Початок «банкрутної» процедури (порушення справи про банкрутство, прийняття судового рішення про визнання юрособи банкрутом) ще не робить заборгованість безнадійною.
Пояснення тут просте — під час ведення цієї процедури вважати борги такими, які напевно ніколи не будуть погашені, поки що зарано. Адже в постанові про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури суд призначає ліквідатора банкрута з числа арбітражних керуючих, якщо інше не передбачено Законом № 2343. Ліквідатор же з дня свого призначення пред’являє до третіх осіб вимоги про повернення банкрутові сум дебіторської заборгованості ( п. 2 ст. 41 Закону № 2343).
Тобто з моменту прийняття судом постанови про визнання юрособи банкрутом і протягом усієї «банкрутної» процедури ліквідатор ще може пред’явити вимоги до боржників про повернення заборгованості банкруту або продати дебіторську заборгованість на умовах договору про відступлення права вимоги банкрута ( ч. 2 ст. 44 Закону № 2343).
Реальні підстави для визнання заборгованості безнадійною з’являться тільки після закінчення «банкрутної» процедури і винесення судом ухвали про завершення провадження у справі про банкрутство* (ч. 1 та 2 ст. 46 Закону № 2343).
* Якщо заборгованість не буде передана кредиторам банкрута.
Станеться це після затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
Отже, запам’ятовуємо: кредиторська заборгованість може бути визнана безнадійною, якщо залишилася непогашеною на дату ліквідації кредитора-банкрута.
У тому звітному періоді, в якому проведено ліквідацію кредитора, показуємо в себе в бухобліку дохід (Дт 631 — Кт 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості»). Таким чином, списання боргів вплине на бухгалтерський фінрезультат, що служить основою для розрахунку податку на прибуток. Але жодних коригувань фінрезультату для безнадійної кредиторки в податковоприбутковому обліку не проводимо — ПКУ вони не передбачені.
