Медпункт на підприємстві

10.1. Створювати / не створювати медпункт?

Одразу зауважимо, що єдиний нормативно-правовий акт з ОП, який зобов’язав би ті чи інші підприємства створювати медичні пункти, наразі відсутній. Усі вимоги із цього приводу «розкидані» по різних галузевих нормативних документах.

Наприклад, наявність медпунктів вимагають Правила безпеки під час розробки родовищ рудних та нерудних корисних копалин підземним способом, затверджені наказом Мінсоцполітики від 23.12.2016 р. № 1592. А все тому, що згідно зі ст. 38 Гірничого закону України від 06.10.99 р. № 1127-XIV власник (керівник) гірничого підприємства зобов’язаний забезпечувати медичне і санітарно-побутове обслуговування працівників гірничих підприємств.

Крім того, для деяких категорій працівників законодавством передбачено проведення періодичних медичних оглядів (у тому числі перед виходом на роботу). Наприклад, постійний медичний контроль і обслуговування потрібні у сфері здійснення автомобільних перевезень. Так, відповідно до п. 1.4 Положення № 65/80 обов’язковому щозмінному передрейсовому і післярейсовому медичним оглядам підлягають водії транспортних засобів підприємств, установ та організацій усіх форм власності.

Під час передрейсового огляду медпрацівник проводить медичний огляд водія, у разі необхідності вимірює температуру тіла, перевіряє наявність симптомів гострого або загострення хронічного захворювання, скарг на погане самопочуття тощо. Крім того, при огляді в обов’язковому порядку вимірюють артеріальний тиск і частоту скорочень серця (п. 4.4 Положення № 65/80).

Із процитованих вимог зазначеного Положення випливає, що провести такий щозмінний медогляд без організації на підприємстві медичного пункту досить важко. Набагато зручніше проводити медичний контроль водіїв у приміщенні медпункту.

Ну і, нарешті, до створення медпунктів багатьох роботодавців підштовхують ст. 13 Закону про охорону праці і п. 8 Порядку № 1232.

Нагадаємо: ст. 13 Закону про охорону праці серед інших обов’язків роботодавця в разі виникнення на підприємстві аварій або нещасних випадків називає вживання термінових заходів для допомоги потерпілим. А п. 8 Порядку № 1232 у таких випадках вимагає від безпосереднього керівника робіт, зокрема, терміново організувати надання першої невідкладної допомоги потерпілому, забезпечити у разі потреби його доставку до лікувально-профілактичного закладу.

При цьому, як зазначено в п. 4.5 розд. ІV Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників, затверджених наказом МНС від 25.01.2012 р. № 67, за рішенням роботодавця створюють одне або декілька приміщень для надання першої медичної допомоги. Такі приміщення мають бути забезпечені необхідним обладнанням та матеріалами.

Таким чином, можна зробити висновок:

на підприємствах з високим ризиком для здоров’я та життя людей вимоги про забезпечення першої медичної допомоги потерпілим від нещасного випадку можливо виконати тільки за наявності медпункту

Виходить, медпункт, як і аптечка, є або прямою вимогою галузевих нормативних актів, або створюється з метою турботи про здоров’я співробітників і надання їм першої медичної допомоги відповідно до Закону про охорону праці.

10.2. Організація медпункту

Медпункт на підприємстві може бути організований у вигляді:

1) пункту охорони здоров’я (здоровпункту), що входить до складу поліклініки або амбулаторії і не є структурним підрозділом підприємства;

2) медичного кабінету, влаштованого на території підприємства фізичною особою — підприємцем, яка здійснює медичну практику на підставі ліцензії;

3) медпункту, який є структурним підрозділом підприємства.

Зверніть увагу! У першому випадку йдеться про створювані на підприємстві здоровпункти, медичні працівники яких не перебувають з підприємством у трудових відносинах. Згідно з п. 3 Положення № 801 такий здоровпункт створюють з ініціативи керівництва підприємства за погодженням з головним лікарем центру первинної медико-санітарної допомоги, до території обслуговування якого належить таке підприємство. Утримується він за рахунок ініціатора його створення, який надає приміщення, що відповідає санітарно-гігієнічним нормам, створює належні виробничі умови, забезпечує дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, ОП і протипожежної безпеки, здійснює його оснащення, забезпечує лікарськими засобами і виробами медичного призначення, забезпечує проїзд медпрацівника до здоровпункту. Таким чином, здоровпункт створюють на підприємстві тільки організаційно (виділяють приміщення, меблі тощо), а фахівці (медперсонал) здоровпункту є працівниками поліклініки або амбулаторії.

