Компенсація за невикористану відпустку

4.1. Виплата компенсації при звільненні

Законодавство приписує роботодавцю на прохання працівника, який звільняється, надати йому невикористану відпустку з подальшим звільненням (детальніше див. підрозділ 1.13 на с. 37). Виняток — звільнення за порушення трудової дисципліни. У такому разі про відпустку працівник може забути.

Проте може статися так, що працівник не хоче або не може піти у відпустку перед звільненням. І тут змушувати його ніхто не має права. У такому разі при проведенні остаточного розрахунку працівнику необхідно нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані дні:

— щорічної основної та додаткових відпусток;

— додаткової відпустки на дітей (див. ст. 19 Закону про відпустки).

Що стосується інших видів відпусток, у тому числі додаткової «чорнобильської» відпустки, то невикористані дні таких відпусток компенсації не підлягають (див. лист Мінпраці від 18.06.2007 р. № 150/13/133-07).

Пам’ятайте:

компенсацію виплачують за всі невикористані дні всіх щорічних і «дитячих» відпусток незалежно від того, за скільки років вони не надавалися

Річ у тім, що чинним законодавством не передбачено строку давності, після якого працівник втрачає право на такі відпустки. На це неодноразово вказували й контролюючі органи, зокрема, у листах Мінпраці від 22.02.2008 р. № 33/13/116-08, Мінсоцполітики від 12.05.2015 р. № 256/13/116-15 і Держпраці від 25.01.2017 р. № 828/4.3/4.1-ДП-17. А отже, усе невідгуляне треба буде компенсувати грошима.

Оскільки наш сьогоднішній спецвипуск присвячено щорічним відпусткам, надання компенсації за «дитячі» відпустки ми детально не розглядатимемо. Зупинимося тільки на такому важливому моменті.

«Дитяча» відпустка є соціальною, а не щорічною, її надають в календарному році, а не за відпрацьований робочий рік. Тому в разі звільнення працівник може її використовувати в повному обсязі або отримати компенсацію за всі дні такої відпустки, незалежно від відпрацьованого у цьому році часу (див. лист Мінпраці від 03.03.2007 р. № 58/06/186-07). Якщо ж протягом календарного року до влаштування на останнє місце роботи працівник працював також у іншого роботодавця (і мав право на «дитячу» відпустку), то підприємству, з якого він зараз звільняється, не потрібно виплачувати компенсацію за невикористану додаткову відпустку на дітей за такий рік. Адже надати «дитячу» відпустку або нарахувати компенсацію в разі її ненадання повинен був попередній роботодавець. Зробив він це чи ні, нинішнього роботодавця хвилювати не повинно.

Урахуйте: право на отримання компенсації мають як основні працівники, так і сумісники. Причому це право не залежить від підстави звільнення. Тобто навіть коли у працівника відсутнє право на відпустку з подальшим звільненням (наприклад, при звільненні за порушення трудової дисципліни), у нього залишається право на отримання грошової компенсації за таку відпустку. Цей висновок підтримував і Держкомпідприємництва в листі від 23.07.2003 р. № 4382.

А коли працівнику слід виплатити суму компенсації

Зробити це потрібно в день звільнення. Якщо ж він цього дня не працював, компенсацію слід виплатити не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок ( ст. 116 КЗпП). Порушення цих простих правил загрожує роботодавцю штрафом на підставі ст. 265 КЗпП, а його посадовим особам — адмінштрафом відповідно до ст. 41 КУпАП.

Майте на увазі: виплатити компенсацію за невикористані дні відпустки потрібно і в разі смерті працівника. Отримувачами компенсації в такому разі будуть спадкоємці померлого працівника ( ч. 6 ст. 24 Закону про відпустки). Виплачуйте її в порядку, установленому для нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

4.2. Замінюємо відпустку компенсацією

Щоб назва підрозділу вас не ввела в оману, одразу зазначимо, що у процесі роботи на підприємстві замінити працівнику відпустку грошовою компенсацією можна тільки в окремих випадках і в разі виконання певних умов. Кому і коли? Читаємо!

Перш за все запам’ятайте: отримати компенсацію за невикористані дні відпустки можуть тільки працівники старше 18 років. Це випливає з ч. 5 ст. 24 Закону про відпустки.

Також урахуйте, що без припинення трудових відносин компенсувати грошима можна тільки частину щорічної відпустки (основної та додаткових), що належить працівнику за відпрацьований робочий рік.

При цьому

тривалість наданих працівнику щорічної та додаткових відпусток має бути не менше 24 календарних днів

Тобто 24 календарних дні працівник повинен використовувати для відпочинку у відпустці, а решту днів, за його бажанням, можна компенсувати грошима. Так-так! Отримання грошової компенсації — це право працівника, тому обов’язковою умовою є бажання працівника.

