Відповідно до чинного законодавства виконання робіт, надання послуг громадянином може здійснюватися як на підставі трудового договору, так і на інших юридичних підставах, зокрема на підставі цивільно-правового договору.
При виконанні робіт, наданні послуг на підставі трудового договору мають бути дотримані вимоги трудового законодавства, а при укладенні цивільно-правового договору на виконання певної роботи або з надання певних послуг слід керуватися цивільним законодавством.
Згідно зі статтею 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Оформляється укладення трудового договору наказом або розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу (частина третя статті 24 Кодексу законів про працю України).
Прийняття на роботу здійснюється відповідно до штатного розпису організації — працівника приймають на роботу (посаду), що включена до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівнику гарантується заробітна плата, установлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
Цивільно-правовий договір — це будь-який вид договору, що укладається відповідно до вимог не трудового, а цивільного законодавства.
За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результат. Він визначається після закінчення роботи й оформляється актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких здійснюється їх оплата. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Особа, яка виконує роботу на підставі цивільно-правового договору, на відміну від працівника, не підлягає правилам внутрішнього трудового розпорядку, вона сама організовує свою роботу та виконує її на власний ризик. Законодавство про працю на такі відносини не поширюється.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» роботодавець — власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності, галузевої належності або уповноважений ним орган (керівник) чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.
Відповідно до статті 95 Цивільного кодексу України філії та представництва (відокремлені підрозділи юридичної особи) наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
Власник або уповноважений ним орган (одноосібний керівник або колегіальний) може наділити правом укладення та розірвання трудового договору керівника відокремленого підрозділу.
Заступник начальника Юридичного управління — начальник відділу О. Туліна
