Пенсіонер: два варіанти одного звільнення

Спершу визначимося, про кого піде мова. Для зручності працівників, які звільняються за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за віком, назвемо «пенсіонерами-новачками». А ось ті, які оформили пенсію, але не побажали піти на заслужений відпочинок, а продовжили працювати, будуть у нас працюючими пенсіонерами.

Тема, про яку ми сьогодні будемо говорити, злободенна як ніколи. Виною тому Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VIII, який набрав чинності з 13.03.2015 р.

Серед змін, що стосуються пенсійного віку, закралася норма про працюючих пенсіонерів. Так, пенсія, призначена працюючим пенсіонерам, якщо вона перевищує 150 % прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуватиметься у розмірі 85 % від призначеного розміру, але не менше 150 % прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (у 2015 році: до 30 листопада — 1423,50 грн.; до 31 грудня — 1611 грн.).

Інакше кажучи, зменшать пенсії тільки тим працюючим пенсіонерам, у кого вони виявляться більше згаданого розміру.

Одне заспокоює - «норма про 85 %» діятиме з 1 квітня 2015 року до 1 січня 2016 року.

Однак цілком можливо, що через цю новинку відсоток звільнення працюючих пенсіонерів за власним бажанням підвищиться. Які ж особливості звільнення таких працівників?

Звільняється пенсіонер-новачок у зв’язку з виходом на пенсію

Вихід на пенсію — одна з підстав для звільнення з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП). Причому цю підставу віднесено ч. 1 ст. 38 КЗпП до поважних. Що з цього випливає? Роботодавець зобов’язаний розірвати трудовий договір з працівником у строк, про який він просить, тобто без двотижневого відробітку (ч. 1 ст. 38 КЗпП).

У трудовій книжці працівника уточнюють «пенсійну» підставу для звільнення: «Звільнений за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за віком, ст. 38 КЗпП України».

Що стосується остаточного розрахунку, то він стандартний: працівнику потрібно виплатити зар- плату за фактично відпрацьований час і компенсацію за невикористані дні відпусток (подробиці оподаткування будуть нижче).

Крім того, колективним договором підприємства може передбачатися виплата одноразової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію. Така допомога не належить до фонду заробітної плати (п. 3.6 Інструкції № 5). Отже, до суми одноразової грошової допомоги при виході на пенсію ПСП не застосовуйте. Також її не враховуйте при визначенні права працівника на ПСП.

Грошову допомогу, що виплачується згідно з колективним договором працівнику, який виходить на пенсію, включайте до його оподатковуваного доходу у складі інших доходів (п.п. 164.2.20 ПКУ). Її обкладайте ПДФО за ставками, установленими п. 167.1 ПКУ (15 % або 20 %). У Податковому розрахун­ку за формою № 1ДФ суму одноразової допомоги при виході на пенсію відображайте з ознакою доходу «127».

Не забудьте і про військовий збір (далі — ВЗ) (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозд. 10 розд. XX ПКУ). З 01.01.2015 р. від нього також не ухилитися, оскільки така виплата включається до загального оподатковуваного доходу працівника (див. вище). Суму ВЗ, утриману з одноразової допомоги, відоб­ражайте в розділі II форми № 1ДФ у загальній сумі виплат, що обкладаються ВЗ.

А ось ЄСВ ані в частині нарахувань, ані в частині утримань не буде, оскільки виплату згадали в п. 2 розд. І Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою КМУ від 22.12.2010 р. № 1170.

Не проводьте відрахування за невідпрацьовані дні відпустки, якщо працівник звільняється у зв’язку з виходом на пенсію до закінчення робочого року, за який він уже отримав відпустку повної тривалості

Це прямо прописано в п. 2 ст. 127 КЗпП і п. 9 ч. 2 ст. 22 Закону про відпустки.

А ось інші «борги» перед підприємством, якщо такі є, працівник погасити зобов’язаний.

Працюючий пенсіонер звільняється за власним бажанням

Про бажання розірвати трудовий договір за власним бажанням працюючий пенсіонер зобов’язаний попередити роботодавця письмово за два тижні. Як це зробити? Подати останньому заяву про звільнення. У заяві він повинен зазначити підставу для розірвання трудового договору (ст. 38 КЗпП), бажану дату звільнення, підписати її і проставити дату складання. Тобто на відміну від розглянутої вище ситуації, роботодавець, звільняючи вже пенсіонера за його бажанням, має право вимагати від останнього відпрацювати два тижні.

У разі розірвання з працівником трудового договору за його ініціативою без поважних причин до трудової книжки вноситься запис: «Звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України».

У день звільнення необхідно здійснити остаточний розрахунок з працівником, тобто виплатити всі належні йому суми: заробітну плату за фактично відпрацьований час і компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки. Якщо працівник «перевикористав» відпустку (тобто звільняється до закінчення робочого року, за який він уже отримав відпустку повної тривалості), то роботодавець проведе відраху­вання із заробітної плати за дні відпустки, надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року. Тут для працюючих пенсіонерів жодних пільг немає (ст. 127 КЗпП і ст. 22 Закону про відпустки).

Зауважте: компенсація за невикористані дні відпустки включається до складу додаткової заробітної плати згідно з п.п. 2.2.12 Інструкції № 5. Тому на таку виплату треба нарахувати ЄСВ та утримати з неї ПДФО, ЄСВ і ВЗ (як із звичайної зарплати). Проводячи оподаткування зверніть увагу ще й на таке: якщо працівник користувався правом на ПСП, у місяці звільнення її можна застосовувати за умови, що загальна сума заробітної плати (з урахуванням суми компенсації за невикористану відпустку) не виявиться більше граничного розміру доходу (у 2015 році — 1710 грн., а для одного з батьків, які мають право на ПСП «на дітей», — 1710 х кількість дітей, на яких її надано).

Приємного заслуженого відпочинку, дорогі пенсіонери!

Документи статті

1. КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

2. ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

3. Закон про відпустки — Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.

4. Інструкція № 5 — Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5.