Причому зауважте: виплатити компенсацію «за те, що перевищує 24 дні», можна тільки після того, як працівник використає дні щорічної відпустки, що не компенсуються, за відпрацьований робочий рік, за який надається відпустка. Тобто не можна спочатку виплатити працівнику грошову компенсацію за частину відпустки, а потім надати йому саму відпустку (див. лист Мінсоцполітики від 25.06.2014 р. № 248/13/116-14).

Як це працює, покажемо на прикладах.

Приклад 4.1. Тривалість щорічної відпустки працівника — 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік.

Цей працівник зможе отримати компенсацію за невикористану відпустку тільки при звільненні. З аналогічною позицією можна ознайомитися в листі Мінпраці від 22.09.2005 р. № 09-430.

Приклад 4.2. Працівнику встановлено щорічну відпустку тривалістю 28 календарних днів — 24 дні основної і 4 дні додаткової відпустки за роботу в особливих умовах праці.

Після того, як працівник використає 24 календарних дні щорічної відпустки за конкретний відпрацьований робочий рік, він за бажання зможе отримати компенсацію за ті 4 дні щорічної відпустки, що залишилися.

Приклад 4.3. Працівниця, в якої двоє дітей віком до 15 років, має право на щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарних дні і додаткову соціальну відпустку на дітей тривалістю 10 календарних днів.

У такій ситуації працівниця може використати 14 календарних днів щорічної відпустки і 10 календарних днів соціальної відпустки (усього 24 календарних дні). Після того, як обов’язкові 24 дні будуть відгуляні, за ті 10 календарних днів щорічної відпустки, що залишилися, вона має право отримати грошову компенсацію.

Приклад 4.4. Працівник, який є інвалідом IIІ групи, не використав щорічну основну відпустку за 2 робочі роки загальною тривалістю 52 календарні дні (тривалість щорічної основної відпустки працівника — інваліда IІI групи становить 26 календарних днів).

У цьому випадку працівник має право отримати компенсацію за 4 календарні дні відпустки (26 х 2 - 24 х 2). Чому тільки за 4, а не за 28 (26 х 2 - 24) календарних днів відпустки?

Вище ми вже зазначали, що законодавством не передбачено строку давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки. Тому не можна замінювати грошовою компенсацією невикористані щорічні відпустки минулих років (обов’язкові 24 календарних дні). Отже, навіть якщо працівник не скористався своїм правом на щорічну відпустку за декілька попередніх років, роботодавець усе одно зобов’язаний надати йому ці відпустки. При цьому 24 календарних дні за кожен відпрацьований робочий рік роботодавець зобов’язаний надати працівнику днями відпочинку. А ось за «вершок», за бажанням працівника, може бути виплачено компенсацію.

Майте на увазі:

роботодавець не може відмовити працівнику у виплаті грошової компенсації, якщо дотримано інші умови, перелічені вище

У цьому випадку бажання працівника — закон. Для того, щоб отримати компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, працівник пише роботодавцю заяву в довільній формі. На підставі цієї заяви роботодавець видає відповідний наказ (розпорядження). Наведемо зразки таких документів.

4.3. Розрахунок суми компенсації

Тепер перейдемо безпосередньо до визначення суми компенсації за невикористані дні відпустки. Цей процес можна умовно поділити на три етапи (див. рис. 4.1).

Розберемо кожен з етапів.

Етап 1. Перше, що потрібно знати для обчислення суми компенсації, — скільки ж належних йому днів відпустки працівник не використав. Причому підрахунок невикористаних днів проводьте окремо за кожним видом відпусток, що підлягають компенсації (див. лист Мінпраці від 24.06.2011 р. № 208/13/116-11).

А як їх підрахувати

Для розрахунку кількості невикористаних днів щорічної відпустки за неповний робочий рік використовуйте таку формулу:

де Д_комп — кількість днів невикористаної відпустки, за які надається компенсація;

Т_відп — загальна тривалість щорічної відпустки, що надається за повний відпрацьований рік;

К_відпр — кількість календарних днів у поточному робочому році до дня звільнення;

С_відпр — кількість святкових і неробочих днів, установлених ст. 73 КЗпП, що припадають на поточний робочий рік до дня звільнення;

К_рік — загальна кількість календарних днів у поточному робочому році;

С_рік — загальна кількість святкових і неробочих днів у поточному робочому році.

Чому необхідно застосовувати цю формулу, а не рахувати дні, що підлягають компенсації, пропорційно відпрацьованим місяцям? Річ у тім, що працівник «заробляє» свою відпустку щодня, а не після того, як відпрацює цілий місяць. Отже, кожен день має бути врахований при розрахунку кількості днів невикористаної відпустки.

