ПДВ-облік у турагента: простіше простого

Щоб пізнати всі «турагентські» ПДВ-секрети, важливо зрозуміти, хто такі турагенти і як вони будують свої відносини з туроператорами. Що ж, до роботи!

Турагенти: хто вони?

До турагентів ст. 5 Закону про туризм відносить юридичних осіб, створених згідно із законодавством України, та фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів і туристичних послуг інших суб’єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність з реалізації характерних та супутніх послуг.

У ролі таких посередників
можуть виступати як власне турагенти, так і туроператори

Відносини між туроператором і турагентом вибудовуються, як правило, на підставі агентського договору (договору доручення). Їх регулює гл. 31 ГКУ.

За цим договором турагент надає туроператору послуги з реалізації його турпродукту. Зокрема, він:

— здійснює пошук клієнтів;

— надає їм необхідну інформацію;

— укладає з ними договори на туристичне обслуговування;

— отримує і перераховує туроператору кошти в оплату турпродукту.

За надані послуги посередник отримує від тур­оператора винагороду.

Тобто турагент діє від імені, в інтересах та за рахунок туроператора.

Таку схему реалізації турпослуг через турагента передбачає спеціальне законодавство про туризм (ст. 5 і 20 Закону про туризм, а також п.п. 6.4 Ліцензійних умов здійснення туроператорської діяльності, затверджених наказом Мінінфраструктури від 10.07.2013 р. № 465).

Отже, зі статусом турагента розібралися. Переходимо до «тур-ПДВшних» правил його діяльності.

Тур-ПДВ у турагента

Підхід до обліку ПДВ у турагентів частково схожий з туроператорським. Стосується це перш за все бази оподаткування.

База обкладення ПДВ. Нею в турагентів також є винагорода, яку їм виплачують (нараховують)
туроператори або інші постачальники турпослуг (у тому числі за рахунок коштів, отриманих тур­агентом від споживачів турпродукту (турпослуги)). Так визначає п. 207.5 ПКУ.

До бази оподаткування застосовують ставку ПДВ у розмірі 20 % ( п. 207.7 ПКУ).

Тобто для цілей обкладення ПДВ базою в турагента слугує сума винагороди, «очищена» від ПДВ

Суму ПДВ-зобов’язань він розраховує як 1/6 від суми винагороди з ПДВ. Причому про дотримання мінімальної планки з п. 188.1 ПКУ він не турбується — вона для його ПДВ-зобов’язань абсолютно не важлива.

Буває, що турагент надає знижку туристу за рахунок власної винагороди, тобто робить йому добру справу — продає турпродукт за ціною нижчою, ніж визначена в агентському договорі з туроператором. Цікаво: виходячи з якої суми винагороди розраховувати податкові зобов’язання з ПДВ у цьому випадку — із прописаної в договорі чи з фактично утриманої з виручки (тобто меншої)?

Вважаємо, що ПДВ-зобов’язання потрібно визначати виходячи з суми, зазначеної в договорі з туроператором. Те, що турагент пішов назустріч туристам і пожертвував своєю винагородою, умови договору з туроператором не змінило. Тому зменшення бази обкладення ПДВ на суму, пропорційну знижці, виглядає некоректно. Якщо ви так зробите, контролери навряд чи вас зрозуміють.

Дата нарахування податкових зобов’язань з ПДВ. А от момент нарахування ПДВ з винагороди турагенти визначають не так, як туроператори. Ті, нагадаємо, орієнтуються на дату постачання турпродукту ( абзац третій п. 207.6 ПКУ).

На турагентів такі спецтур­операторські особливості не розповсюджуються. Тобто податкові зобов’язання з ПДВ з винагороди вони нараховують на дату першої з подій ( п. 187.1 ПКУ):

— або на дату отримання коштів (винагороди) від туроператора (утримання суми винагороди з коштів, які надійшли від туристів (фактично — дата надходження коштів));

— або на дату складання документа (акта), що підтверджує факт надання посередницьких послуг.

