Чекати від контролерів можна все що завгодно, і про це ми детально поговоримо нижче. Перш за все таки розповімо, як повинні розгортатися події «за законом», а не за «поняттями».
Із запитання можна зробити висновок, що йдеться про податковий кредит (ПК), сформований при оприбуткуванні товару, що не був оплачений через 1095 днів з дати декларування від’ємного значення в декларації з ПДВ. Адже ПК за перерахованим авансом у ті далекі часи не міг сформувати «перетікаюче» від’ємне значення, оскільки мав бути заявлений до бюджетного відшкодування. Ураховуючи це, міркуємо далі.
По-перше, строк 1095 днів до від’ємного значення не має жодного стосунку. Адже це не переплата, і не податок, заявлений до відшкодування, які дійсно мають свій строк повернення (1095 днів) згідно з п. 102.5 ПКУ. Ще раз підкреслимо: у п. 102.5 ПКУ про від’ємне значення жодного слова.
По-друге, у всьому ПКУ ви не знайдете норм, що вимагають обірвати від’ємне значення (у частині оприбуткованих та не оплачених товарів*) за будь-яким строком.
* У сьогоднішньому рядку 24 декларації можуть перебувати суми ПДВ за перерахованими авансами (з 01.01.2015 р. такі суми не обов’язково заявляти до відшкодування). І ось якщо за цими авансовими операціями мине строк позовної давності, дебіторська заборгованість перетвориться на безнадійну, то податковий кредит доведеться прибрати (див. БЗ 101.07 та інші подробиці в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 98, с. 16).
Таким чином, ваше від’ємне значення з ПДВ (ряд. 24 декларації) може висіти там безкінечно, аж до анулювання ПДВ-реєстрації. Причому ми переконані, що цей висновок справедливий навіть у тому випадку, якщо минув строк позовної давності за операцією (який, до речі, далеко не завжди обмежується 1095 днями).
Тепер, що чекати від податківців. У цьому питанні їх позицію гойдало з одного боку в інший: від фіскальної до законної, і навпаки. Останні роз’яснення з цього приводу розміщено в БЗ (підкатегорія 101.23), і вони, на жаль, фіскальні.
Так, на запитання, чи відображається в декларації з ПДВ залишок від’ємного значення у випадку, якщо з дати його виникнення минуло 1095 днів, податківці відповідають таке.
Якщо отримані товари не оплачено після закінчення строку позовної давності, то маємо справу з безнадійною кредиторською заборгованістю, товари вважаються безоплатно отриманими, а отже треба відкоригувати ПК за бухгалтерською довідкою. При цьому контролери згадують п. 102.5 ПКУ, ніби ототожнюючи строк повернення переплати/отримання відшкодування (1095 днів), установлені цією нормою, зі строком позовної давності.
Але, як ми вже зазначали вище, п. 102.5 ПКУ з його строком у 1095 днів ніяк не пов’язаний з від’ємним значенням, а тільки з поверненням переплати/відшкодуванням. І тим більше не треба плутати строк з п. 102.5 ПКУ зі строком позовної давності. Адже ми чудово знаємо, що строк позовної давності тільки в загальному випадку дорівнює трьом рокам ( ст. 257 ЦКУ), а в окремому — може бути тривалішим згідно з домовленістю сторін ( ст. 259 ЦКУ). Мало того, строк позовної давності може бути перерваний і розпочатися заново. Для цього досить визнати претензію кредитора, підписати акт звіряння, надіслати письмове прохання про відстрочення сплати боргу ( ст. 264 ЦКУ , п.п. 4.4.1 постанови пленуму ВГСУ від 29.03.13 р. // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 58, с. 13).
Та і сам збіг дат — декларування від’ємного значення та початку відліку строку позовної давності дуже малоймовірний. Адже останній згідно зі ст. 261 ЦКУ розпочинається з дня, коли кредитор дізнався або міг дізнатися про порушення своїх прав (див. подробиці в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 29, с. 7). Тобто далеко не факт, що після закінчення 1095 днів з дня виникнення від’ємного значення мине строк позовної давності і заборгованість набуде статусу безнадійної. Тому тут як мінімум треба дослідити ситуацію, заглянути в договір, може, там безнадійністю і не пахне. До речі, проявляючи розумний підхід, саме так радили поступати фіскали в минулі часи (див. лист ДПСУ від 06.04.2012 р. № 10155/7/15-3417-03).
Якщо все ж таки безнадійністю пахне, то з податківцями доведеться боротися.
Нагадаємо, що податківці не втомлюються стверджувати, що неоплачені після закінчення строку позовної давності товари перетворюються на безоплатно отримані. І вимагають ці ПК прибрати за бухдовідкою через рядок 16.1 (див. лист ДФСУ від 05.10.2015 р. № 21062/6/99-99-19-03-02-15 // «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 86, с. 5; БЗ 101.23).
Ми зі свого боку навіть у цьому випадку (після закінчення строку позовної давності при отриманих та неоплачених товарах) не бачимо підстав для сторнування податкового кредиту. Детально всі аргументи ми наводили в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 98, с. 10.
Якщо ж безнадійністю не пахне, то закінчення строку 1095 днів з дня виникнення від’ємного значення вас точно не повинно лякати — ну немає в ПКУ підстав прибирати суми з рядка 24 декларації з ПДВ. І знову ж таки, звертаючись до минулих часів, тут можна пригадати хороший лист ДПСУ від 12.01.2012 р. № 808/7/15-3417-16 («Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 70, с. 45). У ньому податківці допускали існування від’ємного значення в рядку 24 після закінчення 1095 днів.
Проте, як ми вже зазначали, фіскалів гойдає з одного боку в інший, і бухгалтерський світ пам’ятає не тільки позитивні листи, а й фіскальний Тимчасовий регламент (систему) відпрацювання платників ПДВ…, затверджений наказом Міндоходів від 18.07.2013 р. № 282 (ср. ). Відповідно до п. 2 додатка 2 до цього документа платники зобов’язані були включити до складу доходів суми залишків, відображених у рядку 24 декларації з ПДВ за травень 2013 року, що сформовані понад 1095 днів. Одночасно платники повинні зменшити від’ємне значення з ПДВ.
Чи не ця ідея проросла в сьогоднішній консультації з БЗ? Це ще раз свідчить про те, що фіскали взялися за старе і приставатимуть до платників, які тягнуть рядок 24 декларації з ПДВ більше 1095 днів.
Проте, ми переконані, що тут треба боротися за своє від’ємне значення. Сподіваємося, у вас вистачить сил, а в податківців — розуміння.