Закон № 116 набрав чинності 8 лютого 2015 року. За задумом законодавця, він потрібний, щоб удосконалити порядок проходження військової служби та вирішити питання соціального захисту громадян, які проходять військову службу під час особливого періоду. Вийшло? А головне — чиїм коштом? Читаймо разом!
«Солдат підприємства» і роботодавець
Ви вже знаєте, що за працівником, призваним під час мобілізації, на особливий період, зберігаються місце роботи, посада та середній заробіток. Підстава — ст. 119 КЗпП і ст. 39 Закону № 2232. Тепер же законодавець вирішив піти далі і встановити такі самі гарантії для тих працівників, які добровільно, за покликом серця (а не військового комісара) вирішили захищати Батьківщину і пішли у військо за контрактом, коли:
— виникла кризова ситуація, яка загрожує національній безпеці. Що це за кризова ситуація і який орган уповноважений її оголошувати, поки що невідомо;
— оголошено рішення про проведення мобілізації (із цього приводу див. Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.01.2015 р. № 15/2015);
— введено воєнний стан.
Відповідні доповнення внесено Законом № 116 до ч. 3 ст. 119 КЗпП.
Важливо! Якщо читати оновлену ч. 3 ст. 119 КЗпП буквально, то виходить, що названі вище «мобілізаційно-трудові гарантії» не світять працівникам, які вирішили служити за контрактом не в період кризової ситуації, оголошення рішення про мобілізацію або запровадження воєнного стану. А отже, їх можна звільнити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП (див. далі).
Зверніть увагу: законодавець уточнив період, протягом якого роботодавець зобов’язаний зберігати «трудові блага» за «солдатом підприємства»:
з початку проходження військової служби і до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року
А от питання, як швидко працівник-солдат повинен добігти від рушниці до верстата, щоб його не звільнили, залишається відкритим. Формально — відразу після демобілізації або закінчення особливого періоду, якщо, звичайно, не було поважних причин неявки на роботу.
І промінець надії для роботодавців мобілізованих працівників ☺. Незважаючи на те, що законодавець підкоригував текст ч. 3 ст. 119 КЗпП, у ній досі зазначено, що середній заробіток мобілізованому працівнику (а тепер уже і працівникові-контрактнику) повинен компенсуватися за рахунок коштів Держбюджету. Продовжуємо чекати кабмінівського порядку. Адже без нього компенсації нам не бачити, як своїх вух. Та у будь-якому випадку розслаблятися не варто. Підтвердження цьому — нова ч. 4 ст. 119 КЗпП. Її положення — благо для «солдата підприємства» і, як кажуть в Одесі, «шо попало» для роботодавця. Наведемо їх.
З 8 лютого 2015 року «за працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, зберігаються місце роботи (посада) середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, більше ніж на один рік».
Круто?! Для роботодавця — занадто круто, особливо враховуючи, що
законодавець не визначив чітко період, протягом якого слід зберігати середній заробіток за контрактником
Адже контракт може бути переукладено. А з положень ч. 4 ст. 119 КЗпП не випливає, що потрібно зберігати місце роботи і середній заробіток тільки в період військової служби за першим контрактом, наприклад, перші 5 (!) років.
Крім того, насторожує факт, що на відміну від ч. 3, в новій ч. 4 ст. 119 КЗпП немає згадки про «примарну» (бо надії на її отримання практично вичерпалися) компенсацію середнього заробітку вояки з бюджету.
І знову відкритим залишається питання, як проінформувати роботодавця про прийняте рішення продовжити службу вже за контрактом. Як і в який строк повинен зробити це «солдат підприємства» — не ясно.
Але це ще не всі «незрозумілості і неясності». Річ у тім, що всі ці «покращення» в ст. 119 КЗпП не узгоджуються з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Останнім визначено, що підставою для розірвання трудового договору є «призов або вступ працівника… на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року».