Як правило, турагенти утримують свою винагороду з суми, що надійшла від туристів за турпродукт. Тому саме цей поширений варіант ми й розглянемо з вами на прикладі на с. 15.

На суму агентських послуг турагент складає на ім’я туроператора податкову накладну і реєструє її в ЄРПН.

Слід зазначити, що в умовах дії СЕА турагент, який працює за «спецтуристичними» правилами зі ст. 207 ПКУ, — один з небагатьох платників ПДВ, кому можна позаздрити.

Дивіться самі: туроператор складає на його ім’я податкову накладну виходячи зі своєї винагороди, адже саме вона є у нього базою обкладення ПДВ ( пп. 207. 2 — 207.4 ПКУ). Сума ПДВ за цією податковою накладною гарантовано потрапляє в турагента до ліміту для реєстрації податкових накладних. І вона звичайно більше суми ПДВ, яку турагент розраховує виходячи зі своєї винагороди. Тому він у виграші — у нього ліміт завжди буде додатним і навіть у більшій сумі, ніж потрібно для реєстрації своїх податкових накладних.

Цікаво, а як турагенту визначити базу обкладення ПДВ, якщо він отримав від туристів передоплату за ще не сформовану турпослугу і поки не знає реального розміру своєї винагороди? Виявляється, потрібно на дату отримання авансу

нарахувати податкові зобов’язання та скласти податкову накладну виходячи з розрахункового розміру винагороди

А от уже після того, як вартість турпродукту буде сформовано, доведеться зробити перерахунок раніше нарахованих ПДВ-зобов’язань. Для цього потрібно записати суму такого коригування до рядка 8.1 ПДВ-декларації та скласти Розрахунок коригування сум ПДВ до декларації з ПДВ (додаток Д1). Так чинити податківці радили в консультації з підкатегорії 101.29.03 БЗ. І хоча ця консультація з 01.01.2015 р. не діє, упевнені, що контролери свій підхід щодо цього питання не змінили. А якщо турагент на підставі посередницьких договорів надає турпослуги не туроператору, а туристам — придбаває для них турпродукт у інших суб’єктів туристичної діяльності? Тоді норми ст. 207 ПКУ він не застосовує.

У цьому випадку для нього діють загальні «комісійні» правила нарахування і сплати ПДВ, визначені п. 189.4 ПКУ. Тобто під час постачання турпродукту туристам турагент приймає за базу оподаткування загальну вартість турпродукту без ПДВ ( п. 188.1 ПКУ). На неї він нараховує ПДВ-зобов’язання за ставкою 20 % ( п. 194.1 ПКУ). До речі, не турбуючись про дотримання мінімальної планки.

Шкода тільки, що «вхідний» ПДВ він отримує не з усієї вартості турпродукту, а лише виходячи з суми винагороди туроператора. Виходить, щоб зареєструвати податкову накладну за цією операцією в СЕА, турагенту доведеться «кидати» на електронний рахунок власні гроші, якщо на ньому немає «запасів» від інших операцій.

Така схема роботи дуже невигідна для турагента, погодьтеся. Тож по можливості її краще уникати.

Податковий кредит з ПДВ. Суми «вхідного» ПДВ за товарами/послугами — компонентами турпродукту — турагенти (як і туроператори) до складу свого податкового кредиту не включають ( абзац перший п. 207.6 ПКУ)(ср. ) .

Ці суми потрапляють у них до складу витрат або збільшують первісну вартість необоротних активів.

А от суми «вхідного» ПДВ за товарами/послугами, які не стосуються турпродукту (наприклад, витрати на оренду, комунальні послуги, зв’язок, рекламу тощо), у турагента (як і в туроператора) формують податковий кредит у загальному порядку ( абзац другий п. 207.6 ПКУ).