Але можлива ситуація, коли працівник не використав щорічну відпустку за декілька років підряд. Як бути в такому разі? Тоді підраховуйте дні, що підлягають компенсації, за такою формулою:

де Р — кількість повних років, відпрацьованих на підприємстві, за які не використані відпустки.

Отриману розрахунковим шляхом кількість календарних днів округлюйте з урахуванням математичних правил округлення. Таким чином, якщо в розрахунку виходить 0,5 і більше десятих — це число округлюють до цілого, тобто до 1 календарного дня. Це підтверджує і Мінсоцполітики в листі від 27.03.2013 р. № 321/13/84-13.

І ще один важливий момент. Він стосується керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, фахівців навчальних закладів. Якщо такі працівники до звільнення пропрацювали:

— 10 місяців і більше, то їм грошову компенсацію виплачують за невикористані дні щорічних відпусток з розрахунку їх повної тривалості ( ст. 24 Закону про відпустки);

— менше 10 місяців, то компенсацію їм виплачують пропорційно відпрацьованому ними часу з розрахунку тривалості щорічної основної відпустки за кожен відпрацьований місяць 5,6; 4,2 і 2,8 календарних дні при тривалості відпустки 56, 42 і 28 календарних днів відповідно. Таку особливість передбачено п. 6 Порядку № 346.

Отже, з першим етапом (див. рис. 4.1 на с. 81) — визначенням кількості невикористаних днів відпустки, що підлягають компенсації, — розібралися. Далі розповімо, як розрахувати середньоденну зарплату.

Етап 2. Середню зарплату для розрахунку суми компенсації обчислюють абсолютно так само, як і для розрахунку суми відпускних, тобто відповідно до Порядку № 100. Так, у загальному випадку середню зарплату визначають виходячи з сумарного заробітку за останні 12 календарних місяців роботи, що передували місяцю виплати компенсації. Якщо ж працівник пропрацював на підприємстві менше року, середню заробітну плату обчислюють виходячи з виплат за фактичний час роботи з 1-го числа місяця після оформлення на роботу по 1-ше число місяця, в якому виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Детальніше про порядок розрахунку середньоденної заробітної плати ви можете прочитати в розділі 2 на с. 42.

Етап 3. Коли відомі дні не використаної працівником відпустки і середня заробітна плата, обчислена відповідно до Порядку № 100, можна розраховувати суму компенсації за невикористану відпустку. Для цього використовуйте формулу:

К = Д_комп х ЗП_сер,

де К — сума компенсації за невикористану відпустку;

ЗП_сер — середньоденна заробітна плата.

Розглянемо приклад.

Приклад 4.5. Трудовий договір з працівницею розривають 21 квітня 2017 року. Відповідно до наказу їй при звільненні повинні виплатити компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період з 07.12.2015 р. по дату звільнення.

Тривалість щорічної основної відпустки, установлена на підприємстві, — 24 календарних дні.

Середня заробітна плата працівниці за 12 місяців, що передують виплаті компенсації, становить 235,00 грн./к. дн.

Виходить, що працівниця не використала щорічну відпустку за відпрацьований робочий рік з 07.12.2015 р. по 06.12.2016 р. і частину щорічної відпустки за період з 07.12.2016 р. по 21.04.2017 р.

На підставі наявних даних розрахуємо кількість невикористаних днів щорічної відпустки, що підлягають компенсації. Для цього скористаємося наведеною раніше формулою.

де 136 — кількість календарних днів за період з 07.12.2016 р. по 21.04.2017 р. (25 к. дн. + 31 к. дн. + 28 к. дн. + 31 к. дн. + 21 к. дн.);

4 — кількість святкових і неробочих днів у цьому самому періоді (1, 7 січня, 8 березня і 16 квітня 2017 року).

Сума компенсації дорівнює:

33 х 235,00 = 7755,00 (грн.).

4.4. Оподаткування та облік компенсації за невикористану відпустку

Одне з головних запитань, що хвилюють кожного бухгалтера, який займається нарахуванням і виплатою компенсації працівнику, що звільняється: чи підлягають такі виплати обкладенню ЄСВ, ПДФО і ВЗ? Давайте разом шукати відповідь!

ЄСВ. Обкладати ЄСВ суму компенсації за невикористані дні відпустки чи ні, залежить від того, кому роботодавець здійснює нарахування такої компенсації:

— працівнику, який звільняється, при проведенні остаточного розрахунку

або

— звільненому працівнику, тобто фізичній особі, яка на день її нарахування вже не перебуває у трудових відносинах з підприємством.

Пояснимо, чому так.

Під «ЄСВ-приціл» у загальному випадку потрапляють виплати, що:

— нараховуються роботодавцем найманому працівнику — платнику ЄСВ ( ст. 4 Закону № 2464);

— уключаються до фонду оплати праці відповідно до Інструкції № 5;

— не зазначені в Переліку № 1170.

