висновок документа
Від’ємне значення об’єкта оподаткування платника, який ліквідується, не зменшує фінрезультат до оподаткування його правонаступника
На жаль, позиція податківців з цього питання однозначна — перенести збитки в «податковоприбутковий» облік правонаступнику не вдасться. Про це податківці без утоми твердять з часів «прибуткової» реформи (див. лист ГУ ДФС у м. Києві від 14.02.2015 р. № 2567/10/26-15-15-03-11, листи ДФСУ від 08.10.2015 р. № 21364/6/99-99-19-02-02-15, від 27.01.2016 р. № 1558/6/99-99-19-02-02-15, а також БЗ 102.11). Чергове тому підтвердження — лист, що коментується сьогодні.
На чому ж ґрунтується настільки несправедливий підхід? А на тому, що сьогодні в ПКУ просто відсутні норми, що прямо передбачають можливість перенесення збитків з податкового обліку підприємства, що реорганізовується, у податковий облік його правонаступника. І цієї відсутності фіскалам виявилося цілком достатньо.
Звичайно, ми згодні з тим, що наявність прямої відповідної норми в ПКУ (подібної до чинного до 01.01.2015 р. п. 153.15 ПКУ) істотно спростила б «реорганізаційно-прибуткове» питання. Але її відсутність, на наш погляд, ще не говорить про те, що перенести податкові збитки правонаступник не має права. Оскільки таку можливість йому забезпечують відповідні правові норми (про те, що правонаступнику переходять усі права та обов’язки підприємства, що реорганізовується).
До речі, ще в «доПКУшний» період чинний тоді Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР питання реорганізації взагалі не висвітлював. Точно так, як і мовчить про це «сьогоднішній» ПКУ! Але «тодішній» вакуум зовсім не заважав фіскалам так само однозначно заявляти: правонаступник має право перенести податкові збитки реорганізованого платника (див. листи ДПАУ від 11.09.2002 р. № 5920/6/15-1116, від 08.05.2003 р. № 4376/6/15-1116, від 21.04.2005 р. № 3335/6/12-0216, від 04.08.2006 р. № 8571/6/15-0316). І тоді для цих висновків правових норм було цілком достатньо. Чому ж їх не вистачає зараз?
До того ж, про правомірність перенесення збитків тоді говорили й суди (див., наприклад, ухвалу ВАСУ від 08.03.2008 р. у справі № 25/32а*). Причому суд аргументував свою позицію не тільки правовими нормами. Він посилався на відповідні положення (про перехід прав та обов’язків правонаступнику) П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств» (а така норма є в П(С)БО 19 і сьогодні — див. його п. 5), а також на норму чинного тоді Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III, що регулює порядок погашення податкових зобов’язань та податкового боргу (аналогічну норму містить сьогоднішній п. 98.2 ПКУ).
Отже, на наш погляд, наразі законних підстав для перенесення збитків рівно стільки ж, скільки їх було у «доПКУшний» період. Різниця тільки в тому, що тоді податківці з цими підставами погоджувалися, а тепер чомусь їх не помічають.
До речі, в недалекому майбутньому ситуація може поліпшитися. Проект змін до ПКУ (про який ви могли прочитати в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 75, с. 13) передбачає новий спеціальний «реорганізаційний» п. 141.8. Зокрема, його пп. 141.8.2 — 141.8.5 покликані врегулювати механізм використання правонаступником від’ємного значення платника, який реорганізується. А ось п.п. 141.8.1 ПКУ дозволить «переносити» основні засоби. Зверніть увагу: сьогодні в ПКУ немає прямої норми, що дозволяє переносити основні засоби правонаступнику. Але це не заважає податківцям вважати таке перенесення можливим (див. лист ДФСУ від 04.07.2016 р. № 14492/6/99-99-15-02-02-15). Словом, що хочуть, те й роблять. ☺