Виходить, якщо керуватися п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП, то за ситуації, коли строк призову під час мобілізації конкретного працівника перевищить один рік, у перший же день другого року служби його слід звільнити. Проте в окремих ситуаціях ст. 119 КЗпП нам забороняє це робити. Як бути?
На наш погляд, сьогодні однозначно можна звільнити за п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП тих, хто вирішив служити за контрактом не в період кризової ситуації, оголошення рішення про мобілізацію або запровадження воєнного стану. Це випливає з буквального прочитання положень ст. 119 КЗпП і ч. 2 ст. 39 Закону № 2232. Щодо інших контрактників питання залишається відкритим.
Розібравшись з працівниками, давайте поговоримо про роботодавців, а саме про роботодавців- підприємців, які захищають нас з вами в зоні АТО. Для них теж є новини.
Захисник Батьківщини — підприємець
Соціально направлений Закон № 116 не обминув підприємців, які були:
— призвані на строкову військову службу;
— призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;
— прийняті на військову службу за контрактом, у період кризової ситуації, що загрожувала національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) запровадження воєнного стану.
Для зручності перелічені тут категорії підприємців називатимемо ФОП-захисники.
Весь пакет підприємницьких «новинок» було внесено Законом № 116 до одного закону, а саме до Закону № 2232. Так, тепер у його ст. 39 чітко зазначено, що державна реєстрація як підприємців ФОП-захисників не буде припинена до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про їх демобілізацію. Це узгоджується з положеннями Закону № 755, який не містить підстав для анулювання держреєстрації мобілізованих підприємців або таких, які служать за контрактом .
Крім того, в ч. 3 ст. 39 Закону № 2232 з’явилася норма, яка
звільняє від нарахування податків і зборів ФОП-захисників, які в період мобілізації не провадять діяльність
Проте з її реалізацією можуть виникнути проблеми. Чому? Зараз пояснимо.
На підприємців, які захищають нашу Батьківщину, законодавець звертав увагу й раніше. У результаті ми сьогодні маємо щодо ФОП, призваних у зв’язку з мобілізацією, на особливий період, звільнення:
— від сплати ПДФО і ЄП, а також звільнення від подання звітності щодо цих податків (п. 25 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). Звільнення стосується всіх ФОП — з найманими працівниками і без;
— від сплати ЄСВ «за себе» і подання звітності, якщо не здійснюється діяльність і немає найманих працівників* (ч. 2 ст. 6 Закону № 2464).
* Якщо ж такий ФОП використовував працю найманих працівників, то на час своєї служби він має право уповноважити іншу особу виплачувати таким працівникам зарплату. Але тоді така уповноважена особа зобов’язана за нього утримувати з таких виплат ПДФО, нараховувати «зверху» і «знизу» ЄСВ (див. п. 25 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, пп. 1 — 6, 10 та 12 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464).
А от для підприємців-контрактників жодних послаблень щодо податків-внесків не було. Виправити цю несправедливість вирішили за допомогою Закону № 116. І це було б чудово, якби не одне «але». «Покращення» для ФОП-захисників, у тому числі й тих, які служать за контрактом, внесли до Закону № 2232, та його норми не регулюють порядок оподаткування і справляння ЄСВ! Для того щоб «звільняючі» норми на 100 % запрацювали, їх би належало продублювати в ПКУ і Законі № 2464. А так виходить, що все знову упирається в роз’яснення ДФСУ. Сподіваємося, що вони будуть сприятливими для підприємців-контрактників. Адже прецедент уже є. Незважаючи на те, що порядок нарахування ЄСВ повинен визначати тільки Закон № 2464, сьогодні ми застосовуємо понижуючі коефіцієнти до ставок ЄСВ, встановлені зовсім іншим законом. І податківці не проти! Може, і в питанні захисту Батьківщини вони так само будуть прихильні.
Документи статті
-
КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
-
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
-
Закон № 116 — Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 15.01.2015 р. № 116-VIII.
-
Закон № 755 — Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV.
-
Закон № 2232 — Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-XII.
- Закон № 2464 — Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.