Безумовно, у разі організації медкабінету фізособою-підприємцем підприємство також не матиме жодного стосунку до його працівників. Тут відносини регулюються цивільно-правовими договорами. Підприємство може передати в оренду (або безоплатне користування) приміщення та обладнання (у разі його наявності). У свою чергу, підприємець здійснюватиме медобслуговування на підставі договору про надання послуг з підприємством.

Ці варіанти організації медпункту ми сьогодні залишимо «за кадром». А поговоримо про те, як власними силами підприємства створити медпункт, у якому працівникам безоплатно надаватимуть першу медичну допомогу.

Такий медпункт зазвичай є окремим приміщенням, у якому працює фельдшер або медсестра.

Його оснащують найнеобхіднішими лікарськими препаратами і медичним обладнанням

Тут у разі необхідності працівникам можуть виміряти тиск, температуру тіла, надати першу медичну допомогу, зробити деякі процедури, видати болезаспокійливі або жарознижувальні медпрепарати, зробити ін’єкцію (згідно з приписом лікаря) тощо.

Як і у випадку з аптечкою, перелік необхідних медпункту медикаментів законодавством не встановлений. Тому, забезпечуючи медпрацівника лікарськими засобами, слід виходити з характеру шкідливих і небезпечних виробничих факторів, які можуть виникнути на робочому місці. Також як орієнтир можна взяти список медикаментів з Мінімального обов’язкового асортименту лікарських засобів і виробів медичного призначення, які відпускаються для населення з фельдшерських, фельдшерсько-акушерських пунктів, затвердженого наказом МОЗ від 27.09.2005 р. № 495.

Що ще потрібно зробити, щоб організувати в себе медпункт?

Перш за все слід скласти внутрішні документи, які будуть регламентувати роботу медпункту. Для цього потрібно видати наказ (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу (керівника), а також розробити положення про медпункт. У цьому положенні необхідно детально викласти порядок роботи такого підрозділу, а також зазначити підставу для його організації (вимоги законодавства та/або колективного договору). Також у положенні, серед іншого, можна передбачити надання медичної допомоги не тільки власним співробітникам, а і членам їх сімей, іншим особам, які не перебувають у трудових відносинах із підприємством, платність або безоплатність послуг для різних категорій осіб.

Посадові обов’язки працівників медпункту встановлюють у посадових інструкціях. Вони повинні мати медичну освіту, що підтверджує відповідний документ.

Медперсонал належить до категорії працівників, які зобов’язані проходити обов’язковий медогляд і мати санітарні книжки.

Крім того, потрібно враховувати, що згідно з п. 15 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 р. № 222-VIII медична практика в Україні підлягає ліцензуванню. При цьому п. 4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 р. № 285, під господарською діяльністю з медичної практики розуміє вид госпдіяльності у сфері охорони здоров’я, який провадиться закладами охорони здоров’я і фізособами-підприємцями з метою надання медичної допомоги та медичного обслуговування на підставі ліцензії.

Звичайно, надаючи меддопомогу своїм працівникам безоплатно, підприємство доходів від такої діяльності не отримує. Проте і в цьому випадку МОЗ наполягає на тому, що для відкриття медпункту підприємству потрібна ліцензія на здійснення медичної практики (див. листи від 22.03.2004 р. № 13/05.03.02-17 і від 14.07.2016 р. № 3.23-Г-5457/7765-зв).

Самі розумієте: для того, щоб отримати ліцензію, ваш медпункт повинен відповідати всім вимогам з матеріально-технічної бази та кадрового забезпечення, установленим Ліцензійними умовами та іншими нормативними актами, що регулюють надання медичної допомоги закладами охорони здоров’я.

Ще один момент пов’язаний з обов’язковою акредитацією. Вона встановлена Порядком акредитації закладу охорони здоров’я, затвердженим постановою КМУ від 15.07.97 р. № 765. Підхід, який уповноважені органи застосовують щодо ліцензування, дозволяє зробити висновок про те, що проводити акредитацію медпункту теж доведеться.

