Теми статей
Обрати теми

Податкові штрафи, або «Не виноватая я!...»

Голенко Олександр, шеф-редактор
Одні бухгалтери говорять про штрафи із сльозою в голосі, а інші сприймають їх як один із неминучих видів господарських ризиків. Це часто залежить від того, як вони виховали своїх директорів. Одні платники мають намір воювати з контролерами до останнього долара, інші намагаються і рибку з’їсти, і бюджет не образити... Але всім їм корисно добре розбиратися в цій неприємній темі — хоча б для того, щоб правильно розрахувати так звану ціну питання...

Адміністративно-господарські санкції

Розпочинати розмову про податкові штрафи в ПКУ слід не із згадки самого ПКУ, а з поняття адміністративно-господарської санкції, що може бути застосована за порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності до суб’єкта господарювання з боку уповноважених органів державної влади (ч. 1 ст. 238 ГКУ). А той факт, що ДФСУ віднесена саме до таких органів, видно з Положення № 236.

Види таких санкцій перелічено у ст. 239 ГКУ.

Види відповідальності

Звернувшись таки до ПКУ, вкажемо на п. 111.1, у якому перелічено такі три види юридичної відповідальності, які можуть бути застосовані до платника фіскалами за порушення норм ПКУ та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на цих контролерів:

1) кримінальна;

2) адміністративна;

3) фінансова.

Причому, вони можуть бути застосовані як до посадових осіб суб’єкта підприємництва, так і до самого такого суб’єкта. Уточнимо: до суб’єкта як платника податків та/або як податкового агента (п. 110.1 ПКУ). Зауважимо також, що якщо податкове порушення допущене відокремленим підрозділом юридичної особи, то перші два види відповідальності можуть бути застосовані до посадових осіб такого підрозділу, а останній — до самої юридичної особи.

Сьогодні ми обмежимося конкретно фінансовою відповідальністю ПКУ. Але при цьому зауважимо, що згідно з п. 112.1 ПКУ

притягнення суб’єкта до фінансової відповідальності не звільняє його посадових осіб ані від кримінальної, ані від адміністративної

Зрозуміло, якщо для останніх є свої підстави.

Штраф як вид фінансової відповідальності

Фінансова відповідальність за порушення приписів ПКУ застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ПКУ). Проте тут ми обмежимося розглядом саме штрафів.

Але спочатку визначимося, що податковим правопорушенням платника в п. 109.1 ПКУ називається протиправне діяння (дія чи бездіяльність) платника податків, податкового агента та/або їх посадових осіб, що призвело до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених як ПКУ, так і іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на фіскалів.

Згідно з п.п. 14.1.265 ПКУ

штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) — це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків за порушення ним вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Щоб більше не повертатися до цього, як на відповідне «неподаткове» законодавство вкажемо, наприклад, на правила тютюно-спирто-алкоголе- обігу, дотримання граничних строків «повернення валютної виручки», дотримання лімітів і правил готівкового обігу, а також законодавство у сфері використання РРО. Еге ж, роботи у контролерів хоч завалися... ☹

До речі, за межами обговорення ми також залишимо і так звані самоштрафи, що нараховуються платником самостійно в разі, якщо він скористався правом самовиправлення своїх помилок у вигляді заниження податкових зобов’язань минулих періодів, виявлених ним до початку перевірки. Нагадаємо, що цю процедуру врегульовано в ст. 50 ПКУ.

Функції та права контролерів

Тепер розберемося, від кого платнику «чекати біди»...

Та звичайно ж, від фіскалів.

Адже згідно зі «свіжим» п.п. 191.1.34 ПКУ однією з установлених ПКУ функцій контролюючих органів є

визначення в установлених законом випадках сум податкових та/або грошових зобов’язань платників податків, застосування та своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за відповідні порушення

При цьому п.п. 20.1.19 ПКУ надає їм відповідні права:

— застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи);

— стягувати до бюджетів і державних цільових фондів суми грошових зобов’язань і податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, установлених законами;

— стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску;

— стягувати суми простроченої заборгованості суб’єктів господарювання перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами з бюджету в установленому законом порядку.

Як бачите, законних повноважень у контролерів вистачає...

Також акцентуємо вашу увагу на п. 113.3 ПКУ, який:

— з одного боку — дозволяє застосовувати штрафи тільки в порядку та в розмірах, установлених законом (у цьому випадку — ПКУ). Про це говорить і п. 111.2 ПКУ;

— з іншого боку — забороняє застосовувати штрафи, не передбачені ПКУ або іншими законами.

Таким чином, з передбачених ПКУ платнику можуть «світити» тільки ті податкові штрафи, які прямо встановлено у ст. 117 — 1281 ПКУ (див. їх перелік на с. 40).

