Якщо ведення відповідних карток з необхідним ступенем деталізації передбачене внутрішніми документами підприємства, то надати їх перевіряючим доведеться. Якщо ж згідно з внутрішніми документами вести такі картки підприємство не зобов’язане, то спеціально для контролерів їх складати не потрібно. Пояснимо детальніше.
Згідно з п.п. 75.1.2 ПКУ перевірка проводиться у тому числі на підставі регістрів бухгалтерського обліку, ведення яких передбачене законом. Право контролерів вимагати такі регістри при проведенні перевірки закладено в п.п. 20.1.6 ПКУ. А обов’язок платника надати їх перевіряючим — у п. 85.2 ПКУ. З цього випливає висновок:
якщо підприємство зобов’язане вести певний обліковий регістр, то при проведенні перевірки контролери можуть його вимагати, а платник зобов’язаний його надати
Залишається тільки визначити, які облікові регістри підприємство зобов’язане вести згідно із законодавством.
А законодавство стосовно цього жодних визначених меж не встановлює. Воно тільки говорить (див. п. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV), що підприємство самостійно:
— обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації з дотриманням єдиних засад, установлених цим Законом, і з урахуванням особливостей своєї діяльності та технології обробки облікових даних;
— затверджує правила документообігу та технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.
Отже, підприємство самостійно вирішує, які облікові регістри та з яким ступенем деталізації йому складати, і закріплює відповідне рішення у своїх внутрішніх документах (наприклад, у наказі про організацію бухгалтерського обліку).
Підприємство зобов’язане вести (а отже, й надавати контролерам!) тільки ті облікові регістри, ведення яких передбачено його внутрішніми документами
Проте часто буває, що у своїх внутрішніх документах конкретного переліку регістрів, що використовуються (і тим більше ступінь їх деталізації), підприємства не встановлюють. А просто зазначають, що бухгалтерський облік ведеться із застосуванням певної комп’ютерної програми.
Майте на увазі: у такому разі «відбитися» від вимог контролерів буде набагато складніше. Адже тоді вони по суті мають право вимагати будь-які регістри, що формуються цією програмою (хоча про всі її можливості вони можуть і не знати). А виготовити їх копії на паперових носіях — ваш обов’язок ( п. 6 ст. 9 «бухоблікового» Закону).
Тому, щоб уникнути зайвих спорів, і перелік використовуваних облікових регістрів, і ступінь їх деталізації у своїх внутрішніх документах слід установити.
