Як стверджують ч. 6 ст. 79 КЗпП і ч. 1 ст. 12 Закону про відпустки, щорічна відпустка на прохання працівника може бути поділена на частини будь-якої тривалості. Проте основна безперервна частина такої відпустки повинна становити не менше 14 календарних днів.
При цьому враховуйте важливі нюанси, пов’язані з процедурою поділу ділення відпустки на частини.
Ділимо відпустку на частини: враховуємо важливі нюанси
Перший нюанс. Працівник може виявити бажання розділити відпустку на частини, але роботодавець не зобов’язаний це бажання виконувати. Адже ст. 12 Закону про відпустки передбачає можливість поділу щорічної відпустки на частини, а не обов’язок роботодавця зробити це, як того бажає працівник.
Роботодавець ураховує, перш за все, виробничі інтереси підприємства і піклується про те, щоб не допустити втрат робочого часу, тому може й не піти назустріч працівнику. Замість цього він має право запропонувати розділити відпустку на своїх умовах або не ділити її взагалі (див. листи Мінпраці від 26.02.2008 р. № 87/13/84-08 і від 13.05.2010 р. № 140/13/116-10).
Проте якщо ще на початку року у графіку відпусток «забили» щорічну відпустку саме частинами, то жодних запитань виникнути не повинно, оскільки тут у наявності полюбовна домовленість працівника та роботодавця. ☺
Кількість частин, на які працівник бажає розбити щорічну відпустку, він погоджує з роботодавцем.
Другий нюанс. Хоча основна безперервна частина щорічної відпустки і має становити не менше 14 календарних днів, але зовсім не обов’язково, щоб вона була надана працівнику першою. Підтверджує це й Мінсоцполітики (див. лист від 05.07.2013 р. № 290/13/116-13).
Приклад. Свою щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарні дні працівник вирішив поділити так: 5 + 5 + 14 календарних днів. Таке розбиття роботодавець не заперечує.
Послідовність використання частин, на які буде розбито щорічну відпустку, працівник погоджує з роботодавцем. Спочатку працівник може піти у відпустку тривалістю 14 календарних днів, а потім узяти дві відпустки по 5 календарних днів. А може зробити й навпаки — узяти спочатку дві відпустки по 5 календарних днів, а потім відпустку на 14 календарних днів.
Третій нюанс. Невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. Так установлюють ч. 7 ст. 79 КЗпП і ч. 2 ст. 12 Закону про відпустки.
Четвертий нюанс. На радість працівника,
невикористана частина щорічної відпустки може бути надана з будь-якого дня тижня незалежно від того, в який із днів тижня закінчилася попередня використана її частина
Отже, якщо частину відпустки підприємство надало працівнику з понеділка по п’ятницю, то наступну частину цей працівник може взяти теж з понеділка.
Пояснення тут просте: зараз у законодавстві немає умови про використання відпустки з дня тижня, що настає за днем закінчення попередньої використаної її частини. Про це нагадує Мінпраці в листах від 17.11.2006 р. № 413/13/116-06, від 26.02.2008 р. № 87/13/84-08 і від 13.05.2010 р. № 140/13/116-10 (ср. ).
А що, якщо працівник хоче залишок невикористаної відпустки (наприклад, 10 календарних днів із належних йому 24) «розкидати» на вихідні дні (суботу та неділю)? Бувають же на підприємстві такі трударі, яких хлібом не годуй, а дай попрацювати! ☺ Чи можна піти їм назустріч?
Чом би й ні?! Жодних вимог надавати щорічну відпустку, як і її невикористану частину, виключно з робочого дня в законодавстві немає. Отже, якщо роботодавець не проти, працівник може брати відпустку (її невикористану частину) у будь-який календарний день, у тому числі у вихідний, святковий або неробочий. Причому у цьому випадку наш мегапрацелюбний співробітник опиниться в подвійному виграші:
— по-перше, вибере свій відпускний запас, продовжуючи працювати;
— по-друге, отримає оплату від роботодавця як за робочі, так і за відпускні дні, що припадають на вихідні.
Ось така законна хитрість.
висновки
Щорічна відпустка на прохання працівника може бути розділена на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна частина такої відпустки становитиме не менше 14 календарних днів.
За погодженням з роботодавцем працівник може піти у відпустку з будь-якого календарного дня, у тому числі з вихідного, святкового або неробочого.
