Мабуть, ідеться про ті зернові, при експорті яких застосовується пільга згідно з п. 152 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ. «Вхідний» податковий кредит слід компенсувати нарахуванням податкових зобов’язань. Тут важливо зрозуміти два випадки такої компенсації.
1. Повне використання в неоподатковуваних операціях. Нарахування таких компенсаційних ПЗ передбачено в п. 198.5 ПКУ. Якщо придбані товари/послуги/необоротні активи повністю використовуються в неоподатковуваних постачаннях, то необхідно нарахувати ПЗ за всіма такими придбаннями в повній сумі виходячи з бази, визначеної п. 189.1 ПКУ. Тут жодного розподілу немає.
Наприклад, якщо ви придбали ці зернові з ПДВ і включили його до складу ПК, то компенсаційне нарахування буде в сумі, що дорівнює включеному до ПК вхідному ПДВ. При цьому цілком можливо, що безпосередньо з цим неоподатковуваним постачанням були пов’язані ще якісь придбання (наприклад, транспортні послуги, послуги зберігання тощо). Вважається, що вони також використовуються тільки в неоподатковуваних постачаннях, а отже, весь вхідний ПДВ потрібно компенсувати вихідними ПЗ. Причому не має значення, включається вартість цих послуг до первісної вартості зерна чи ні. Головне, що ці купівлі прямо пов’язані в неоподатковуваним експортом.
Так само може бути і з необоротними активами (наприклад, зерносховище, транспорт, інші необоротні активи, що використовуються тільки для таких неоподатковуваних операцій). За ними весь вхідний ПДВ підпадає під ПЗ без жодного розподілу.
Головний критерій визначення цих купівель — їх можна виділити «прямим рахунком».
2. Часткове використання в оподатковуваних операціях. Низка товарів/послуг/необоротних активів, що придбаваються, використовується одночасно як в оподатковуваній, так і в неоподатковуваній діяльності. Причому порахувати «прямим рахунком» частку використання або взагалі не уявляється можливим, або це дуже складно. У такому разі застосовується нарахування ПЗ відповідно до частки використання придбаного в неоподатковуваних операціях* (так звана анти-ЧВ — частка використання) згідно зі ст. 199 ПКУ, виходячи з бази, визначеної тим самим п. 189.1 ПКУ.
* До 1 липня 2015 року ця процедура називалася «розподіл податкового кредиту».
Як правило, під нарахування таких ПЗ потраплять адміністративні послуги (послуги зв’язку, оренда офісу, комунальні послуги, утримання апарату управління, канцтовари тощо) та інші придбання, неоподатковувану частину яких безпосередньо виділити неможливо. Саме в цих випадках потрібно здійснювати перерахунок за підсумками року та подавати додаток Д7 до декларації з ПДВ.
Зверніть увагу: у загальному випадку під розподіл підпадають і «часткові» необоротні активи (наприклад, купівля офісу, автомобіля, що використовується для потреб адміністративного персоналу; під розподіл підпадають і автомобіль, що перевозить неоподатковувані товари, а також задіяний в оподатковуваних операціях; склад, який використовується для зберігання оподатковуваного та неоподатковуваного товару тощо).
Проте вас часткове нарахування ПЗ за необоротними активами не стосується.
Річ у тім, що згідно з п. 152 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ при формуванні податкового кредиту за придбаними та виготовленими необоротними активами, що одночасно використовуються в операціях, що обкладаються та не обкладаються ПДВ, норми ст. 199 ПКУ не застосовуються, сплачені (нараховані) суми ПДВ за такими необоротними активами включаються до податкового кредиту.
