(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
Перейти до номеру
  • № 49
  • № 48
  • № 47
  • № 46
  • № 45
  • № 44
  • № 43
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
7/14
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Червень , 2015/№ 50

Нові гарантії «солдатам підприємства»: досконалості немає меж…

Приводом для розвитку нескінченної теми «солдат підприємства» став Закон № 433*, що набув чинності з 11.06.2015 р. Що нового нагарантували наші законодавці «солдатам підприємства» і що тепер з цим робити їх роботодавцям? Розбираємося!

* Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 14.05.2015 р. № 433-VIII.

Трохи історії

Причини, з яких учорашні працівники одягають військову форму та йдуть служити, можуть бути різні. Розривати з такими працівниками трудовий договір чи зберігати за ними місце роботи? Традиційно в цьому питанні роботодавці орієнтувалися на положення п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП**.

** Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

З моменту оголошення першої часткової мобілізації в березні 2014 року текст цього пункту КЗпП змінювався тільки раз. Тоді було встановлено заборону на звільнення згідно з п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Щодо таких працівників необхідно було дотримуватися гарантій, установлених ч. 3 ст. 119 КЗпП, зокрема, зберігати за ними місце роботи, посаду і середній заробіток, який обіцяли компенсувати з бюджету.

Але все плине, все змінюється. Прагнучи фінансово підтримати добровольців, які прийняли рішення стати на захист Батьківщини, і тих мобілізованих працівників, хто вирішив продовжити службу за контрактом, законодавці дружно вносили зміни та доповнення до «гарантійної» ст. 119 КЗпП, забуваючи про «звільнюючий» п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Результат: положення цих двох норм перестали «дружити» одне з одним. Тобто за тими, кого роботодавець мав право звільнити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП, він повинен був зберігати місце роботи, посаду і середній заробіток згідно зі ст. 119 КЗпП.

І ось нарешті «незрозумілості» усунено. Тепер, завдяки Закону № 433, підставою для звільнення згідно з п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП є призов чи вступ працівника або власника — фізичної особи на військову службу, напрям на альтернативну (невійськову) службу,

крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до ч. 3 і 4 ст. 119 КЗпП

Але розслаблятися не варто! Законом № 433, що набув чинності 11.06.2015 р., до ч. 3 ст. 119 КЗпП було внесено зміни, а ч. 4 цієї статті взагалі викладена в новій редакції. Отже, інтрига зберігається, продовжуємо розбиратися!

Той вирішив служити, а цього призвали: звільняти не можна залишити

Увага! Відповідно до оновленої ст. 119 КЗпП з 11.06.2015 р. підприємства, організації, установи зобов’язані зберігати місце роботи, посаду та середній заробіток (читайте: не мають права звільняти на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП у разі призову чи вступу на службу) працівників:

1) призваних на строкову військову службу! Несподівано? Як сказати… Спробу зрівняти в гарантіях призваних на військову службу солдатів-строковиків і мобілізованих солдатів наші законодавці зробили ще в січні 2015 року. Проте тоді, унісши відповідні зміни до ч. 3 ст. 39 Закону № 2232***, вони забули їх продублювати в КЗпП****. І ось нарешті Закону № 433 вдалося погодити положення ст. 119 КЗпП і ч. 3 ст. 39 Закону № 2232.

*** Закон України «Про військовий обов’язок та військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-XII.

**** Водночас, окремі фахівці Мінсоцполітики вважають, що заборона на звільнення працівників, призваних на строкову військову службу, діє з 08.02.2015 р., незважаючи на те, що ці протиріччя між КЗпП і Законом № 2232 усунено тільки з 11.06.2015 р.

Важливо! На наш погляд, аналіз ч. 3 ст. 119 КЗпП дає можливість зробити висновок, що встановлені в ній гарантії, у тому числі й щодо збереження місця роботи, посади, поширюються тільки на солдат-строковиків, призваних на службу протягом особливого періоду. Коли такий період закінчиться, ці гарантії зникнуть, а отже, ви зможете розпрощатися з працівником на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП у разі його призову на військову службу;

2) призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;

3) прийнятих на військову службу за контрактом у випадку:

— виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці;

— оголошення рішення про проведення мобілізації;

— оголошення рішення про введення військового стану;

4) призваних під час мобілізації, на особливий період, та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але які продовжили військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом.

