Відповідно до п.п. 1.1 п. 161 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами і доповненнями (далі — ПКУ), платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПКУ, зокрема фізична особа — резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов’язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку збору 1,5 відсотка (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ).
Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (п.п. 1.2 п. 161 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).
Так, п. 163.1 ст. 163 розд. ІV ПКУ передбачено, що об’єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно зі ст. 178 ПКУ ( п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПКУ).
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, здійснюється відповідно до ст. 178 ПКУ.
Згідно з п. 178.3 ст. 178 ПКУ передбачено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
При цьому п. 178.5 ст. 178 ПКУ встановлено, що під час виплати суб’єктами господарювання — податковими агентами фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов’язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пп. 14.1.195 та 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.
Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані вести облік доходів та витрат від такої діяльності ( п. 178.6 ст. 178 ПКУ).
Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації ( п. 178.7 ст. 178 ПКУ).
Фізична особа зобов’язана самостійно до 01 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації ( п. 179.7 ст. 179 ПКУ).
Враховуючи викладене вище, фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір за ставкою 1,5 відсотка від сукупного чистого доходу, відображають його в річній податковій декларації та сплачують в термін, передбачений для сплати податку на доходи фізичних осіб.
Однак у разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця, суб’єкт господарювання — податковий агент зобов’язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку збору 1,5 відсотка.
За матеріалами категорії 132.02 БЗ
коментар редакції
Військовий збір з доходів незалежних професіоналів
Разом з ФОП-загальносистемниками не вдалося довго ховатися за «ширмою», що звільняє від справляння ВЗ, і фізособам, які здійснюють незалежну професійну діяльність (далі — незалежні професіонали). З 01.01.2015 р. доходи, які вони отримують, у складі загального річного оподатковуваного доходу приєдналися до об’єкта обкладення ВЗ. Причому, як свідчить п.п. 164.1.3 ПКУ, при оподаткуванні доходів таких осіб необхідно керуватися ст. 178 цього Кодексу.
Зокрема, п. 178.1 ПКУ регламентує: особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов’язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи відповідно до ст. 65 ПКУ та отримати довідку за формою № 4-ОПП*. Якщо цю умову виконано, то оподатковуваним доходом незалежного професіонала буде сукупний чистий дохід — різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для ведення певного виду незалежної професійної діяльності (п. 178.3 ПКУ). ВЗ у розмірі 1,5 % від сукупного чистого доходу незалежні професіонали повинні самостійно перераховувати до бюджету.
* Додаток 2 до Порядку № 1588.
При цьому остаточний розрахунок з ВЗ за звітний податковий рік незалежні професіонали проводять згідно з даними, зазначеними в податковій декларації (п. 178.7 ПКУ). Нагадаємо: податкову декларацію такі особи подають до 1 травня року, що настає за звітним, а сплачують ВЗ до бюджету до 1 серпня року, наступного за звітним. Перший раз відзвітувати з ВЗ та сплатити його до бюджету незалежним професіоналам потрібно за підсумками 2015 року.
А які дії суб’єкта господарювання, що виплачує доходи нотаріусам, адвокатам та іншим незалежним професіоналам? ВЗ (як і ПДФО) утримувати не потрібно. Але тільки за умови, що було надано копію довідки про взяття на облік отримувача доходів як фізособи, яка здійснює незалежну професійну діяльність (п. 178.5 ПКУ). Якщо ж із будь-яких причин копію довідки вам не надали, доведеться виконати всі функції податкового агента, у тому числі утримати із суми, що виплачується, та перерахувати до бюджету ВЗ.
Крім іншого, у роз’ясненні, яке коментується, податківці не забули згадати, що податковим агентам незалежних професіоналів доведеться утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету ВЗ також у разі нарахування (виплати) ними доходу відповідно до цивільно-правового договору, відносини за яким фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника або роботодавця згідно з нормами ПКУ.
