на те, що фізособа в такому разі повинна документально підтвердити свій ФОП-статус. Але в цій ситуації підтвердження статусу фізоособи, на наш погляд, є зайвим.
Дивіться самі. Податковим агентом щодо ПДФО є суб’єкт господарювання, який зобов’язаний нараховувати, утримувати та сплачувати ПДФО до бюджету від імені та за рахунок фізособи з доходів, що виплачуються такій фізособі (п.п. 14.1.180 ПКУ). У нашому ж випадку підприємство не оплачує ФОП вартість послуг проїзду та проживання. Це робить відряджена особа, якій ці послуги надаються. А вже після підприємство компенсує своєму працівнику витрати на відрядження. Інша справа, якби підприємство безпосередньо зі свого поточного рахунка перерахувало підприємцю, який надає послуги, кошти на проїзд або проживання свого працівника. Тоді відбулася б оплата послуг ФОП безпосередньо підприємством.
Але у випадку, що розглядається, ФОП надає послуги громадянину — працівнику підприємства і цей же працівник їх оплачує за рахунок виданих йому коштів на відрядження. Підприємство в цьому випадку не вступає безпосередньо у відносини з такою ФОП, а отже, не повинно виступати її податковим агентом.
Урахуйте: це не звільняє ФОП від обов’язку видати відрядженому працівнику документи, що підтверджують понесені ним витрати (квитки, квитанції, чеки, розрахунки). Адже якщо таких документів не буде, ПДФО доведеться утримати вже з доходів самого працівника.
Тепер перейдемо безпосередньо до відображення доходу підприємця-єдиноподатника в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ. Нагадаємо: дохід, виплачений самозайнятій особі, у тому числі дохід, зазначений у п.п. 165.1.36 ПКУ, у загальному випадку показують з ознакою доходу «157». Проте податківці в роз’ясненні, що коментується, зауважили: відображати сплату працівником коштів за послуги, надані йому під час відрядження ФОП-єдиноподатником, у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ не потрібно. У чому ж тут справа? Причина та сама — підприємство не є для такої ФОП податковим агентом, а отже, й відображати її дохід у формі № 1ДФ не повинне*.
* Про це фіскали зазначали й раніше в журналі «Вісник податкової служби України», 2012, № 37, с. 29.
Варто зауважити, що раніше податківці дотримувалися іншої думки. Так, зокрема, в листі ДПАУ від 07.09.2011 р. № 10077/5/15-1216 зазначалося, що в такому разі юрособа — податковий агент має відобразити в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ виплачені доходи на користь ФОП з ознакою доходу «157». Приємно констатувати, що інколи фіскали змінюють свою думку на більш позитивну для платників податків.
