* Див. на сайті ДФСУ (zir.sfs.gov.ua) у розділі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс».
висновок документа
Обмежень щодо періоду, за який контролюючі органи проводять перевірки платників податків, чинним законодавством не встановлено
У консультації, що коментується, не зовсім коректно сформульовано висновок. І ось чому.
Уся буча через одну маленьку деталь, привнесену Законом України від 21.12.2016 р. № 1797-VIII до п. 102.1 ПКУ.
Раніше він установлював, що контролюючий орган має право визначити суму грошових зобов’язань платника податків не пізніше за закінчення 1095 днів (2555 днів — для контрольованих операцій). Тепер же контролери мають право не пізніше за зазначений строк провести перевірку і самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника. А це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. ☺
Як бачимо, обмеження очевидні. Саме проміжок у 1095 (2555) днів може виступати як предмет перевірки. Проте про обмежений період не може бути й мови, якщо спірну декларацію зовсім не подано або посадову особу (ФОП) платника податків засуджено за ухилення від сплати «сумнівного» грошового зобов’язання (у тому числі винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами, що набуло чинності) ( п. 102.2 ПКУ). І хоча п. 102.2 безпосередньо не стосується перевірок, але п. 102.1 ПКУ на нього посилається.
На підтримку своєї позиції фіскали вказують також на п. 85.2 ПКУ (обов’язок того, хто перевіряється, надати документи, що стосуються предмета перевірки або пов’язані з ним) і п. 44.3 ПКУ (обов’язок зберігати первинну документацію).
І тут «перемішались коні й люди…».
Ця частина аргументації перемістилася з попередніх відповідей на аналогічне запитання. Задля справедливості зазначимо, що оскільки раніше ПКУ дійсно не містив жодних обмежень, спиралися саме на строки зберігання первинки і можливість контролерів самостійно визначити грошове зобов’язання. Але це було цілком обґрунтованим тільки до 1 січня 2017 року.
Тепер залишилася єдина проблема для платників податків: п. 85.2 ПКУ.
З документами, що стосуються предмета перевірки, усе зрозуміло. Це первинка, що підтверджує показники, зазначені у звітності за період у 1095 (2555) днів. Документи ж, пов’язані з предметом перевірки, можуть підпадати під розширене тлумачення податківців. Адже ПКУ чітко не розшифровує «пов’язаність». І, як правило, вартові податків трактують цю ситуацію на свою користь.
Проте для того, щоб витребувати будь-які документи, фіскалам потрібно обґрунтувати їх зв’язок з предметом перевірки. І тут підключається п. 85.1 ПКУ: посадовим (службовим) особам контролюючих органів забороняється витребування документів у випадках, не передбачених цим Кодексом.
Хоча слід пам’ятати, що період перевірки ≠ періоду створення документа, оскільки «стара» первинка може підтверджувати 1065 (2555) днів, що перевіряються.
Але і з п. 85.2, і з п. 44.3 ПКУ все ж таки ніяк не випливає висновок про те, що контролюючі органи можуть перевіряти будь-який узятий «зі стелі» період.
Виходить, що обмеження за періодом, який податківці можуть перевіряти, є. Але одночасно з можливістю у фіскалів такі «перешкоди» обійти. Хоча ця ймовірність і не така явна, як та, яку спробувала «пропхнути» ДФСУ в цій консультації.
А насамкінець нагадаємо: відповідь із БЗ не є ані нормативним актом, ані податковою консультацією. Це тільки позиція податківців при тлумаченні норм ПКУ. Відповідно, оскаржити її неможливо. Проте в разі виникнення спору з фіскалами відстояти свою позицію в суді можна.
Тому тверезо оцінюйте кожен крок перевіряючих і не бійтеся доводити свою правоту перед контролюючими органами. А ми у свою чергу будемо радити вам, як це зробити найефективніше.
