Теми статей
Обрати теми

Робота за сумісництвом: коли вона заборонена/обмежена?

Смердов Віталій, податковий експерт
Зростання цін і тарифів стимулює до того, щоб заробляти більше. Робити це можна найрізноманітнішими способами. У їх числі — пошук додаткової роботи, на яку можна влаштуватися сумісником. Але чи завжди це допускається законом? Відповідь на це запитання ви знайдете тут.

Спершу наведемо загальне правило: якщо в особи є основна робота (там, де в неї зберігається трудова книжка), вона має право влаштуватися за сумісництвом — до цього самого чи іншого роботодавця. Число трудових договорів за сумісництвом, як і сукупна тривалість робочого дня / робочого тижня за ними, не обмежуються (також див. рішення апеляційного суду Миколаївської обл. від 17.02.2010 р. у справі № 22 ц-433/2010). Інакше кажучи, особа може укласти стільки договорів за сумісництвом, скільки захоче. Головне, щоб робочий час за ними не співпадав (адже особа не може в одну й ту саму одиницю часу виконувати роботу за різними трудовими договорами).

Але запам’ятайте: усе це справедливо тільки в тому випадку, якщо робота за сумісництвом не обмежена ( ст. 21 КЗпП)

Існують два види таких обмежень: обов’язкові (установлені законодавством) і факультативні (можуть встановлюватися роботодавцем). Давайте розглянемо їх.

Обов’язкові обмеження

Такі заборони/обмеження передбачені низкою законів і підзаконних нормативно-правових актів. Ось головні з них.

По-перше, заборонено займатися іншою оплачуваною діяльністю (а отже, і працювати за сумісництвом) особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоуправління*. Під цю заборону підпадають держслужбовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, народні депутати України, професійні судді, посадові особи інших державних органів ( п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700).

* Крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики зі спорту.

Водночас із цього правила є певні винятки. Ця заборона не стосується народних засідателів і присяжних, депутатів місцевих рад (крім тих, хто виконує свої повноваження в місцевій раді на постійній основі) і членів Вищої ради юстиції (крім тих, хто працює у Вищій раді юстиції на постійній основі). Інші винятки можуть передбачатися Конститу­цією України та іншими законами.

По-друге, заборонено працювати за сумісництвом керівникам / їх заступникам державних підприємств/установ/організацій, керівникам / їх заступникам структурних підрозділів таких підприємств/установ/організацій** (п. 4 Положення № 43, п. 4 постанови № 245). Але запам’ятайте: незважаючи на те що в зазначених документах прямо згадуються тільки державні підприємства/установи/організації, чиновники поширюють ці обмеження і на комунальні підприємства/установи/організації (див. лист Мінсоцполітики від 08.09.2011 р. № 731/13/84-11, лист Мінпраці від 16.09.2010 р. № 294/13/116-10).

** На період проведення АТО ця заборона щодо такої категорії працівників, якщо вони переміщаються з районів проведення АТО, не діє (див. постанову Кабміну від 04.03.2015 р. № 81). Але тут, як і раніше, виникає запитання: які території вважати районами проведення АТО…

Але, як і в попередньому випадку, із цієї заборони є деякі винятки. Ця заборона не стосується наукової, викладацької, медичної та творчої діяльності, а також робіт, які не вважаються сумісництвом. Перелік таких робіт наведено в додатку до Положення № 43. Причому цікаво, що до їх числа по­трапляє і будь-яка робота, яка відповідає одночасно двом критеріям:

— на основній роботі працівник працює неповний робочий день і отримує неповний оклад / ставку;

— оплата праці такого працівника за основною та іншою роботою не перевищує повного окладу / ставки за основним місцем роботи.

Як бачите, ці обмеження стосуються, головним чином, тих, хто отримує зарплату з бюджету, і керівного складу державних/комунальних підприємств*.

* Ці обмеження працюють і у зворотний бік. Тобто, наприклад, особа не може влаштуватися за сумісництвом керівником/заступником державного підприємства / його структурного підрозділу.

Але про це варто пам’ятати і комерційним підприємствам

Адже, припустимо, що особа, яка підпадає під зазначені обмеження, прийшла влаштовуватися до вас на роботу за сумісництвом. Як діяти? Прямих заборон на її працевлаштування немає — тим більше, що ви можете взагалі не знати про те, де вона ще працює. Адже законодавство не зобов’язало таких осіб надавати жодних підтвердних документів. Водночас, якщо місце роботи такої особи вам відоме, варто для себе зважити всі «за» і «проти»**, а її — попередити про можливі для неї негативні наслідки за основним місцем роботи (у такому разі її можуть притягнути до дисциплінарної відповідальності, аж до звільнення — див. лист Мінсоцполітики від 28.03.2013 р. № 2-1/06/187-13).