Водночас як виняток до бази нарахування ЄСВ потрапляють також виплати, нараховані колишнім працівникам після звільнення (звільненим працівникам) за відпрацьований час ( ч. 2 ст. 7 Закону № 2464 і п.п. 4 п. 3 розд. IV Інструкції № 449).

Що з цього випливає?

Якщо компенсацію за невикористану відпустку виплачують працівнику, який звільняється, при проведенні остаточного розрахунку, то до бази нарахування ЄСВ вона потрапить

Адже така виплата відповідає всім критеріям, про які ми зазначили вище, а саме:

— на момент її нарахування працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем. Річ у тім, що день звільнення працівника для нього є останнім робочим днем. Саме цього дня роботодавець зобов’язаний виплатити працівнику всі належні йому суми, у тому числі й компенсацію за невикористані дні відпустки ( ст. 116 КЗпП);

— уключається до фонду оплати праці згідно з п.п. 2.2.12 Інструкції № 5;

— не зазначена в Переліку № 1170.

Зауважте: до бази нарахування ЄСВ уключають і компенсацію, нараховану померлому працівнику при проведенні остаточного розрахунку. Свого часу таку точку зору викладав Пенсійний фонд (див. лист від 22.10.2012 р. № 21362/н-11). Аналогічний висновок випливає і з консультації, наведеної в категорії 301.03 БЗ.

Урахуйте: якщо працівник звільняється, не відпрацювавши місяць повністю, через що база нарахування ЄСВ за таким працівником виявилася менше МЗП*, вимогу про ЄСВ з МЗП застосовувати не потрібно. Це випливає з п. 8 розд. ІІІ Інструкції № 449, в якому прямо зазначено, що «мінімальне» правило застосовують тільки у тому випадку, коли працівник перебував у трудових відносинах повний календарний місяць або відпрацював усі календарні дні звітного місяця. Звідси ж робимо висновок: якщо працівник звільнений останнім робочим днем місяця, відпрацювавши його повністю, правила про нарахування ЄСВ з МЗП дотримуватися треба.

* Мінімальна заробітна плата, установлена законом на відповідний місяць.

До суми компенсації застосовують ті самі ставки ЄСВ, що і для заробітної плати, тобто в загальному випадку — 22 %, а для інвалідів, які працюють у юросіб, — 8,41 %.

Компенсацію за невикористану відпустку, нараховану працівнику, який звільняється, при проведенні остаточного розрахунку, потрібно відобразити у Звіті з ЄСВ (форма № Д4). Причому в таблиці 6 Звіту за формою № Д4 компенсацію за невикористані дні відпустки показують у загальній сумі заробітної плати. Окремо її виділяти не потрібно.

А що коли має місце другий випадок, тобто компенсацію за невикористані дні відпустки нараховують звільненому працівнику? У такій ситуації виплату до бази нарахування ЄСВ не включають. Адже вона:

— нараховується особі, яка на цей момент уже не перебуває у трудових відносинах з підприємством;

— є виплатою за невідпрацьований час, тобто положення ч. 2 ст. 7 Закону № 2464 і п.п. 4 п. 3 розд. IV Інструкції № 449 у цьому випадку не працюють.

Компенсацію непрацівнику у формі № Д4 не відображають

Проте користуватися таким варіантом «втечі» від ЄСВ із суми компенсації ми не рекомендуємо. Адже невиплата в день звільнення з вини роботодавця сум, належних працівнику, є порушенням трудового законодавства. Чим це загрожує роботодавцю? Згідно зі ст. 117 КЗпП у разі відсутності спору про розмір належних працівнику сум роботодавець повинен виплатити такому працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Крім того, підприємству за зазначене порушення загрожує штраф на підставі ст. 265 КЗпП, а його посадовим особам — адмінштраф згідно зі ст. 41 КУпАП. Така перспектива навряд чи когось порадує.

ПДФО. Тепер давайте розбиратися у «відносинах» компенсації за невикористані дні відпустки з ПДФО.

Спершу пригадаємо, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника ПДФО уключаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані відповідно до умов трудового договору (контракту). При цьому заробітна плата для цілей ПДФО — це основна і додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом ( п.п. 14.1.48 ПКУ).

Як ми вже зазначали, п.п. 2.2.12 Інструкції № 5 відносить компенсацію за невикористані дні відпусток до фонду додаткової заробітної плати.