Причому якщо туроператору для цього доводиться орієнтуватися лише на одну-єдину дату — отримання товарів/послуг (це умова абзацу четвертого п. 207.6 ПКУ), то турагент щодо цього почувається набагато вільніше. Він податковий кредит за товарами/послугами, які не входять до турпродукту, спокійнісінько собі відображає на дату першої з подій ( п. 198.2 ПКУ):

— або на дату перерахування передоплати за них,

— або на дату їх отримання.

Такий висновок ми робимо з абзацу другого п. 207.6 ПКУ. Він пропонує суми ПДВ, сплачені (нараховані) при придбанні товарів/послуг, які не включаються до вартості турпродукту (турпослуги), відносити до податкового кредиту в порядку, визначеному ПКУ. Але придивіться: жодних уточнень, що ця норма стосується виключно туроператорів, тут немає, на відміну від останніх абзаців цього пункту.

А коли так, отже, абзац другий п. 207.6 ПКУ працює однаковою мірою як для туроператора,
так і для турагента

А зараз приклад.

Приклад. Туристичне агентство на підставі агентської угоди з туроператором реалізувало туристу ваучери (путівки) на суму 12000 грн.

Із суми коштів, які надійшли від туриста, тур­агентство утримало свою винагороду
у розмірі 1200 грн. (у тому числі ПДВ 20 % — 200 грн.).

Витрати турагентства на оренду офісу — 3600 грн. (у тому числі ПДВ 20 % — 600 грн.).

Ці операції в обліку турагент відображає так:

Облік у турагента

Хоча на практиці у своїх відносинах турагенти з туроператорами часто застосовують іншу схему.

Агентська винагорода + інформаційно-консультаційні послуги: що з ПДВ?

Така схема співпраці турагента з туроператором полягає от у чому. Туроператор вказує на своєму веб-сайті вартість путівки. До неї входить як вартість самого турпродукту, так і винагорода турагента, яку він утримує з виручки, отриманої від туристів. Причому згідно з агентською угодою розмір винагороди є фіксованою сумою (умовні 10 грн.). Усе, що турагент заробляє на продажу путівки понад 10 грн., він оформляє як інформаційно-консультаційні послуги, що надаються туристу.

Полишимо юридичний бік таких взаємин. Для нас зараз важливо з’ясувати, як правильно розрахувати базу обкладення ПДВ за таких нестандартних умов.

Турагент, утримуючи з виручки, що надійшла від туристів, свою винагороду в сумі 10 грн., податкові зобов’язання з ПДВ розраховує за п. 207.5 ПКУ лише з цієї суми.

А от інформаційно-консультаційні послуги, надані туристам, він обкладає ПДВ за загальними правилами, тобто бере за базу всю їх вартість, але не нижче мінімальної планки ( п. 188.1 ПКУ).

В описаній ситуації турагент складає дві податкові накладні:

— одну — у звичайному порядку на ім’я туроператора — на суму 10 грн.;

— другу — за правилами п. 13 Порядку № 957 — за щоденними підсумками операцій, тому що турист — це кінцевий споживач і він не є платником ПДВ.

За таке паралельне нарахування ПДВ-зобов’язань податківці вас не сваритимуть, адже сума ПДВ у результаті виходить правильна, та «впаяти» адмінштраф за неправильне ведення податкового обліку за ст. 163¹ Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X (від 85 до 170 грн., а за повторне порушення протягом року — від 170 до 255 грн.) усе ж можуть. Намотайте це на вус.

До речі, за цих обставин ви цілком можете надати знижку туристу за рахунок суми, яка «сидить» у ціні путівки понад суму винагороди за договором з туроператором. Так що сміливо розраховуйте ПДВ-зобов’язання з тієї суми, яку реально утримали з виручки у вигляді інформаційно-консультаційних послуг. Це ваше право.

От і всі турагентські ПДВ-особливості. Як бачите, усе й справді легко та просто. Вдячних вам клієнтів і лише добрих новин! ☺

висновки

• Податкові зобов’язання з ПДВ з винагороди турагенти нараховують за правилом першої події.

• Суми «вхідного» ПДВ за товарами/послугами — компонентами турпродукту — турагенти до складу свого податкового кредиту не включають.