(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
Перейти до номеру
  • № 19
  • № 18
  • № 17
  • № 16
  • № 15
  • № 14
  • № 13
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
7/21
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Березень , 2017/№ 20

Єдиноподатники і давальницькі операції

Давальницька схема для виконавця-єдиноподатника була б дуже до речі, адже під єдиний податок підпаде тільки вартість переробки. І це крім інших переваг спрощеної системи. Як компенсатор ПКУ висуває низку обмежень. Саме про них піде мова в цій статті: які обмеження передбачає ПКУ для сторін давальницького контракту, якщо вони хочуть сплачувати єдиний податок. При цьому ми не обмежимося тільки виконавцями-єдиноподатниками, адже і замовники не проти скористатися перевагами спрощеної системи.

«Негрошова» заборона

Як відомо, платники єдиного податку гр. 1 — 3 повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій). Можливо, в когось виникне запитання: чи не визнають податківці передачу матеріалів на переробку порушенням цієї заборони?

Одразу відповімо: жодних проблем тут бути не може, адже ці матеріали передаються зовсім не в розрахунок за товари (роботи, послуги). Більше того, до виконавця навіть не переходить право власності на ці матеріали. Тому власне давальницька схема для єдиноподатників не є забороненою. Інша справа, що ПКУ встановлює свої обмеження для окремих груп єдиного податку, в які давальницька схема не завжди «влізе», але про це поговоримо трохи пізніше.

А ось інше запитання викликає більші побоювання: часто для виготовлення готової продукції виконавець давальницького контракту використовує свій матеріал (принаймні частково) з подальшою компенсацією цього матеріалу замовником.

Щоб ця операція не підпала під цю заборону, компенсацію слід проводити тільки грошима

Інакше податківці можуть розцінити її як негрошовий розрахунок за виконані роботи з усіма негативними наслідками, що з цього випливають. Те саме стосується і ситуації, коли замовник розраховується з виконавцем готовою продукцією або сировиною.

Якщо ж виконавець повністю використовуватиме свій матеріал, то ця операція взагалі не вважатиметься давальницькою ( п.п. 14.1.134 ПКУ), і тут навіть немає сумнівів, що податківці розглядатимуть компенсацію використаних матеріалів такими самими матеріалами, як негрошовий розрахунок.

Причому ця проблема однаково стосується як виконавця-єдиноподатника, так і замовника-єдиноподатника.

А тепер давайте більш детально приділимо увагу кожній групі ЄП (при цьому загальні обмеження за видами діяльності (наприклад, виробництво підакцизних товарів), чисельністю найманих працівників, граничним обсягом доходу тощо не розглядаємо).

Хто виробник, або Обираємо код КВЕД

Для єдиноподатника питання вибору виду діяльності за КВЕД стоїть украй гостро. По-перше, його потрібно внести в реєстр платників єдиного податку, зазначивши в заяві про застосування спрощеної системи, а по-друге, здійснення непередбаченого виду діяльності може мати вельми негативні наслідки (для гр. 1 і 2 з такого доходу сплачується податок за ставкою 15 % ( п.п. 2 п. 293.4 ПКУ) з переходом на загальну систему, а для гр. 3 — просто перехід на загальну систему ( п.п. 298.2.3 ПКУ)).

Почнемо із замовника. Тут усе більш-менш просто. У п. 83 Методоснов та пояснень до КВЕД зазначено, що «замовник, який у повному обсязі залучає зовнішні ресурси для здійснення процесу трансформації сировини у продукцію, має бути класифікований як виробник тільки в тому випадку, якщо він володіє сировиною, що використовується як вхідні ресурси до виробничого процесу (і таким чином, є власником кінцевого продукту)».

У нас якраз така ситуація: замовник передає свою сировину для переробки виконавцю, причому право власності залишається в замовника. Тому з цієї норми можна зробити висновок, що виробником за давальницькою схемою є саме замовник. А отже, якщо йдеться, наприклад, про виробництво меблів, то вид діяльності замовника буде в одному з кодів розділу 31 «Виробництво меблів» (31.01, 31.02, 31.09), а зовсім не оптова або роздрібна торгівля меблями (46.47, 46.65, 47.59).

Крім того, п. 44 Методрекомендацій № 373 також натякає, що виробником вважатиметься замовник (у цьому пункті зазначено, що виготовлена з давальницької сировини продукція стає готовою продукцією саме для замовника).

Але даруйте, а який же вид діяльності буде у виконавця?

Як не дивно, але в тих самих Методосновах № 396 можна знайти аргумент на користь того, що і його видом діяльності буде виробництво. Так, у п. 81 зазначено: підрядники, тобто одиниці, які здійснюють діяльність за винагороду або на контрактній основі, зазвичай класифікуються як одиниці, які роблять ту саму продукцію або послуги за свій рахунок, за винятком торгівлі та будівництва.

Тобто виходить, що й у виконавця давальницького контракту, наприклад, з виробництва меблів, у реєстрі платника єдиного податку повинен фігурувати вид діяльності, зазначений в одному з кодів розділу 31 «Виробництво меблів».

Відповідь на запитання, хто ж усе-таки виконавець давальницького договору, має украй важливе значення для ФОП групи 2, оскільки п.п.2 п. 291.7 ПКУ встановлено свої обмеження і до нього ми ще повернемося.

Спрощенець — виконавець

Група 1. Незважаючи на істотні обмеження, — першогрупникам дозволено здійснювати тільки роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або надавати побутові послуги населенню, — давальницька схема для них цілком доречна. Зрозуміло, тільки в межах дозволеного переліку побутових послуг ( п.п. 291.7 ПКУ). А в його назві хоч і присутнє слово «послуги», насправді міститься чимало робіт (наприклад, виготовлення одягу, взуття тощо). Тому в таких видах діяльності підприємець може проявити себе як виконавець за давальницьким договором. Наприклад, при виготовленні одягу з тканини та фурнітури замовника, ательє використовує класичну давальницьку схему (можливо, саме того не підозрюючи).

Головне — дотримуватись загальних обмежень: заборона на негрошові розрахунки, замовником має бути населення, відсутність найманих працівників тощо.

Група 2. Тут усе трохи цікавіше. Як відомо, на цій групі можуть перебувати фізособи, які здійснюють:

— господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню;

виробництво* та/або продаж товарів;

* Крім виробництва ювелірних і побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення і напівдорогоцінного каміння. Такі фізособи-підприємці можуть бути виключно у третій групі платників єдиного податку.

— діяльність у сфері ресторанного господарства.

Головне завдання — зрозуміти статус виконавця давальницького договору:

— якщо він є постачальником послуг, тоді його замовником можуть бути тільки платники єдиного податку або населення;

— якщо він — виробник готової продукції, то жодних обмежень у статусі замовника немає. Ним може бути юрособа, фізособа, спрощенець, загальносистемник — не має значення.

Думку податківців передбачити не складно. Вони, як завжди, «за» фіскальне трактування

Так, у консультації БЗ 107.03 вони зазначають: «виготовлення фізичною особою — платником єдиного податку другої групи продукції з давальницької сировини підприємства, що перебуває на загальній системі, є порушенням умов застосування спрощеної системи оподаткування, оскільки операції з виробництва такої продукції є за своєю суттю операціями з надання послуг замовнику».

У цілому сперечатися з такою позицією буде непросто. Але, як уже здогадався читач, тут не все так однозначно.

По-перше, у п. 2 п. 291.4 ПКУ обмеження у статусі замовника стосується тільки послуг. А виготовлення продукції за давальницькою схемою юридично не послуги, а роботи. Так, у цілях оподаткування ПДВ постачання робіт охоплюється терміном «постачання послуг» ( п.п. 14.1.185 ПКУ). Але ПКУ не обмежується тільки цим терміном. Наприклад, п.п. 14.1.203 ПКУ чітко розмежовує роботи і послуги. Чому б не скористатися визначенням цього пункту і юридичною термінологією? За такого підходу заборона не має поширюватися на давальницькі операції*.

* На жаль, цей аргумент має вади: як ми вже зазначали, у самому переліку побутових послуг зазначено і роботи, тобто під послугами в п. 2 п. 291.4 ПКУ законодавець швидше за все мав на увазі й роботи.