Отже, таку виплату у складі зарплати:

— оподатковують ПДФО за ставкою 18 %;

— ураховують при визначенні граничної суми доходу, що дає право на застосування ПСП*. Адже ПСП надають з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платник податку був звільнений з місця роботи ( п.п. 169.3.4 ПКУ);

* Нагадаємо: у 2017 році граничний розмір доходу, при якому працівник має право на ПСП, становить у загальному випадку 2240 грн., а для одного з батьків, який має право на ПСП на дітей, граничний розмір доходу дорівнює добутку 2240 грн. та кількості дітей, на яких така пільга надається.

— зменшують на суму утриманої ПСП (у разі її наявності).

У розділі I Податкового розрахунку за формою № 1ДФ суму компенсації за невикористані дні відпустки відображають у складі заробітної плати з ознакою доходу «101».

ВЗ. Не можна, звичайно, обійти увагою і військовий збір. Оскільки сума компенсації за невикористані дні відпустки, як ми вже зазначали, уключається до складу оподатковуваного доходу працівника, то утримувати ВЗ з такої виплати потрібно ( п.п. 1.2 п. 16¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Ставка збору — 1,5 %.

При цьому пам’ятайте: базою обкладення ВЗ є нарахована сума компенсації, тобто зменшувати її на ПСП (у разі її наявності) не потрібно.

Загальну базу обкладення ВЗ, до якої потрапить і сума компенсації, а також загальну суму утриманого ВЗ відображають у розділі II форми № 1ДФ за рядком «Військовий збір».

Податок на прибуток. З податковоприбутковим обліком компенсації сильно морочитися не доведеться, оскільки він тісно дружить з бухгалтерським. Що це означає? А те, що базою обкладення податком на прибуток наразі є бухгалтерський фінрезультат до оподаткування ( п.п. 134.1.1 ПКУ). При цьому будь-які коригування, пов’язані з нарахуванням і виплатою компенсації працівнику, який звільняється, проводити не потрібно. Вони розд. ІІІ ПКУ не передбачені.

Бухгалтерський облік. Бухгалтерський облік компенсації за невикористану відпустку жодних хитромудростей не передбачає. Тут усе просто: нарахування такої компенсації відображайте за кредитом субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою», а нарахування на неї ЄСВ — за кредитом субрахунку 651 «За розрахунками за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням».

На вашому підприємстві створюється резерв відпусток*? Тоді субрахунки 661 і 651 у вас повинні кореспондувати з дебетом субрахунку 471 «Забезпечення виплат відпусток». Пояснимо чому.

* Про те, хто зобов’язаний формувати резерв відпусток, а також про порядок його створення та використання ви можете прочитати в розділі 5 на с. 92.

Ви вже знаєте, що працівник при звільненні може або використовувати належні йому дні відпустки, або отримати грошову компенсацію. У деяких випадках компенсація за бажанням працівника виплачується і тоді, коли він продовжує трудові відносини з підприємством (див. підрозділ 4.2 на с. 79).

Коли підприємство створює резерв відпусток, воно враховує всіх працівників, які не використали свої відпустки, у тому числі й тих, які замість належних їм днів відпустки захочуть отримати грошову компенсацію. Виходить, що суми, які виплачуються як компенсація за невикористані дні відпустки, уже відображені у витратах підприємства при нарахуванні забезпечення на оплату відпусток. А отже, у бухгалтерському обліку компенсацію треба відображати як звичайні відпускні (за дебетом субрахунку 471), щоб штучно не були завищені витрати підприємства.

Якщо відповідно до П(С)БО резерв відпусток не створювався або його сума не покриває розміру компенсації, витрати, пов’язані з нарахуванням компенсації за невикористані дні відпусток, відображають залежно від місця роботи співробітника за дебетом рахунків:

— 15 «Капітальні інвестиції»;

— 23 «Виробництво»;

— 91 «Загальновиробничі витрати»;

— 92 «Адміністративні витрати»;

— 93 «Витрати на збут»;

— 94 «Інші витрати операційної діяльності».

Суми утриманих з компенсації ПДФО і ВЗ обліковують за загальними правилами: за дебетом субрахунку 661 у кореспонденції з кредитом субрахунків 641/ПДФО і 642/ВЗ відповідно.

Крапку у вивченні загальних «облікових» питань, що стосуються нарахування і виплати компенсації за невикористану відпустку, поставимо, розглянувши приклад.

Приклад 4.6. Помічник керівника підприємства звільняється 21 квітня 2017 року. Відповідно до наказу йому при звільненні повинні виплатити компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період з 28.11.2016 р. по дату звільнення (10 календарних днів). Сума компенсації за невикористану відпустку становить 1891,60 грн.

За останній місяць роботи працівнику нараховано заробітну плату в розмірі 4421,05 грн.

Підприємство створює забезпечення на оплату відпусток відповідно до норм П(С)БО.

В обліку підприємства нарахування та виплата доходу за останній місяць будуть відображені таким чином (див. табл. 4.1):

Таблиця 4.1. Облік остаточного розрахунку з працівником при звільненні

4.5. Компенсація при переведенні на інше підприємство

При звільненні за переведенням ( п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП) у працівника є одне цікаве право: за своїм бажанням грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки він може не отримувати на руки, а вимагати перерахувати на рахунок підприємства, на яке він перейшов. Це право йому надає ч. 3 ст. 24 Закону про відпустки.

У чому інтерес для працівника? Дивіться! У такому разі до стажу роботи, що дає право на щорічну (основну та додаткову) відпустку на новому місці роботи, зараховується період, за який працівник не використав дні відпустки у колишнього роботодавця. Більше того, у цій ситуації працівник зможе отримати відпустку повної тривалості до закінчення 6-місячного строку роботи на новому підприємстві ( п. 8 ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки).

Виходить, що, звільняючись за переведенням, працівник за бажанням може обрати один з таких варіантів:

— піти у відпустку з подальшим звільненням (якщо дозволяють умови переведення);

— отримати в день звільнення компенсацію за невикористані дні щорічної та додаткової «дитячої» (за наявності права на неї) відпусток;

— отримати в день звільнення компенсацію за невикористані дні додаткової «дитячої» відпустки (за наявності права на неї) і вимагати від роботодавця перерахувати компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток на рахунок підприємства, на яке працівник буде переведений.

Зауважте: тут немає варіанта, при якому новому роботодавцю перераховують компенсацію і за щорічну, і за «дитячу» відпустки. Чому? Річ у тім, що на нове місце роботи може бути перерахована компенсація тільки за невикористані дні щорічних (основної та додаткових) відпусток. Це випливає з положень ст. 83 КЗпП і ст. 24 Закону про відпустки.

Компенсація за невикористані дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, має бути виплачена безпосередньо працівнику

Це підтверджує й Мінсоцполітики в листі від 20.09.2013 р. № 807/13/155-13.

Але щоб усе пройшло гладко, потрібно виконати певні формальності. Так, для перерахування компенсації за невикористану відпустку на рахунок нового роботодавця працівник повинен подати підприємству, з якого він звільняється, відповідну заяву. У ній слід зазначити реквізити для перерахування суми компенсації.

А що з оподаткуванням сум компенсації? Пряма відповідь на це запитання в законодавстві відсутня.

На наш погляд, розрахунок і нарахування сум компенсації за невикористану відпустку, а також нарахування ЄСВ, утримання ПДФО і ВЗ повинно здійснювати підприємство, з якого звільняється працівник. Новому ж роботодавцю воно повинно перерахувати тільки «чисту» суму, що виплачувалася б працівнику на руки.

Нашу точку зору підтримують і податківці. Про це свідчать їх роз’яснення, наведені в категоріях 103.01 і 301.06.01 БЗ. Отже,

обов’язок з нарахування та сплати ПДФО, ВЗ і ЄСВ покладається на того роботодавця, який здійснює нарахування компенсації

Моментом виплати такого доходу вважатиметься день перерахування грошових коштів підприємству, на яке переводиться працівник (тобто новому роботодавцю). Тому ПДФО, ВЗ і ЄСВ необхідно сплатити цього самого дня.

Підприємство, з якого звільняється працівник, у звітності відображає суму «перевідної» компенсації в загальному порядку, аналогічно компенсації, що виплачується на руки (див. с. 83).

Приклад 4.7. Крамаренко О. В., працівниця відділу кадрів ТОВ «Опал», звільняється 14.04.2017 р. у зв’язку з переведенням до ТОВ «Корал». Під час роботи в ТОВ «Опал» працівниця мала право на щорічну відпустку тривалістю 24 календарних дні, а також на додаткову відпустку на дітей тривалістю 10 календарних днів.

Працівниця не використала щорічну основну відпустку за період роботи з 30.09.2016 р. по дату звільнення (13 календарних днів), а також додаткову відпустку на дітей за 2017 рік.

Компенсацію за невикористану щорічну відпустку нараховано в сумі 1810,77 грн. За заявою працівниці «чиста» сума такої компенсації перераховується на рахунок нового роботодавця. Крім того, їй нараховано та виплачено компенсацію за невикористану «дитячу» відпустку в розмірі 1392,90 грн.

Заробітна плата за фактично відпрацьовані дні квітня 2017 року — 2210,53 грн.

Загальна сума доходу, нарахована при проведенні остаточного розрахунку, — 5414,20 грн. (1810,77 грн. + 2210,53 грн. + 1392,90 грн.).

ТОВ «Опал» нараховує резерв відпусток відповідно до П(С)БО.

