Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 р. № 77-VIII доповнив ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі — Закон № 2464) двома новими абз. 10 і 11. Наведемо їх.
«У разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставки єдиного внеску, встановлені цією частиною, застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру без застосування коефіцієнта бази нарахування».
Крім того, ч. 6 ст. 8 Закону № 2464 було доповнено абз. 3, текст якого аналогічний абз. 10 ч. 5 ст. 8 Закону № 2464.
Ці норми діють з 1 січня 2015 року. Поширюються вони виключно на платників ЄСВ, які застосовують до бази нарахування ЄСВ ставки ЄСВ, установлені ч. 5 і 6 Закону № 2464. Інакше кажучи, вимоги про сплату ЄСВ з мінімальної зарплати в разі, якщо база нарахування ЄСВ (крім винагороди за ЦПД) не перевищує мінзарплати, зобов’язані дотримуватися платники при нарахуванні ЄСВ:
— на зарплату за ставками, установленими для звичайних підприємств, — згідно з класом профризику виробництва (36,76 — 49,7 %), для бюджетників — 36,3 %, для підприємств, які використовують працю найманих працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілоти, штурмани, бортінженери, бортмеханіки, бортрадисти, льотчики-наглядачі) та бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, — 45,96 %, для підприємств суднобудівельної промисловості (клас 30.11 група 30.1 розділ 30, клас 33.15 група 33.1 розділ 33 КВЕД ДК 009: 2010) — 33,2 %;
— на лікарняні та допомогу по вагітності та пологах за ставкою 33,2 %.
Положення абз. 10 ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 не застосовують:
— усі роботодавці при визначенні розміру ЄСВ у частині утримань із зарплати працівників;
— підприємства, установи, організації при нарахуванні ЄСВ на заробітну плату (лікарняні, декретні) працівників-інвалідів (згідно з ч. 13 ст. 8 Закону № 2464 ставка ЄСВ — 8,41 %);
— підприємства та організації всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ і УТОС, при нарахуванні ЄСВ на зарплату (лікарняні, декретні) працівників (згідно з абз. 1 ч. 14 ст. 8 Закону № 2464 ставка ЄСВ — 5,3 %);
— підприємства та організації громадських організацій інвалідів при нарахуванні ЄСВ на зарплату (лікарняні, декретні) працівників-інвалідів (згідно з абз. 1 ч. 14 ст. 8 Закону № 2464 ставка ЄСВ — 5,5 %).
Увага! Положення абз. 10 ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 застосовують тільки щодо працівників, прийнятих за основним місцем роботи. На сумісників вони не поширюються. Якщо працівник — внутрішній сумісник (працює на умовах сумісництва на тому самому підприємстві, де його основне місце роботи), то для цілей ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 з мінзарплатою порівнюється загальна база нарахування ЄСВ (за вирахуванням суми ЦПД), нарахована працівнику цим роботодавцем.
Якщо працівник відпрацював частину місяця у зв’язку з тим, що був прийнятий/звільнений протягом місяця, і нарахована зарплата менше мінімальної, положення абз. 10 ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 не застосовуються. Підстава — у наведеній нормі йдеться про мінімальну заробітну плату за повністю відпрацьований місяць.
Якщо нараховані перехідні виплати (відпускні, лікарняні, декретні), то для цілей порівняння з мінімальною зарплатою такі виплати потрібно відносити до місяців, за які їх нараховано.