Усіх, хто не потрапить до цих бравих лав (наприклад, працівників, яких направили на альтернативну (невійськову) службу, тих, які вступили на службу за контрактом після закінчення мобілізації, не в період кризової ситуації і військового стану), можна звільнити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП.

З категоріями працівників, на яких поширюються гарантії, установлені ч. 3 — 5 ст. 119 КЗпП, розібралися. Тепер час з’ясувати, протягом якого періоду вони діють.

Шукаємо межі

Гарантії для «солдатів підприємства», установлені ч. 3 і 4 ст. 119 КЗпП, щодо збереження місця роботи, посади та середньої зарплати починають діяти з дня початку проходження військової служби. Таким днем вважають:

— день відправлення до військової частини з обласного збірного пункту — для громадян, призваних на строкову військову службу;

— день зарахування до списків особового складу військової частини — для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі резервістів під час мобілізації;

— день відправлення до військової частини з районного (міського) військового комісаріату — для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, і на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

І як довго діють гарантії? Ті з вас, у кого на підприємстві були мобілізовані працівники, пам’ятають, що максимальний строк для гарантій дорівнював року, а якщо мобілізований «солдат підприємства» продовжував службу за контрактом, то строк подовжувався більш ніж на рік. Тепер цю інформацію з папки «знати та відстежувати» можна перекласти до папки «забути і не згадувати»!

З 11.06.2015 р. діють нові строки збереження місця роботи, посади та середнього заробітку «солдатам підприємства». Для наочності ми їх навели в таблиці.

№ з/п

Категорія працівників

«Гарантійні» строки
(
ч. 3 — 5 ст. 119 КЗпП)

1

2

3

1

Призвані на строкову військову службу

До закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації

2

Призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період

3

Прийняті на військову службу за контрактом у випадку:

3.1

— виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці

3.2

— оголошення рішення про проведення мобілізації

3.3

— оголошення рішення про введення військового стану

4

Призвані під час мобілізації, на особливий період, та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу за контрактом

Не більше ніж на строк укладеного контракту

5

Особи, перелічені в пп. 1 — 4 цієї таблиці, які під час проходження військової служби:

До дня, що настає за днем їх взяття на військовий облік у військових комісаріатах після звільнення з військової служби після закінчення ними лікування в медустановах, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими

5.1

— отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) і перебувають на лікуванні в медичних установах

5.2

— потрапили до полону

5.3

— визнані безвісно відсутніми

І в кінці статті — «солодка цукерочка»!

Компенсують усім

Оновлені положення ч. 3 — 5 ст. 119 КЗпП гарантують компенсацію з бюджету середнього заробітку всім «солдатам підприємства», переліченим вище в таблиці, а не тільки мобілізованим. Причому Кабмін повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність до Закону № 433 протягом одного місяця.

Звичайно, така інформація не може не тішити роботодавців. Але кошти на цю радість у Держбюджеті на 2015 рік не закладено. А отже, їх треба знайти і зафіксувати у відповідному законі. Крім того, не завадило б відкоригувати звільняючі від оподаткування п.п. 165.1.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI і ч. 7 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI. Адже в них ідеться тільки про компенсацію середнього заробітку мобілізованих працівників. Якщо цього не зробити, є ймовірність, що податківці наполягатимуть на оподаткуванні виплат у розмірі середнього заробітку всіх «солдатів підприємства», крім мобілізованих.

Ой, як хочеться вірити, що на цей раз наші законодавці та КМУ не «тягнутимуть кота за хвіст». Чекаємо.

висновки

  • Місце роботи, посаду та середній заробіток підприємства, установи та організації повинні зберігати в тому числі й за працівниками, призваними на строкову військову службу.

  • З 11.06.2015 р. діють нові строки збереження місця роботи, посади і середнього заробітку «солдатам підприємства».

мобілізовані працівники, гарантії додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті