Туристичний продукт формує і продає лише туроператор. Причому робити він це може безпосередньо або через турагента. В останньому випадку відносини між ними будуються, як правило, на підставі агентського договору. Як же бути, якщо туроператор отримав оплату, але так і не надав послугу?
За неналежне виконання своїх зобов’язань туроператор, турагент та інші суб’єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену договором (ст. 32 Закону про туризм). При цьому окремою нормою встановлено, що за невиконання чи неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування відповідальність перед туристом несе туроператор* (ст. 20 Закону про туризм). Причому норму сформульовано таким чином, що змінити її за допомогою договору не можна.
* Така відповідальність знімається з нього лише в кількох випадках, зазначених у ст. 20 Закону про туризм. Зокрема, якщо невиконання або неналежне виконання умов договору сталося з вини самого туриста тощо.
Такий підхід, у цілому, закономірний. Адже погляньте самі: як ми вже говорили, між турагентом і туроператором, в загальному випадку, укладається агентський договір. А тому турагент у цьому випадку виконує лише скромну роль посередника, який діє від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок туроператора (ч. 1 ст. 295 ГКУ). Тому якщо послугу туристові не надано, то і відповідати перед ним повинен саме туроператор. Причому незалежно від того, чим це викликано: його неплатоспроможністю, банкрутством чи іншими обставинами*.
З турагента ж у такому разі не візьмеш нічого. Цей висновок підтверджує і ВСУ у листі від 01.02.2013 р. (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 65, с. 4). І більш того — суд зазначив, що цей підхід не зміниться навіть у тому разі, якщо турагент діятиме від свого імені (на підставі договору комісії — як показує практика, таке трапляється).
Але тут виникає ще одне запитання: а якщо послугу не була надано через те, що турагент порушив свої зобов’язання перед туроператором? Наприклад, отримав від туриста кошти в рахунок оплати послуги, але так і не передав їх туроператору. Для подібних випадків в агентських договорах, як правило, фіксують особливі пункти. Вони, найчастіше, передбачають звільнення туроператора від будь-якої відповідальності, пов’язаної з виконанням зобов’язань за договором. Усе це добре і, на перший погляд, правильно. А тільки звідки туристові знати умови договору між турагентом і туроператором, а також те, з чиєї вини він не отримав послугу? Не турбуйте себе відповіддю — нізвідки. Принаймні, Закон про туризм не передбачає для них ні прав, ні обов’язків збирати подібні відомості.
У цьому ключі найбільш відповідним виходом для туриста буде вимагати відшкодування збитків з туроператора — на підставі згаданої ст. 20 Закону про туризм. Адже обов’язок туроператора за договором — надати туристичний продукт. Він його не виконав, а причини невиконання хвилювати туриста вже не повинні. Туроператор, у свою чергу, зможе стягнути збитки з турагента — на підставі ч. 1 ст. 303 ГКУ.
Віталій Смердов, податковий експерт