Граничний строк для застосування штрафів

Украй важливо, що для застосування до платника штрафів, які ми тут обговорюємо, встановлено граничні строки. Проте в «однойменному» п. 114.1 ПКУ конкретні строки не встановлено, а зроблено відсилання, мовляв, такі строки «відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов’язань», визначеним ст. 102 ПКУ. Ну що ж, підемо, куди послали...

Але спершу нагадаємо, що платнику слід розрізняти:

податкове зобов’язання (п.п. 14.1.156 ПКУ) — суму, яку платники податків, у тому числі податкові агенти, повинні сплатити до відповідного бюджету як податок або збір (тобто це «чиста» сума, розрахована і задекларована, — і таким чином самостійно погоджена — самим платником, або розрахована та пред’явлена платнику до сплати податківцями — останнє у випадках, коли вони на це прямо уповноважені хоча б одним із підпунктів п. 54.3 ПКУ),

та

грошове зобов’язання (п.п. 14.1.39 ПКУ) — суму, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету, — увага! — як податкове зобов’язання та/або штраф за податкове порушення.

Тобто грошове зобов’язання — це або податкове зобов’язання разом зі штрафом, або тільки сам такий штраф. Останнє буває, коли податкове повідомлення-рішення виписується виходячи із штрафу, що нараховується податківцями, наприклад, виходячи із суми погашення податкового боргу (див. на с. 28 про п. 126.1 ПКУ).

Так-от, що стосується прив’язки граничних строків для застосування податкових штрафів до граничних строків із ст. 102 ПКУ — у п. 102.1 якої на першому місці — право контролюючого органу провести перевірку платника податків і самостійно визначити суму його грошових зобов’язань, — то в цій прив’язці є своя логіка. Адже в переважній більшості випадків податкові штрафи застосовуються саме за підсумками податкових перевірок. І очевидно, що при цьому йдеться саме про ті ситуації, коли підстави для самостійного донарахування податківцями податкових зобов’язань і нарахування штрафів (а разом — грошових зобов’язань платника) пов’язані саме з перевірками (і відповідно — з «перевірними» підпунктами п. 54.3 ПКУ — детальніше про це читайте на с. 25 у контексті ст. 123 ПКУ).

Формально в п. 102.1 ПКУ йдеться ніби про два альтернативні моменти початку відліку граничного строку для застосування податкових штрафів: (1) — останній день граничного строку подання декларації — це перший момент, і (2) —

останній день граничного строку сплати платником грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом

— це другий момент. До речі, цей момент (2) — це дата «перетворення» грошового зобов’язання платника на його податковий борг, про що йдеться в п. 102.4 ПКУ. І що особливо важливе — цей момент другий хронологічно. А оскільки це так, то саме його доводиться розглядати як реальний (тобто останній за хронологією) строк для початку відліку граничного строку застосування податкових штрафів.

Саме так: для того, щоб почати перевірку, в контролерів є граничний строк — не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання декларації за податковий (звітний) період, що перевіряється, до якого належать показники, що перевіряються, і об’єкти (2555 дня для перевірки контрольованих операцій за ст. 39 ПКУ). Не станемо заглиблюватися у визначені у ст. 102 ПКУ підстави для незастосування строків давності для початку перевірки, призупинення їх перебігу, а також продовження граничних строків подання податкової декларації. Зрозуміло, що ці події автоматично відсовують граничний строк для застосування податкових штрафів. Адже найважливішим для застосування таких штрафів є той факт, що перевірка контролерами правомірно розпочата.

Так-от, якщо її встигли розпочати, то за результатами перевірки складається акт, а при виявленні порушень платник отримує податкове повідомлення-рішення за встановленою в Порядку № 1204 формою. А отже, для нього починає перебіг строк сплати «протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення», установлений у п. 57.3 ПКУ (якщо, звичайно, платник не скористався процедурами оскарження — тоді граничні строки переносяться).

Коротше:

з наступного дня після такого «десятого календарного» і розпочинається відлік граничних 1095 днів, протягом яких до платника може бути застосовано податковий штраф

Момент виникнення у платника саме податкового боргу важливий ще й тому, що дає підстави податківцям (якщо сума останнього перевищує 1020 грн., а не як було до 01.01.2017 р. — 340 грн.) для надсилання відповідно до Порядку № 576 платнику-боржнику податкової вимоги (п. 59.1 ПКУ), а також інших неприємних наслідків — податкової застави тощо.

До речі, на відміну від інших видів адміністративно-господарських санкцій — які на підставі ч. 1 ст. 250 ГКУ можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання тільки протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення, — щодо строків застосування обговорюваних штрафів подібні обмеження, на жаль, не діють (ч. 2 ст. 250 ГКУ). Тому що серед таких законів, на які граничні строки ч. 1 ст. 250 ГКУ не поширюються, у ч. 2 ст. 250 ГКУ прямо зазначено ПКУ.