** Перевіряючі можуть розцінити такі дії як інше порушення трудового законодавства і «припаяти» штраф за ст. 41 КУпАП. На жаль, такі судові рішення зустрічалися (див., постанову Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 28.05.2012 р. у справі № 443/928/2012).

І може виникнути ще одне запитання: якщо ви відмовите особі через зазначені обмеження, чи буде така відмова обґрунтованою? Нагадаємо: необґрунтована відмова у прийнятті на роботу прямо заборонена ( ст. 22 КЗпП). Ми вважаємо, що відмовити у прийнятті на роботу за цією підставою можна і це не суперечитиме законодавству***.

*** Про те, що суди беруть до уваги цей момент, свідчить і згадане рішення апеляційного суду Миколаївської області від 17.02.2010 р. у справі № 22 ц-433/2010.

Факультативні обмеження

Тут є два види обмежень — залежно від категорії працівників.

Працівники державних підприємств/організацій/установ. Одразу попереджаємо: те саме стосується і працівників комунальних підприємств/організацій/установ (аргументи див. вище). У загальному випадку заборон на роботу за сумісництвом для таких осіб немає. Хіба що її тривалість для них обмежена: вона не може перевищувати 4 годин на день і повного робочого дня у вихідний день. При цьому загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу (п. 2 постанови № 245).

Оскільки це обмеження передбачене тільки для працівників державного/комунального сектору, виникає запитання: як дізнатися, що особа, яка з’явилася на ваше підприємство для працевлаштування, належить саме до цієї категорії? Загалом ніяк ☹. Як ми вже зазначали, законодавство не зобов’язало потенційних працівників надавати будь-які підтвердні документи з інших місць роботи. Отже, якщо такий працівник не надасть їх добровільно і цей факт спливе в майбутньому, умови праці для нього доведеться одразу ж переглянути (з урахуванням зазначених вище обмежень). Крім того, якщо цей факт спливе за основним місцем роботи, то його там зможуть притягнути до дисциплінарної відповідальності аж до звільнення.

І ще одне: керівники таких підприємств/установ/організацій за узгодженням з профспілками можуть установлювати обмеження на роботу за сумісництвом. Щоправда, зробити це вони можуть тільки щодо:

— працівників окремих професій/посад, зайнятих на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаться на стані їх здоров’я та безпеки виробництва;

— осіб, які не досягли 18-річного віку, а також вагітних жінок.

Тут виникає те саме запитання: як вам дізнатися про ці обмеження в разі прийняття на роботу сумісника? На жаль, відповідь така сама, як і наведена вище. Якщо працівник самостійно не надасть ці відомості, але в майбутньому вони спливуть, умови його роботи варто переглянути (з урахуванням установлених обмежень). При цьому за основним місцем роботи такого працівника можуть притягнути до дисциплінарної відповідальності (знову ж таки аж до звільнення).

Решта працівників. Щодо таких працівників обмеження/заборони на сумісництво можуть передбачатися трудовими та/або колективними договорами ( ст. 21 КЗпП). При цьому жодних особливих правил тут немає. Тобто прописати їх чи ні — право роботодавця (щоправда, у частині колективного договору доведеться враховувати й думку профспілки). Подібна свобода стосується і змісту таких обмежень/заборон. Головне — не перегинати палицю, щоб не порушувати право працівника на працю, передбачене ст. 43 Конституції України, а також ст. 9 КЗпП, що визнає недійсними умови договорів про працю (зокрема, трудових і колективних), які погіршують становище працівника порівняно з нормами законодавства.

Як вам дізнатися про ці обмеження при прий­нятті сумісника? Якщо працівник сам про це не скаже — ніяк. При цьому вам їх ураховувати, загалом, не потрібно. Навіть якщо цей факт спливе, постраждає, головним чином, працівник-сумісник. Його в такому разі зможуть притягнути до дисциплінарної відповідальності (за місцем роботи, де на нього покладено відповідні обмеження), аж до звільнення.

висновки

  • Існують два види обмежень роботи за сумісництвом: обов'язкові (встановлені законодавством) і факультативні (можуть установлюватися роботодавцем).

  • Заборонено працювати за сумісництвом керівникам / їх заступникам державних підприємств.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі