Відповідно до п. 161 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами і доповненнями, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Згідно з п. 164.5 ст. 164 розд. ІV ПКУ під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з ПКУ, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:
К = 100 : (100 - Сп),
де К — коефіцієнт;
Сп — ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
Норми п. 164.5 ст. 164 розд. ІV ПКУ застосовуються під час нарахування доходу у будь-якій негрошовій формі для визначення бази оподаткування доходу податком на доходи фізичних осіб.
При цьому п. 161 підрозд. 10 розд. XX ПКУ не передбачено застосування для військового збору коефіцієнта, визначеного п. 164.5 ст. 164 розд. ІV ПКУ.
За матеріалами категорії 132.05 БЗ
коментар редакції
«Натуральний» коефіцієнт для військового збору: бути чи не бути?
Як відомо, у разі виплати фізособі доходу в негрошовій формі до бази обкладення ПДФО закон зобов’язує застосовувати так званий «натуральний» коефіцієнт ( п. 164.5 ПКУ). Тобто на «чисту» суму негрошового доходу потрібно «докидати» суму ПДФО, що підлягає сплаті з такого доходу. Результат і становитиме нараховану суму доходу фізособи, що відображається у графах 3а і 3 Податкового розрахунку за формою № 1ДФ.
Як розрахувати такий коефіцієнт, податківці розповіли в роз’ясненні, що коментується.
Але що ми бачимо далі? Закінчується це роз’яснення несподіваним резюмуванням: застосування «натурального» коефіцієнта для військового збору ПКУ не передбачено. Аналогічну думку було наведено в листі ДФСУ від 08.09.2014 р. № 3095/6/99-99-17-03-03-15.
Ми вважаємо такий висновок неправильним. Адже саме суму доходу з урахуванням «натурального» коефіцієнта податковий агент нараховує в бухобліку і, як ми вже зазначили, показує у формі № 1ДФ. На нашу думку, при визначенні бази справляння ВЗ все ж таки потрібно застосовувати стандартні «натуральні» ПДФО-коефіцієнти: при ставці 15 % — 1,176471, а при ставці 20 % — 1,25.
Але застосування зазначених коефіцієнтів не вирішить питання про джерело утримання ВЗ, оскільки «натуральний» коефіцієнт, установлений п. 164.5 ПКУ, не враховує ставку цього збору. Як же бути? Не залишається нічого іншого, як утримувати ВЗ таким чином:
— у працівника — із його заробітної плати (за заявою);
— у непрацівника — попросити внести суму ВЗ до каси або на поточний рахунок суб’єкта господарювання в банку (податківці не заперечують проти такого варіанта).
Що ж, такими є наша думка і думка податківців. До якої з них прислухатися — рішення за вами.