Як не вертись, а за штраф розплатись

Зауважимо, що в п. 116.2 ПКУ прямо зазначено:

за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафу, установлений певною статтею ПКУ

У будь-якому разі, якщо контролерами прийнято рішення про застосування до платника штрафу, йому має бути надіслано (вручено) відповідне податкове повідомлення-рішення (п. 116.1 ПКУ). Не станемо розписувати щодо технічних подробиць оформлення таких податкових повідомлень-рішень, регламентованих у ст. 58 ПКУ і Порядку № 1204. Звернемо вашу увагу тільки на такі особливості, пов’язані зі сплатою податкових штрафів.

Згідно з п. 113.1 ПКУ штрафи сплачуються туди ж, куди й податки, у зв’язку з недоплатами яких відбулося штрафування, але інколи штраф не пов’язаний з конкретним податком (узяти той самий п. 117.1 ПКУ) — тоді шукайте відповідний код бюджетної класифікації (не пишемо, який саме, оскільки вони досить часто змінюються). Найголовніше при заповненні штрафної платіжки — чітко дотримуватися Порядку № 666.

Сплатити/перерахувати штраф слід протягом 10 календарних днів після отримання від податківців повідомлення-рішення (п. 57.3 ПКУ), якщо, звісно, ви не застосуєте процедуру оскарження останнього...

І ще: сплата податкового штрафу не звільняє платника від обов’язку сплати самого податку/збору (п. 113.2 ПКУ).

«Повторність» коштує дорожче...

Як ви побачите у зведеній таблиці на с. 40, розмір багатьох податкових штрафів значно відрізняється для «першоразових» порушників і для «рецидивістів», які вчинили повторне (або більше) порушення (або не виправили його) протягом визначеного строку, — найчастіше це рік, але в інших штрафних випадках — 1095 днів.

Говорячи про кваліфікацію податкового порушення як повторного, зазначимо такі важливі ознаки:

(1) повторним щодо попереднього може вважатися тільки однотипне порушення — тобто однакове з точки зору ПКУ для застосування штрафу за таке порушення (УПК № 1046);

(2) перебіг строку 365 (366) днів, тобто року, або 1095 днів для цілей застосування «повторної ставки штрафу» розпочинається з дати винесення контролерами податкового повідомлення-рішення (УПК № 592) за «первинним» однотипним податковим порушенням, щодо якого наступне порушення кваліфіковане як повторне згідно з (1);

(3) судова практика (див. на с. 26) передбачає надання контролерами доказів того, що вони вживали всіх установлених законодавством заходів до порушника за «первинним» однотипним порушенням (наприклад, зменшили суму завищеного бюджетного відшкодування), а також того факту, що завершилася процедура оскарження зазначених заходів контролерів, яких були вжито за тим порушенням, — якщо, звичайно, така процедура платником ініціювалася.

Важливі наслідки для платника може мати трактування п. 115.1 ПКУ, що приписує:

якщо він вчинив два (податкових) порушення або більше, то штраф застосовується за кожне вчинене разове та триваюче порушення

Проблема (і навіть дві) у тому, що, по-перше, ПКУ не містить визначення триваючого порушення, а по-друге, неохайне формулювання самого п. 115.1 ПКУ може навести на помилкову думку, що триваюче порушення, — це тільки коли платник вчинив два або більше порушень... Це, звичайно, не так.

У формулюванні правових понять можна сміливо довіряти Мін’юсту, який у своєму листі від 02.08.2013 р. № 6802-0-4-13/11 написав: «триваючим вважається правопорушення, яке, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюється потім безперервно шляхом невиконання обов’язку».

На щастя (якщо, звичайно, у статті про штрафи це слово доречне ☺), вдаватися до подібної кваліфікації порушень потрібно далеко не завжди, оскільки для багатьох видів штрафів (у плані розміру) факт повторності порушення не має жодного значення.

На жаль, податківці, користуючись нечіткістю формулювань і в гонитві за штрафом більшого розміру, намагаються будь-які порушення кваліфікувати як повторні.

З одного боку, в деяких випадках — наприклад, це стосується неподання платником податкових декларацій за декілька послідовних звітних періодів, коли і хотілося б говорити про «триваюче безперервне невиконання обов’язку подавати податкову декларацію», — законодавець потурбувався прямо написати в п. 120.1 ПКУ: «за кожне таке неподання або несвоєчасне подання». ☹

З іншого боку, як про разове порушення можна говорити досить упевнено в ситуації, коли одне заниження, допущене в одній податковій декларації, за «принципом доміно» спричинило відповідні заниження в декількох наступних деклараціях — куди помилковий показник, зрозуміло, цілком правомірно перекочував. Очевидно, що це порушення — при виявленні — повинно кваліфікуватися як одне разове, а не як ланцюг «повторних».

