(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
Перейти до номеру
  • № 38
  • № 37
  • № 35-36
  • № 34
  • № 33
  • № 32
  • № 31
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
6/14
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Травень , 2017/№ 39

Роялті і «нероялті»: за гроші та безоплатно

Сьогодні ми розглядатимемо таку ситуацію, з якою зіткнувся наш читач. Юрособа-резидент отримала від нерезидента в користування три майнових права інтелектуальної власності. Причому два з них (права на опублікування творів) були передані на платній основі, тобто — із сплатою платежів, типу роялті, а одне з прав (на використання торговельної марки) надане нерезидентом безоплатно. Читача цікавлять аспекти оподаткування таких операцій ПДВ.

ПДВ

Одразу зауважимо, що в цій ситуації доволі непривабливо виглядає податкова доля безоплатно отриманого права. Крім того, зазначимо, що наші подальші висновки про оподаткування ПДВ матимуть значення і для подібних госпоперацій, в яких обома сторонами будуть резиденти.

Як завжди, спочатку (щоб визначитися, з чим ми в таких випадках маємо справу) розберемося «за поняттями», тобто — термінологічно.

Відповідно до п.п. 14.1.185 ПКУ «постачання послуг» — будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи (НМА) чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

При цьому, згідно з пп. «в» п.п. 14.1.185 ПКУ

«З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема, є постачання послуг іншій особі на безоплатній основі»

Тобто ці обидва види згаданих у нашому запитанні операцій підпадають під термін «постачання послуг». Тепер перейдемо до питань оподаткування їх ПДВ.

Роялті

Що стосується перших двох — отриманих на умовах платного користування — прав (платежі за яке нерезиденту, судячи з усього, є роялті), то щодо оподаткування цих операцій ПДВ зауважимо таке.

Згідно з п.п. «а» п. 186.3 ПКУ місцем постачання послуг з надання майнових прав інтелектуальної власності, створення на замовлення та використання об’єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання. Таким чином, операція з надання нерезидентом резиденту цих прав на підставі п.п. «б» п. 185.1 ПКУ, у принципі, має бути об’єктом оподаткування ПДВ, оскільки місцем постачання таких послуг вважається митна територія України.

При цьому, згідно з п. 180.2 ПКУ особою, відповідальною за нарахування і сплату податку до бюджету при постачанні послуг нерезидентами (у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники ПДВ), якщо місце постачання послуг знаходиться на митній території України, повинен виступати отримувач послуг.

Проте ситуація складається інакше, якщо платіж за постачання нерезидентом таких послуг (передачу в користування майнових прав) є роялті. Як ми зазначили, згадані в запитанні платежі, швидше за все, відповідають визначенню терміна «роялті», наведеному в п.п. 14.1.225 ПКУ. Зауважимо, що в цьому визначенні наведено низку винятків, коли платежі не вважаються роялті. Наприклад, фіскали в листах зазвичай люблять цитувати останній абзац п.п. 14.1.225 ПКУ (див., наприклад, у листі ДФСУ від 12.09.2016 р. № 19603/6/99-99-15-03-02-15) про те, що коли умови договору про передачу прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження таких прав іншим способом, то платежі за таким договором не вважатимуться роялті. Тому для точності відповіді на запитання «роялті — не роялті?» необхідно також уважно вивчити договір з нерезидентом.

Отже, якщо платіж у термінології ПКУ є роялті, то тут вступають у гру також норми п.п. 196.1.6 ПКУ, що регулюють податковий облік таких платежів, у тому числі сплачених і на користь нерезидентів. Згідно з цим підпунктом

«не є об’єктом оподаткування операції з виплат роялті у грошовій формі»

Тому, незважаючи на те, що місцем постачання таких «нерез-послуг» буде митна територія України, вартість цих послуг, виражена у вигляді роялті, не є об’єктом оподаткування ПДВ. Щоправда, зауважимо, буквально ця норма діє тільки за умови виплат роялті саме у грошовій формі.

У декларації з ПДВ «необ’єктні» виплати роялті нерезиденту не відображаються (от якби «необ’єктні» роялті отримував резидент — платник ПДВ, то сам отримувач був би зобов’язаний відобразити такі суми за рядком 5 декларації з обов’язковим поданням додатка 6).

Роялті не грошима. Якщо раптом (!) виплата роялті здійснюватиметься в негрошовій* формі, то в такому разі виникає об’єкт оподаткування таких послуг ПДВ. Як ми вже зазначили, згідно з п. 180.2 ПКУ особою, відповідальною за нарахування і сплату ПДВ до бюджету, буде резидент — отримувач таких послуг від нерезидента, причому — незалежно від того, чи є такий резидент платником ПДВ. Згідно з п. 208.2 ПКУ податок повинен нараховуватися за основною ставкою — 20 %, а база оподаткування ПДВ визначається згідно з п. 190.2 ПКУ. Тобто базою оподаткування таких «нерез-послуг» буде договірна (контрактна) вартість цих послуг з урахуванням податків і зборів (за винятком ПДВ**), що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена таким чином вартість перераховується в національну валюту за валютним (змінним) курсом НБУ на дату виникнення податкових зобов’язань. Дата ж виникнення ПЗ у цьому випадку згідно з п. 187.8 ПКУ визначається стандартно — за першою подією.

* Вважаємо, що зазначене вище визначення терміна «роялті» в п.п. 14.1.225 ПКУ, що називає його «платежем», не обмежує форму сплати роялті тільки грошовими коштами.

