Свідомо йдуть на помилку, як правило, в тому випадку, коли правильне відображення податкових зобов’язань не є можливим внаслідок фінансово-господарських реалій. Простіше кажучи, коли підприємство знає, що не зможе сплатити суму податкових зобов’язань у разі її правильного декларування. Саме така ситуація у нашої читачки, звернення якої стало причиною для написання цієї статті.
«Ум у нас есть, у нас средств не хватает...»*
* Перефразуючи кота Матроскіна з м/ф «Зима в Простоквашино».
«Коштів бракує...». Цю фразу ми постійно чуємо від наших можновладців як пояснення того, чому держава не виконує взятих на себе зобов’язань (як перед населенням, так і перед суб’єктами господарювання). Втім, нерідко трапляється так, що і суб’єкти господарювання беруть на озброєння той самий принцип. Відсутність коштів — це найбільш буденна, життєва, «прозаїчна» причина того, що суб’єкти господарювання змушені вдаватися до податкової «алхімії» і йти на свідому помилку в декларації.
Отже, уявімо собі ситуацію: підприємство свідомо декларує меншу суму податкових зобов’язань, оскільки в нього просто немає грошей, аби заплатити все. У випадку з ПДВ така ситуація, як правило, трапляється з тими суб’єктами господарювання, які відображають податкові зобов’язання за відвантаженням ( п.п. «б» п. 187.1 ПКУ). Вони потрапляють у ситуацію, в якій змушені віддати бюджету 20 % бази оподаткування живими грошима, не отримавши при цьому грошей від покупця.
У такій ситуації, дійсно, виглядає «меншим злом» дочекатися оплати і «притримати» податкові зобов’язання до цього часу. А коли гроші з’являться — подати УР і заплатити податкові зобов’язання сповна. Дарма, що доведеться заплатити 3 % «самоштрафу» за недоплату, пов’язану зі свідомою помилкою ( п.п. «а» п. 50.1 ПКУ), а у випадку, якщо не вкладетеся у 90-денний строк ( п. 129.9 ПКУ) — ще й пеню. Це все одно дешевше, ніж задекларувати все одразу, а потім не заплатити.
Судіть самі:
якщо підприємство задекларує податкові зобов’язання з ПДВ «по повній», а потім не сплатить їх у визначений законом строк ( п. 57.1 ПКУ), йому доведеться платити штрафи за затримку у сплаті узгодженого грошового зобов’язання
А це: (1) 10 % погашеної суми податкового боргу — за затримку до 30 календарних днів; (2) 20 % погашеної суми податкового боргу — за затримку понад 30 календарних днів ( п. 126.1 ПКУ). Самі розумієте, що це значно більше, ніж 3 %-й «самоштраф» (навіть разом із пенею).
Із вищесказаного може скластися враження, що свідома помилка — це чи не панацея від проблем, пов’язаних із правильним декларуванням ПДВ-зобов’язань. Але насправді це не зовсім так. Точніше, зовсім не так.
Універсальний рецепт?! І перевірки...
Перед тим як ухвалити рішення про свідому помилку, добре зважте всі обставини. Адже свідоме заниження податкових зобов’язань — це як ходіння по канату. Якщо ви пройдете цей шлях успішно, ви зможете пишатися своєю майстерністю, але якщо впадете — можете отримати ще більшу шкоду, ніж від повного декларування податкових зобов’язань.
Головна перешкода на шляху до мети, з якою ви робите свідому помилку — перевірка. Перевірки бувають різними, але об’єднує їх одне: якщо при перевірці податківці «відкопають» вашу свідому помилку, на вас чекають штрафи у розмірі 25 % донарахованого податківцями податкового зобов’язання ( п. 123.1 ПКУ). І ви опинитеся у тій ситуації, про яку давньогрецькі мудреці казали: «До Сцилли потрапив, бажаючи втекти від Харибди». Простіше кажучи, потрапите з вогню у ще більше полум’я — бажаючи уникнути 10- або 20-відсоткового штрафу, «попадете» на 25-відсотковий.
Аби цього не трапилося,
приймаючи рішення про свідому помилку, треба застосувати усі можливі офіційні і неофіційні «канали», аби дізнатися про те, чи не «світить» вам перевірка
Перш за все, ясна річ, ідеться про перевірку у той період, протягом якого ви збираєтеся «перекантуватися» із свідомо заниженими податковими зобов’язаннями.
Найпростіше у цьому питанні — з плановими перевірками. Про таку перевірку податківці зобов’язані повідомити не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня її проведення (п. 77.4 ПКУ). Більше того, з 01.01.2017 р. план-графік планових перевірок має оприлюднюватися на офіційному сайті ДФСУ (п. 77.1). Щоправда, податківці вже повідомили: оприлюднювати такий план-графік вони почнуть тільки щодо планових перевірок на 2018 рік.* Тож про планові перевірки у 2017 році дізнаватися будемо лише з повідомлень податківців. А вже про планові перевірки на 2018 рік можна буде заздалегідь дізнатися на сайті ДФСУ.
* Див. повідомлення ГУ ДФС у Дніпропетровській області: http://dp.sfs.gov.ua/baner/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/71420.html.