Але як це зазвичай буває, «між» двома очевидними ситуаціями розташовується поле неоднозначних і спірних, які потребують від платника твердості. І рішучості боротися в суді. У разі чого...

Якщо штрафи змінюють

Нарешті, обговорювані штрафні норми ПКУ із завидною регулярністю зазнають змін: запроваджуються нові (наприклад, пов’язані з реєстрацією акцизних накладних або з контрольованими операціями) або змінюються формулювання та розміри санкцій. Чого чекати в таких ситуаціях?

Відповідне правило, по-перше, сформульовано в п. 11 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, згідно з яким податкові штрафи за результатами перевірок

застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій

По-друге, детальніше (та ще і із посиланням на Конституцію) це розтлумачено в УПК № 592.

Якщо стисло, то

оштрафувати контролери можуть тільки за ті дії, що вважаються податковими порушеннями згідно із законом, що діє на дату їх здійснення

Навіть якщо ці дії платника були виявлені перевіркою, проведеною вже в період недії штрафу, як вчинені в тому періоді, коли закон вважав їх податковим порушенням і передбачав застосування штрафу.

Якщо певна протиправна дія платника, як на момент вчинення, так і на дату прийняття рішення, вважалася податковим порушенням, але в період її вчинення відповідальність за таку дію не застосовувалася (наприклад, на це було встановлено мораторій), то в період після скасування (завершення строку дії) мораторію на застосування штрафу оштрафувати платника за те порушення не можна. Ну, наприклад, якщо сьогодні перевіркою виявлено порушення порядку заповнення декларацій з податку на прибуток за 2015 рік (п. 31 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Зрозуміло, якщо приписи закону відповідно на дату здійснення податкового порушення і на дату рішення контролерів про застосування штрафу за таке порушення не змінилися, то тут і говорити немає про що.

А ось якщо кваліфікація податкового порушення з дати його вчинення до дати контролерського рішення не змінилася, але розмір штрафу змінився:

— у більший бік — застосовується більший новий розмір;

— у менший бік — застосовується менший новий розмір.

Карають винного

Ну, а якщо справа дійде до судового оскарження, то платник може сподіватися, що суд використає при розгляді питання наявність/відсутність такого суб’єктивного елемента правопорушення платника, як провина. Тобто, аналогічно встановленому у ст. 218 ГКУ платник може доводити, що його або його посадових осіб «протиправні діяння (дії чи бездіяльність)» (п. 109.1 ПКУ) не були умисними.

Винятки із «штрафних» ситуацій

На завершення звернемо вашу увагу на декілька, так би мовити, реабілітовуючих норм ПКУ (крім зазначених у таблиці на с. 40).

Платника, який виконав умови договору з контролерами про узгодження ціноутворення (згідно із спеціальним Порядком, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2015 р. № 504), п.п. 39.6.2.4 ПКУ звільняє від застосування контролерами як донарахувань, так і штрафів, пені.

Тільки-но набудуть чинності «електронно-кабінетні» норми ПКУ, п. 421.10 ПКУ звільнятиме платника від відповідальності через технічні та/або методологічні помилки, визнані технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету.

Платників, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14.04.2014 р. була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, і які станом на 01.01.2017 р. не змінили свого місцезнаходження (місця проживання) на іншу територію України, п. 38.2 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ на час проведення АТО звільняє від штрафних санкцій (аж до дати зазначеної їх територіальної перереєстрації).

Ну, а оскільки з 01.04.2017 р. змінився порядок надання податкових консультацій, то законодавець подбав: п. 39 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ

звільняє від фінансової та іншої відповідальності платників, податкових агентів та їх посадових осіб, які на підставі індивідуальних податкових консультацій, наданих їм контролерами чи то в письмовій, чи то в електронній формі, вчинили до 31.12.2017 р. діяння, що мають ознаки податкового правопорушення

Ось на цьому позитиві й поставимо проміжну крапку.

висновки

  • До платника податків та його посадових осіб за податкові порушення може бути застосовано три види юридичної відповідальності: кримінальна, адміністративна і фінансова.
  • За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафу, встановлений певною статтею ПКУ.
  • Для застосування до платника фінансових санкцій установлено граничні строки.
  • Сплатити/перерахувати штраф слід протягом 10 календарних днів після отримання від податківців повідомлення-рішення.
  • Штраф застосовується у розмірі, що передбачений законом, чинним на день прийняття рішення про застосування штрафу.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі