Припустимо, що підприємство після реєстрації платником ПДВ продовжить працювати «як завжди», тобто не зміниться ані кількість пацієнтів, ані зарплата персоналу, ані тарифи на комуналку. І що дорогі покупки основних засобів підприємство теж не планує.
Щоб пацієнти не помітили, що змінився ваш податковий статус, потрібно головне — щоб не змінилися ціни на послуги. А тут дещо залежить від податкового статусу пацієнтів.
Виходячи з характеру послуг, що надаються вами згідно з медліцензією, припустимо, що усі ваші пацієнти — звичайні фізичні особи (неплатники ПДВ), і тому їх абсолютно не цікавить структура вашої ціни в тому сенсі, включає вона ПДВ чи ні. Це може хвилювати лише платників ПДВ — якщо серед ваших клієнтів є, скажімо, юрособи або ФОП, яких цікавить «отримання» податкового кредиту (ПК) з ПДВ.
У структурі ваших постачань значно переважають послуги охорони здоров’я, звільнені від оподаткування ПДВ на підставі п.п. 197.1.5 ПКУ (код пільги 14060409 згідно з Довідником № 83/1 податкових пільг, що є втратами доходів бюджету станом на 01.07.2017 р.). Але у вас є незначна частина медпослуг, що не підпадають під це звільнення (тобто оподатковуваних за ставкою 20 %), а також медтоварів, оподатковуваних за ставкою 7 % (див. там же відповідні коди пільг 14060508; 14060509; 14060510).
І тут ми вас попереджаємо про два «ПДВ-обов’язки», які неодмінно торкнуться вас після реєстрації платником цього податку і які для більшої наочності позначимо як:
1) «донарахування» — на дату придбання з ПДВ товарів/послуг (і необоротних активів — хоча ми про них тут і не говоримо) для використання в операціях, звільнених від оподаткування, слід нараховувати «компенсуючі» податкові зобов’язання (ПЗ) згідно з п.п. «б» п. 198.5 ПКУ;
2) «розподіл» — якщо одні й ті ж придбання (скажімо, комуналка) використовуються як у звільнених від оподаткування, так і в оподатковуваних операціях, то вам доведеться розподіляти ПЗ «пропорційно» згідно зі ст. 199 ПКУ.
Не станемо занурювати вас у нетрі так званого ЧВ-розподілу (див., наприклад, лист ДФСУ від 12.01.2017 р. № 599/7/99-99-15-03-02-17 // «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 9, с. 4), а тільки підкреслимо, що цієї головоломки вам позбавитися не вдасться. Хоча, зважаючи на те, що частина оподатковуваних операцій по відношенню до обсягу звільнених є незначною, можна обмежитися твердженням, що приблизно уся сума вашого «вхідного» ПДВ, який автоматом потрапив (зрозуміло, на підставі зареєстрованих ПН) у ваш ПК, має бути «компенсована» нарахуванням ПЗ.
Таким чином, ставши платником ПДВ і отримуючи від пацієнта ті ж 100 грн. (як і до цього — без ПДВ), які ви отримували і раніше у статусі неплатника ПДВ, ви платитимете з цього доходу ЄП у сумі 3 грн. замість колишніх 5 грн. Але якщо для отримання такого доходу доводиться нести, скажімо, 36 грн. витрат (та ж комуналка і витратники) — в яких 6 грн. складає «вхідний» ПДВ (і дає ПК), то цей ПК «згорнеться» з донарахованими «компенсуючими» ПЗ в тій же сумі, після чого в декларації з ПДВ залишиться пшик…
Ну і згадуючи, нехай і мізерного обсягу, ваші оподатковувані операції, відмітимо, що вони-то напевно додадуть хоч і «дрібні», але теж ПЗ, які відволікатимуть кошти на сплату до бюджету ПДВ. І якщо ціну не піднімати — відповідно втратите чистий прибуток.
Отже: плюс переходу із 5% на 3 % — це економія на сплаті ЄП, мінус — метушня з ПДВ-адмініструванням (реєстрацією ПН), що може спричинити додаткові витрати (у тому числі і на оплату праці спеціально навченого бухгалтера з ПДВ), а також з поданням Звіту про пільги згідно з Порядком, затвердженим постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1233. ☹
А конкретні показники для порівняльного розрахунку ви можете узяти зі свого бухобліку.
