Нагадаємо спочатку правило обов’язкової ПДВ-реєстрації. Особа зобов’язана зареєструватися платником ПДВ у разі, якщо загальна сума від здійснення оподатковуваних ПДВ операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 місяців перевищує 1000000 грн. ( п. 181.1 ПКУ). Проте зазначений пункт робить виняток із правила. Саме для єдиноподатників першої — третьої груп. Як зрозуміти цей виняток?
Зауважимо, що особою для цілей розд. V ПКУ вважається фізична або юридична особа, яка є ( п.п. 14.1.139 ПКУ):
— або загальносистемником;
— або платником єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату ПДВ (2 %);
— або платником єдиного податку за ставкою, що передбачає включення ПДВ до складу єдиного податку (4 %), яка добровільно переходить у встановленому порядку на сплату єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату ПДВ (2 %).
Отже, якщо ви — єдиноподатник-неплатник ПДВ і не виявляєте доброї волі перейти зі ставки 4 % на ставку 2 %, то ви не є особою, про яку йдеться у п. 181.1 ПКУ. Схоже, саме такою логікою керувалися податківці в УПК № 131*. У запитанні першому до зазначеної УПК податківці коротко і лаконічно відповіли: якщо єдиноподатники-безПДВшники перевищують обсяг оподатковуваних операцій, встановлений п. 181.1 ПКУ, вони обов’язковій реєстрації не підлягають. Для них у цьому випадку реєстрація платником ПДВ — справа добровільна.
Але! Якщо єдиноподатник-безПДВшник перевищить обсяг доходу, встановлений для його групи (для третьої групи — 20 млн грн. згідно з п.п. 3 п. 291.4 ПКУ), і внаслідок цього стане загальносистемником — він тут же підпадатиме під обов’язкову ПДВ-реєстрацію ( п. 183.4 ПКУ, п.п. 1 п. 3.6 розд. ІІІ Положення № 1130).