Якщо ви дізналися, що вам «світить» планова перевірка — мерщій подавайте УР. Ясна річ, у цьому випадку доведеться в авральному режимі десь шукати гроші, аби сплатити недозадекларовані податкові зобов’язання і «самоштраф» до подачі УР ( п.п. «а» п. 50.1 ПКУ), але тут вже «не до жиру, бути б живому».
Складніше — з позаплановою перевіркою ( ст. 78 ПКУ). Про таку перевірку податківці офіційно не попереджають. Але у більшості випадків вони зобов’язані направити офіційний запит і приходять з перевіркою тільки у разі, якщо платник ігнорує цей запит. Тож запит теж може виступати свого роду попередженням про перевірку. І ви встигнете якщо не пояснити дані своєї звітності, то принаймні подати УР до початку перевірки.
Єдине, що слід пам’ятати: якщо ви вирішили зробити свідому помилку в декларації — зареєструйте в ЄРПН ПН, видані вашим контрагентам, і ретельно перевірте правильність їх складання. Ну або слізно благайте контрагентів не скаржитися на вас через додаток Д8. Бо ж скарга згідно із додатком Д8 — це підстава для позапланової перевірки вас як постачальника ( п. 201.10 ПКУ; п.п. 78.1.9 ПКУ). Про цю перевірку вас також «попередить» запит податківців.
Проте і з реєстрацією ПН у ЄРПН не все однозначно. Давайте подивимося чому.
«Великий брат [СЕА ПДВ] стежить за тобою...»*
* Джордж Орвелл. «1984».
Досі ми не торкалися питання про те, як бажання зробити свідому помилку в ПДВ-декларації узгоджується з роботою СЕА ПДВ. Однак сказати про це теж варто!
Вище ми вже наголошували: якщо ви не зареєструєте ПН у ЄРПН, контрагенти можуть на вас поскаржитися через додаток Д8 і таким чином «засвітити» вас перед податківцями, давши фіскалам привід для позапланової перевірки. У такому випадку уся «комбінація» втрачає сенс, більше того, можна «влетіти» на додаткові штрафи. Але чи завжди вийде зареєструвати ПН в ЄРПН? Не забувайте: для того, аби зареєструвати ПН, вам потрібен ліміт реєстрації ( п. 2001.3 ПКУ) у сумі, не меншій, ніж сума ПДВ у ПН, які потрібно зареєструвати.
Що це означає? А те, що
застосовувати варіант зі свідомою помилкою є сенс тільки в тому випадку, коли у вас за відсутності грошей вистачає ліміту, аби зареєструвати ПН
Це можливо у тому випадку, якщо ваш ліміт сформувався, наприклад, за рахунок «вхідного» ПДВ. У такому випадку ви зможете зареєструвати ПН навіть за умови фактичної відсутності грошей (як на поточному, так і на спецрахунку).
Якщо ж для того, аби зареєструвати ПН в ЄРПН, вам потрібно поповнити свій електронний рахунок (а у вас немає грошей) — варіант зі свідомою помилкою вам не підходить. Хіба що вмовите контрагентів, у яких знаходяться складені і не зареєстровані вами ПН, «відкласти» свій податковий кредит і не скаржитися на вас податківцям через додаток Д8. Але тоді доведеться платити штраф за несвоєчасну реєстрацію ПН.
Але і це ще не все. Якщо ви зареєструєте усі ПН у ЄРПН, а в декларації відобразите меншу суму, у вас виникне розбіжність між даними декларації і даними ЄРПН.
А виникнення такої розбіжності також є підставою для проведення позапланової перевірки (абзац двадцять перший п. 201.10 ПКУ)
Причому порядок проведення такої перевірки до кінця незрозумілий. Бо якщо при проведенні перевірки за заявою покупця у ст. 78 ПКУ прописано конкретну процедуру (надання запиту) і строки (15 робочих днів із дня, наступного за днем отримання запиту) ( п.п. 78.1.9 ПКУ), то щодо перевірки з причини вищезазначених розбіжностей окремого підпункту у ст. 78 ПКУ немає. Раніше податківці називали підставою для такої перевірки п.п. 78.1.1 ПКУ**, але це неоднозначно.
** Див., наприклад, повідомлення ГУ ДФС у м. Києві: http://kyiv.sfs.gov.ua/okremi-storinki/arhiv1/207597.html.
У будь-якому випадку загроза перевірки існує. І що ще більш важливо: законодавством не передбачено безумовний обов’язок податківців направляти запит. На думку ВАСУ, положення абзацу двадцять першого п. 201.10 ПКУ наділяють контролюючий орган додатковою компетенцією на проведення виїзної перевірки у разі існування вказаних розбіжностей (див. постанову ВАСУ від 02.07.2014 р. у справі № К/800/24379/13). У такій ситуації можна думати, що податківці можуть «нагрянути» до вас із перевіркою і без запиту.
Як бачите, за певних умов свідома помилка в декларації може принести якусь тактичну користь. Але наголошуємо: така дія в будь-якому випадку є порушенням податкового законодавства. Тому вона може коштувати вам як фінансових втрат у вигляді штрафів, так і моральних втрат у вигляді зруйнованих нервових клітин. Чи варто ризикувати? Вирішувати вам! Ми зі свого боку чинити так не рекомендуємо.
