Дійсно, чи повинен в цьому випадку працівник (у вашому запитанні — керівник) складати авансовий звіт? Свого часу фахівці Мінпраці (див. лист від 10.08.2009 р. № 193/06/186-09) та Мінфіну (див. лист від 28.08.2007 р. № 31-34000-10-25/17266) радили звітувати у такій ситуації шляхом подання Звіту про використання підзвітних коштів (авансового звіту).
Податківці наразі також наполягають на тому, що фізособа, яка придбала ТМЦ для підприємства за власні кошти, має складати авансовий звіт. Причому, на думку фіскалів, звіт має бути складено у строки, передбачені пп. 170.9.2, 170.9.3 ПКУ (див. консультацію із БЗ, підкатегорія 109.14). На нашу ж думку, працівник, який витратив у інтересах підприємства власні кошти, не зобов’язаний дотримувати зазначені строки. Принаймні, жодні санкції за їх порушення ані працівникові, ані підприємству-роботодавцю точно не загрожують.
А в який строк підприємство має погасити заборгованість, що виникла перед працівником? Його законодавством не встановлено. Це визнають також і податківці. У іншій консультації із БЗ, підкатегорія 109.14 фіскали зауважують, що питання відшкодування витрат, понесених працівником при придбанні товарів для підприємства відноситься до майнових відносин між суб’єктом господарювання та працівником і регулюється ЦКУ. Податковим законодавством зазначені питання не регулюються і до компетенції податкових органів не відносяться.
Останній висновок є надважливим: питання строків, у які підприємство має компенсувати працівнику витрачені ним власні кошти, — це не компетенція податківців! Відносини, що виникли між підприємством та працівником, який за власні кошти придбаває ТМЦ для свого підприємства, мають цивільно-правовий (а не трудовий) характер.
Тож у нашій ситуації податківці не мають жодних підстав вимагати, аби підприємство компенсувало підзвітній фізособі понесені нею витрати у будь-який строк, окрім встановленого за домовленістю сторін. А чи можна некомпенсовані витрати вважати поворотною фінансовою допомогою, отриманою підприємством від фізособи-керівника?
Підстав для кваліфікації некомпенсованих витрат фізособи як поворотної фіндопомоги підприємству від такої фізособи немає. Адже поворотна фінансова допомога — це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення ( п.п. 14.1.257 ПКУ). Ясна річ, що наша ситуація під визначення поворотної фінансової допомоги не підпадає.
Натомість до «єдиноподаткових» доходів уключаються суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та не поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання ( п.п. 3 п. 292.11 ПКУ). Окрім того, за загальним правилом «єдиноподатковий» дохід юрособами відображається у випадку надходження грошових коштів на рахунок чи в касу підприємства ( п.п. 1 п. 292.1 ПКУ).
Зрозуміло, що у нашому випадку гроші підприємству не надходять. Тож немає ані поворотної фінансової допомоги, ані жодних підстав відображати «єдиноподатковий» дохід.
