Підходи для визначення страхового стажу для оплати тимчасової непрацездатності, призначення пенсії та допомоги по безробіттю однакові.
Страховий стаж — це період, протягом якого особа підлягала страхуванню (на випадок тимчасової втрати працездатності, пенсійному страхуванню, на випадок безробіття) і за який щомісячно сплачений нею та роботодавцем страховий внесок у сумі не менше, ніж мінімальний страховий внесок (крім «пільгових» періодів). До страхового стажу місяць включається як повний, якщо сума сплачених внесків не менше мінімального страхового внеску (мінзарплата х відсотковий розмір ЄСВ в частині нарахувань і утримань). Спеціальних норм для визначення страхового стажу працівникам, місце роботи яких розташоване в районі проведення АТО, наразі немає.
Застосовуємо отримані відомості до нашої ситуації. Якщо працівник підприємства з району проведення АТО перебував у відпустці за свій рахунок весь місяць, то зарплата йому не нараховувалася і ЄСВ за нього не сплачувався. Отже, такий місяць не потрапить до страхового стажу для оплати тимчасової непрацездатності, призначення пенсії та допомоги по безробіттю. У разі ж якщо працівник частину місяця працював, а частину — перебував у неоплачуваній відпустці, то тут орієнтуватися слід на суму сплаченого ЄСВ. Сума ЄСВ, сплаченого в такому місяці, більша або дорівнює мінімальному страховому внеску? Тоді місяць повністю потрапить до страхового стажу. Якщо ж сплачений ЄСВ не дотягує до мінімального страхового внеску, то місяць включається до страхового стажу пропорційно фактично сплаченому внеску.