В обліку ТОВ «Опал» операції з нарахування та виплати компенсації відображають таким чином (див. табл. 4.2):

Таблиця 4.2. Облік перерахування компенсації на рахунок нового роботодавця

Майте на увазі: підприємство, що звільняє працівника, повинне супроводжувати перерахування грошової компенсації на рахунок нового роботодавця довідкою. У ній слід навести період часу, за який працівник не використав щорічну відпустку, і загальну суму компенсації. Крім того, у цій довідці бажано зазначити, що ПДФО, ВЗ і ЄСВ нараховано (утримано) та сплачено в повному обсязі. Наведемо зразок такої довідки на с. 89.

З обліком на підприємстві, з якого звільняється працівник, розібралися. А яка ситуація з обліком у «приймаючої сторони»? Давайте дивитися.

На наш погляд, підприємство, на яке переводиться працівник, не повинне включати суми отриманої компенсації за невикористану відпустку до складу доходів при її отриманні. Адже ця сума належить працівнику, а отже, не відповідає критеріям визнання доходом ( п.п. 6.6 П(С)БО 15).

Також не буде в нового роботодавця витрат при виплаті компенсації працівнику, оскільки не здійснюється її нарахування. По суті, сума «перевідної» компенсації є для нового роботодавця транзитною. При її отриманні в нього виникає заборгованість перед працівником з виплати такої компенсації.

З наведеного вище випливає, що суми компенсації, які виплачуються працівнику на новому місці роботи, потрібно відображати на субрахунку 663 «Розрахунки за іншими виплатами», а не на субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою».

У звітності нового роботодавця (у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ і Звіті з ЄСВ) показувати «перевідну» компенсацію не потрібно

Адже про нараховану суму компенсації і сплачені з неї ЄСВ, ПДФО і ВЗ податківців уже повідомив колишній роботодавець прийнятого за переведенням працівника (див. вище). Новому роботодавцю залишається просто врахувати суму компенсації, надаючи працівнику відпустку. Як це зробити?

Спершу потрібно визначити, яка кількість днів відпустки припадає на період, за який «перевідну» компенсацію було нараховано попереднім роботодавцем і перераховано на нове місце роботи. Якщо кількість днів відпустки за новим і старим місцями роботи однакова, то проблем немає. А як бути, якщо вона відрізняється? Однозначності в цьому питанні немає. Офіційних коментарів із цього приводу Мінсоцполітики не давало, тому залишається включити власну логіку. І ось що вона говорить.

Статтею 9 Закону про відпустки встановлено, що за новим місцем роботи до стажу, який дає право на відпустку, зараховується час, за який переведений працівник не використав щорічну відпустку в попереднього роботодавця.

Тобто в наведеній нормі йдеться тільки про визначення періоду, за який надається відпустка. При цьому ані КЗпП, ані Закон про відпустки не встановлюють, що за час роботи у попереднього роботодавця на новому підприємстві працівнику надається саме та кількість днів відпустки, яку він не використав на старому місці роботи.

Тому, на наш погляд, за кожен відпрацьований рік (з урахуванням часу роботи в колишнього роботодавця, за який нараховано «перевідну» компенсацію) працівнику, прийнятому за переведенням, слід надавати відпустку тривалістю, встановленою в нового роботодавця.

Після того, як ви визначили кількість днів відпустки, за які буде виплачено «перевідну» компенсацію, відніміть їх від загальної кількості днів відпустки, що будуть надані працівнику. Результатом таких обчислень буде кількість днів відпустки, що мають бути оплачені новим роботодавцем.

Краще розібратися з розрахунком допоможе приклад.

Приклад 4.8. Крамаренко О. В. була прийнята на роботу до ТОВ «Корал» з 18.04.2017 р. за переведенням з ТОВ «Опал». Оклад працівниці за новим місцем роботи становить 5600,00 грн.

Під час роботи в ТОВ «Опал» працівниця мала право на щорічну відпустку тривалістю 24 календарні дні. Відповідно до довідки, поданої до бухгалтерії ТОВ «Корал», працівниця не використала відпустку за період роботи в ТОВ «Опал» з 30.09.2016 р. по 14.04.2017 р. (тобто 13 календарних днів при тривалості відпустки 24 календарних дні). Компенсацію за невикористані дні відпустки було отримано на рахунок ТОВ «Корал» у розмірі 1457,67 грн.

У ТОВ «Корал» для посади, на яку прийнято працівницю, установлено тривалість щорічної відпустки 28 календарних днів. Таку відпустку повної тривалості буде надано працівниці з 15 травня 2017 року.

ТОВ «Корал» створює резерв відпусток відповідно до П(С)БО. Підприємство нараховує відпускні в місяці їх видачі.

Незважаючи на те, що до виходу у відпустку працівниця відпрацювала у нового роботодавця тільки місяць, вона має право на отримання відпустки повної тривалості за робочий рік з 30.09.2016 р. по 29.09.2017 р.