** Тобто 20 % «крутиться» на базу зверху, а не береться «зсередини» (що перетворило б ставку на 16,67 %).

«Нероялті»

А от безоплатне надання нерезидентом третього майнового права (на використання торговельної марки) у ПДВшному плані виглядає досить непривабливо.

Як ми вже зазначали, згідно з п.п. «в» п.п. 14.1.185 ПКУ безоплатне надання послуг також вважається «постачанням послуг». І місцем постачання таких безоплатних «нерез-послуг» згідно із зазначеним вище п.п. «а» п. 186.3 ПКУ буде та сама територія України. Тобто — згідно з п.п. «б» п. 185.1 ПКУ такі послуги є об’єктом оподаткування ПДВ. А особою, відповідальною за нарахування і сплату ПДВ до бюджету, п. 180.2 ПКУ визначає резидента — отримувача (у тому числі — і безоплатних) послуг від нерезидента.

Той же п. 208.2 ПКУ свідчить, що ПДВ від бази оподаткування нараховується за ставкою 20 %. А от нормами п. 190.2 ПКУ визначено, що в разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування ПДВ визначається виходячи із звичайних цін на такі послуги (без урахування ПДВ). Певною проблемою, безумовно, у цьому випадку буде визначити звичайну ціну плати за використання торговельної марки. Тому тут резиденту доведеться застосувати певну винахідливість, щоб база ПДВ вийшла йому прийнятною. Але будьте впевнені, якщо платник не зробить розрахунок звичайної ціни цієї «нерез-послуги», то за нього це можуть зробити фіскали і — «по максимуму»…

Безоплатне надання таких прав не відповідає визначенню терміна «роялті» через відсутність платежу. Тому тут незастосовна норма п.п. 196.1.6 ПКУ і операція є об’єктом оподаткування ПДВ

Між резидентами. Крім того, ця «недзеркальність» оподаткування ПДВ платних (з роялті) і безоплатних (без роялті) послуг з надання прав користування майновими правами властива і подібним операціям, що здійснюються між резидентами. Тільки, коли обидві сторони будуть резидентами, це вже стосуватиметься не отримувача (у користування) майнових прав, а особи — платника ПДВ, яка передає. При передачі таких прав із сплатою роялті операція буде «необ’єктною» — згідно з п.п. 196.1.6 ПКУ, а при безоплатній передачі — особі, яка передає, доведеться нарахувати ПДВ виходячи з бази, визначеної згідно з п. 188.1 ПКУ.

Тому на майбутнє враховуйте — якщо у вас немає бажання сплачувати до казни ПДВ з безоплатно наданих вам нерезидентом (або вами — резиденту) подібних прав, то зробіть таку передачу платною, визначивши символічну суму роялті.

Рятівна соломинка? Може, хтось ризикне відбиватися від оподаткування ПДВ таких безоплатних послуг, намагаючись у цій ситуації вдатися до аналогії (!) з консультацією фіскалів з категорії 101.02 БЗ. У ній податківці відповідають на запитання: чи є об’єктом оподаткування операція з безоплатного отримання платником ПДВ товарів і основних засобів від резидента платника ПДВ або неплатника/нерезидента за договором позички? Консультація містить досить ліберальний висновок, що операція з передачі товарів і основних засобів за договором позички, що передбачає їх повернення, «не вважається постачанням товарів/послуг» і не є об’єктом оподаткування ПДВ. Але автори зазначають, що якщо в межах такого договору відбувається оплата за надання товарів/ОЗ у позичку, то це розглядається як оплата вартості наданих послуг і включається до бази оподаткування ПДВ. Тобто, схоже, фіскали вважають, що послуги з безоплатного користування товарів/ОЗ у межах договору позички не оподатковуються ПДВ (якщо вони тільки випадково не упустили ці послуги з виду ☹).

Можна було б зробити висновок, що у відповіді йдеться тільки про саму операцію з передачі товарів у безоплатне користування, але, схоже, це не так — адже у висновку консультації зазначається, що і постачання послуг теж відсутнє… І хоча НМА в ПКУ і вважаються «товарами» (див. п.п. 14.1.244 ПКУ), але за договором позички можуть передаватися тільки речі (див. гл. 60 ЦКУ), тобто — матеріальні активи. Та все ж вважаємо, що аналогія в цьому випадку цілком допустима, і, слідуючи тій самій логіці, фіскали повинні б визнати, що і при безоплатному наданні майнових прав інтелектуальної власності постачання товарів і послуг відсутнє.

До речі, користь від цієї консультації набагато легше можуть отримати платники ПДВ, які передають або беруть від (не)резидентів за договором позички (безоплатного користування) будь-які матеріальні товари (і ОЗ)!

Водночас напевно невідомо, як поведуться місцеві фіскали при перевірці, так що будьте з цією консультацією — особливо в подібних випадках (з безоплатним одержанням в користування НМА) гранично обережні (або ж — див. вище).

висновки

  • Якщо майнові права інтелектуальної власності передаються в користування за грошову плату і платіж у термінології ПКУ є «роялті», то згідно з п.п. 196.1.6 ПКУ об’єкт оподаткування ПДВ не виникає.
  • Безоплатне надання таких майнових прав через відсутність платежу не підпадає під визначення «роялті», і така операція вже є об’єктом оподаткування ПДВ. Тому безоплатну передачу таких прав краще замінити їх передачею із сплатою символічного роялті.
роялті, права інтелектуальної власності, користування, ПДВ додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті