висновок документа
Землекористувачі зобов’язані сплачувати земельний податок з моменту оформлення відповідного права на землю. Використання землі без її оформлення є порушенням законодавства
Чи будуть платниками податку на землю юридичні особи — власники будівель (споруд), їх частин, розташованих на земельних ділянках, на які не оформлено речові права? Питання доволі цікаве.
Дивіться: згідно з ч. 1 ст. 120 ЗКУ* у разі переходу права власності на об’єкт нерухомості у його колишнього власника припиняється право власності на земельну ділянку, на якій розташований цей об’єкт. При цьому до особи, яка набула права власності на нерухомість, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій розміщено такий об’єкт нерухомості, без зміни цільового призначення землі.
* Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III.
В унісон із цією нормою ЗКУ до 1 січня 2015 року звучала відповідна норма податкового законодавства (див. п. 287.6 ПКУ** в «доноворічній» редакції): при купівлі будь-якої нерухомості (будівель, споруд, їх частин) податок за земельні ділянки, на яких така нерухомість розташована, слід було сплачувати з дати держреєстрації права власності на цю нерухомість.
** Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
На жаль, доки покупець не переоформить права на земельну ділянку на себе, продавець буде змушений сплачувати податок за землю, якою вже не користується. Тобто певний час за одну й ту саму ділянку податок сплачувався двічі: покупцем — згідно зі спеціальною нормою п. 287.6 ПКУ й продавцем — за загальними нормами цього Кодексу.
З 01.01.2015 р. нова редакція п. 287.6 ПКУ пов’язує момент сплати земельного податку з датою держреєстрації права власності на земельну ділянку (!) під придбаним об’єктом нерухомості. По суті, із цієї спецнорми зникли ті особливості, що відрізняли її раніше від загальних правил сплати земельного податку. А вони, нагадаємо, такі: підставою для нарахування цього податку є дані державного земельного кадастру ( п. 286.1 ПКУ).
Таким чином, наразі тільки колишній власник нерухомості має сплачувати податок за землю під проданим об’єктом, допоки новий власник не переоформить землю на себе. А щоб це сталося якнайшвидше, не зайвим буде передбачити відповідну умову в договорі купівлі-продажу нерухомості.
Такий стан речей нам видається більш справедливим. Але чи не захочуть податківці, доки йде процес переоформлення, змусити сплачувати земельний податок ще й нового власника?
Лист, що коментується, дає нам підстави сподіватися, що цього не станеться. У ньому контролери підкреслюють, що використання земельної ділянки без оформлення відповідного права є порушенням законодавства. А щоб усе було законно, радять звертатися до місцевої влади за оформленням і реєстрацією права власності на такі земельні ділянки.
Зверніть увагу: у листі жодного слова про необхідність сплачувати земельний податок за фактичне користування землею, чим постійно грішили податківці, а також окремі представники Феміди. Такий самий зважений висновок міститься і в БЗ (категорія 112.01). Причому він стосується не тільки власників нерухомості, а й інших землекористувачів, які з тієї чи іншої причини не оформили права на землю.
Усе це дозволяє сподіватися, що у сфері справляння земельного податку нарешті запанує закон. Але остаточну впевненість у цьому може дати тільки радикальне спрощення «землеоформлювальної» процедури, анонсоване нещодавно Держгеокадастром.