Визначимо, за яку кількість днів відпустки ТОВ «Корал» (новий роботодавець) зобов’язано виплатити відпускні за рахунок власних коштів, а за яку здійснити оплату сумою компенсації, отриманої від ТОВ «Опал».

Період роботи, за який не було використано щорічну відпустку за старим місцем роботи, — з 30.09.2016 р. по 14.04.2017 р. Розрахуємо кількість невикористаних днів щорічної відпустки за цей період виходячи з тривалості щорічної відпустки 28 календарних днів (нове місце роботи):

де 197 — кількість календарних днів у періоді з 30.09.2016 р. по 14.04.2017 р.;

4 — кількість святкових і неробочих днів, що припадають на цей період;

365 — кількість календарних днів у робочому році з 30.09.2016 р. по 29.09.2017 р.;

11 — кількість святкових і неробочих днів згідно зі ст. 73 КЗпП, що припадають на робочий рік з 30.09.2016 р. по 29.09.2017 р.

Обчислюємо кількість днів відпустки за новим місцем роботи, які оплачує новий роботодавець (ТОВ «Космос»):

28 - 15 = 13 (к. дн.).

Оскільки у працівниці немає жодного повністю відпрацьованого календарного місяця, середньоденну зарплату обчислюємо виходячи з установленого їй посадового окладу. Середньоденна зарплата дорівнює:

(5600,00 х 12) : (365 - 10*) = 189,30 (грн.).

* У розрахунковому періоді травень 2016 року — квітень 2017 року було 10 святкових і неробочих днів у зв’язку з тим, що Пасха (Великдень) збіглася з Днем міжнародної солідарності трудящих (01.01.2016 р.).

Сума відпускних, що буде нарахована в ТОВ «Корал» за 13 календарних днів:

189,30 х 13 = 2460,90 (грн.).

За решту 15 днів відпустки, що залишилися, працівниці буде виплачено компенсацію, перераховану її колишнім роботодавцем (1457,67 грн.).

Облік операцій з виплати працівниці сум відпускних покажемо в табл. 4.3.

Таблиця 4.3. Виплата відпускних за новим місцем роботи

Ми виклали нашу точку зору на порядок виплати компенсації за невикористану відпустку при переведенні на інше підприємство. Що стосується думки офіційних органів, то її однозначною не назвеш.

Так, у листі Мінсоцполітики від 25.11.2015 р. № 1531/13/84-15 зазначено, що надані на новому місці роботи дні щорічної відпустки, зароблені в попереднього роботодавця, оплачуються з суми компенсації, перерахованої на нове місце роботи. Проте механізм такої оплати у зазначеному листі не наведено.

Водночас у більш ранньому листі Мінпраці від 22.02.2008 р. № 33/13/116-08 зазначалося, що компенсація за невикористані дні щорічних відпусток, нарахована за попереднім місцем роботи і перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник, йому не виплачується. А розрахунок усієї суми відпускних пропонувалося здійснювати виходячи із заробітку за новим місцем роботи.

А як же бути з отриманою компенсацією? В усних консультаціях працівники Мінсоцполітики рекомендували її суму зарахувати в рахунок виплати визначених по-новому відпускних.

Проте, на наш погляд, з цим варіантом можуть виникнути проблеми, якщо зарплата на новому місці роботи нижча, ніж на попередньому.

Отже, як бачите, визначеності в питанні реалізації положень ч. 3 ст. 24 Закону про відпустки на сьогодні немає.

Зауважимо: переведення на інше підприємство на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП, як правило, практикується між дружніми роботодавцями. А отже, вони можуть домовитися, щоб працівник реалізував своє право на відпочинок до звільнення зі старого місця роботи.

Ще один варіант — виплатити компенсацію при звільненні. При цьому працівник зможе в перший рік роботи на новому підприємстві взяти відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 24 календарних днів на підставі п. 16 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки. Причому зробити це можна до закінчення 6-місячного строку безперервної роботи у нового роботодавця.

Будь-який із цих варіантів позбавить від головного болю бухгалтерію нового роботодавця.

висновки

• При звільненні компенсацію виплачують за всі невикористані дні всіх щорічних і «дитячих» відпусток незалежно від того, за скільки років вони не надавалися.
• Без припинення трудових відносин компенсувати грошима можна частину щорічної відпустки, належної працівнику за відпрацьований робочий рік, що перевищує 24 календарних дні.
• Із суми компенсації за невикористані дні відпусток необхідно утримати ПДФО і ВЗ, а також нарахувати на неї ЄСВ, якщо нарахування компенсації здійснюється при проведенні остаточного розрахунку з працівником.
• За бажанням працівника, який звільняється у зв’язку з переведенням на інше підприємство, грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки може бути перерахована на рахунок нового роботодавця.