По-друге, ми вже з’ясували, що і замовник, і виконавець здійснюють один і той самий вид діяльності за КВЕД — виробництво.

По-третє, як не дивно, на допомогу може прийти сам ПКУ. Так, у п.п. 14.1.41 ПКУ надано визначення терміна «давальницька сировина». Під ним розуміються сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, які є власністю одного суб’єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб’єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі.

Як бачимо, сам ПКУ називає виконавця не інакше як виробником

А конструкція цієї норми передбачає, що давальницька сировина передається йому саме для виробництва!

Отже, довести, що виконавець є виробником продукції, а через те його замовником може бути не тільки населення або єдиноподатник, можна. Та все ж вважаємо, що використовувати ці аргументи потрібно тільки у крайньому випадку, коли відповідні операції вже відбулися й іншого виходу довести свою правоту просто немає.

Група 3. Тут усе набагато простіше. Жодних обмежень ані у статусі замовника, ані у видах діяльності немає, тому і виконавець, і замовник можуть використовувати спрощену систему без проблем.

Спрощенець — замовник

Група 1. Ще раз звернемося до дозволених видів діяльності, зазначених у п.п. 1 п. 291.4 ПКУ: першогрупнику дозволено, зокрема, роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках.

Зверніть увагу: не роздрібна торгівля (під якою розуміється перепродаж (продаж без переробки), див. Методоснови та пояснення до КВЕД (секція G), а також лист Державної служби статистики України від 11.10.2013 р. № 14.5-05/409) або торговельна діяльність (під якою розуміється діяльність «з купівлі та продажу товарів», див. ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення»), а саме продаж товару.

А під продажем (реалізацією) товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, постачання та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, що передбачають передання прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів ( п.п. 14.1.202 ПКУ).

Інакше кажучи, торгівля передбачає одночасно дві дії: купівлю та продаж товару, а в нас ідеться тільки про другу операцію — продаж.

Виходить, що для ФОП на гр. 1 не має значення, купувати товар і продавати його в незмінному вигляді чи виробляти його самому і продавати

Саме виробництво відбувається в разі, коли замовником за давальницьким договором буде першогрупник (як ми вже з’ясували, він вважатиметься виробником товару). Тому вважаємо, що ніщо не заважає бути йому замовником за давальницьким договором.

Та все ж ми не виключаємо, якщо в заяві про застосування спрощеної системи фігуруватиме виробничий код виду діяльності, що не підпадає під перелік побутових послуг, то податківці можуть не дозволити перевести ФОП на гр. 1.

Група 2. Тут формулювання трохи ширші — дозволено, зокрема, виробництво та/або продаж товарів. Тому тут жодних запитань бути не повинно: второгрупник має повне право бути замовником за давальницьким договором і надалі продавати виготовлену продукцію.

Але не забувайте, що в цьому випадку ви не торговець, а виробник цієї продукції, тому в реєстрі єдиного податку має бути виробничий код видів діяльності.

Група 3. Тут усе ще простіше: жодних заборон немає взагалі, тому і проблем бути не може. Але не забувайте про виробничі коди видів діяльності.

На завершення ще раз нагадаємо, що для єдиноподатника-виконавця давальницька схема приваблива ще і з точки зору оподаткування: якщо він виступатиме звичайним виробником продукції з власної сировини, то при продажу під оподаткування потрапить уся вартість готової продукції, а використовуючи давальницьку схему, єдиний податок потрібно сплачувати тільки з вартості переробки.

висновки

  • Виробником за давальницьким договором вважається замовник. Проте виконавець згідно з КВЕД підпадає під виробничі коди видів діяльності.
  • Податківці вважають, що ФОП на гр. 2 не може бути виконавцем за давальницьким договором, якщо замовником буде загальносистемник. Проте законодавство дає підстави посперечатися з цією думкою.
  • Оскільки ПКУ дозволяє ФОП на гр. 1 роздрібний продаж товарів (а не роздрібну торгівлю), то вважаємо, що він може бути замовником за давальницьким договором. Для гр. 2 і 3 заборони немає.
давальницькі операції, єдиноподатники, переробка давальницької сировини, спрощена система оподаткування, єдиний податок, давальницький контракт, обмеження додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті