Договір, звичайно, має важливе значення, але головне — все ж таки суть цього платежу, що справляється за простій транспорту. Із цього і слід виходити.
Так, що стосується автомобільних перевезень, то згідно зі ст. 142 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.69 р. № 401, простоєм автомобіля вважається затримка або невикористання транспортного засобу, що починається після закінчення, перевищення або порушення строків, передбачених для здійснення будь-яких дій (наприклад, строку вантажно-розвантажувальних робіт, здійснення митних операцій тощо). Причому за своєю суттю плата за простій автотранспорту винною стороною (замовником) названа санкцією — штрафом.
Простій автомобіля в пунктах навантаження та розвантаження понад установлену норму часу названо серед підстав для матеріальної відповідальності і в п. 15 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363.
Що стосується морських перевезень, то згідно зі ст. 149 Кодексу торговельного мореплавства України за додатковий після закінчення строку навантаження (розвантаження) час очікування судном завершення вантажних робіт (контрсталійний час) може справлятися плата за простій судна (демередж). Податківці демередж (плату за наднормативний простій судна при морських перевезеннях) так само зараховують до штрафу — тобто своєрідного виду відповідальності за порушення договірних зобов’язань (див. лист ДФСУ від 12.01.2016 р. № 355/6/99-99-19-03-02-15).
А ось плата за простій залізничного транспорту (затримку вагонів, контейнерів) унаслідок митного оформлення і за час затримки на станціях в очікуванні подання їх під завантаження прирівнюється до виплати за користування вагонами, тобто є своєрідною платою за послугу (пп. 119 — 120 Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ від 06.04.98 р. № 457). Про те, що плата за користування вагонами в такому разі не є мірою відповідальності, відзначають і суди (див. лист ВГСУ від 29.11.2007 р. № 01-8/917). Отже, довести, що ця плата за простій залізничного транспорту є штрафом, буде проблематично.
Тобто в ідеалі все залежатиме від суті такого платежу, обумовленого в нормативних документах.
1. Плата за простій визнається штрафом. Якщо платіж за простій транспортного засобу є штрафом (у договорі між замовником і перевізником обумовлений у «штрафному» розділі), то відповідно плата за простій позиціонується як штраф.
Тоді виплачувані вами як замовником «простійні» кошти обкладатися ПДВ не будуть. Адже згідно з п. 188.1 ПКУ до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три відсотки річних і інфляційні, отримані платником податків у результаті невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.
Причому штраф за простій на практиці, як правило, оформляють претензією, а не виставляють рахунок. До того ж додамо, що якщо ви працюєте за схемою «замовник → експедитор → перевізник», то пред’явлену перевізником претензію експедитор має право перевиставити замовнику і отримати від нього свої кровні ( ч. 1 ст. 1191 ЦКУ).
Крім того, врахуйте, що у бухобліку замовника оплата простою як штрафної санкції відображається у складі інших операційних витрат ( п. 20 П(С)БО 16 «Витрати»). Відображати їх потрібно в періоді нарахування штрафу (визнання претензії) записом Дт 948 — Кт 631 (685).
2. Оплата простою розглядається як плата за послугу. Тоді оплата простою цілком підпадає під визначення «постачання послуг» згідно з п.п. 14.1.185 ПКУ. Відповідно сума, що сплачується за простій, потрапть під об’єкт обкладення ПДВ на підставі абз. «б» п. 185.1 ПКУ, якщо місце постачання послуги перевезення (у складі якої сплачується і простій) митна територія України.
У бухобліку плата за простій — послугу у замовника відображатиметься залежно від того, який товар перевозиться. Так, якщо перевозиться куплений товар, то плата за простій включається до собівартості придбаних товарів (Дт 20, 28 — Кт 631).
Якщо перевозиться реалізований товар, то до витрат на збут (Дт 93 — Кт 631), що відображатимуться в періоді їх понесення ( п. 14 П(С)БО 9 «Запаси»).