Як бачите, складнощі на шляху створення медпункту на підприємстві є. Тому, можливо, буде простіше не відкривати медпункт як структурний підрозділ підприємства, а укласти договір на медобслуговування із суб’єктом, який має право на здійснення медичної практики. У такому разі надання медпослуг оформляється актом. Тобто такі витрати розцінюватимуться не як витрати на забезпечення діяльності медпункту, а як придбання послуг з медобслуговування персоналу.

І останній важливий момент.

Фельдшер (медсестра) медпункту не має права виписувати листки непрацездатності працівникам підприємства

Щоб отримати лікарняний, потрібно звернутися безпосередньо до медичного закладу.

При цьому згідно з п. 2.7 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ від 13.11.2001 р. № 455, особам, направленим фельдшером здоровпункту (медпункту) під час робочої зміни до лікувально-профілактичного закладу, у разі визнання їх тимчасово непрацездатними лікарняний лист видається з моменту звернення до здоровпункту. Особам, не визнаним тимчасово непрацездатними, лікар видає довідку довільної форми з відміткою про час звернення до лікувально-профілактичного закладу, а якщо працівник звертався до здоровпункту в нічну зміну, видається листок непрацездатності з часу звернення до здоровпункту до закінчення робочої зміни.

Тепер розглянемо особливості відображення витрат, пов’язаних з діяльністю медпунктів, у податковому та бухгалтерському обліку.

10.3. Облік витрат на створення та утримання медпункту

Бухгалтерський облік

У бухобліку вартість обладнання та устаткування, придбаних для оснащення медпункту, обліковують залежно від передбачуваного строку їх корисного використання, а також їх вартості.

Так, устаткування із строком служби, що не перевищує 1 рік, відносять до оборотного і обліковують на субрахунку 22. При цьому його вартість значення не має. При передачі їх в експлуатацію роблять проводку Дт 949 — Кт 22.

Якщо строк служби обладнання більше року, його залежно від вартості обліковують або у складі ОЗ (відповідний субрахунок рахунка 10), або у складі МНМА (субрахунок 112). Критерії віднесення активів до складу МНМА підприємство визначає в наказі про облікову політику*.

* Як правило, бухгалтери прагнуть установити вартісний критерій для розмежування ОЗ і МНМА на «податковому» рівні, тобто на рівні 6000 грн. ( п.п. 14.1.138 ПКУ). Водночас на розсуд підприємства він може бути визначений і в іншому розмірі.

При цьому всі витрати на купівлю ОЗ підприємство спочатку акумулює за дебетом субрахунку 152, а на придбання МНМА — за дебетом субрахунку 153 із списанням при введенні в експлуатацію на відповідні рахунки обліку.

Вартість обладнання, яке в бухобліку вважається ОЗ, амортизують одним із методів, установлених пп. 1 — 5 п. 26 П(С)БО 7.

Для амортизації МНМА можна використовувати такі методи:

— прямолінійний;

— виробничий;

— «50 % / 50 %» (амортизацію нараховують у розмірі 50 % вартості в першому та останньому місяці використання обладнання);

— «100 %» (амортизацію нараховують у розмірі 100 % вартості обладнання в першому місяці його використання).

Нараховують амортизацію записом: Дт 949 — Кт 131, 132

Інші витрати на утримання медпункту (вартість ліків, зарплату персоналу, витрати на опалення, освітлення медпункту тощо) відносять до складу інших операційних витрат (Дт 949).

Порядок відображення в бухобліку витрат, пов’язаних з діяльністю медпункту, покажемо на прикладі.

Приклад 10.1. На підприємстві згідно з умовами колективного договору організовано медпункт. Мета його створення — надання першої медичної допомоги працівникам підприємства.

Витрати на опалення, електропостачання, водопостачання становлять 2880 грн. (у тому числі ПДВ 20 % — 480 грн.). Закуплено обладнання та устаткування на суму 12000 грн. (у тому числі ПДВ 20 % — 2000 грн.), а також медикаменти і перев’язувальний матеріал на суму 250 грн. (у тому числі ПДВ 7 % — 16,35 грн.).

Протягом місяця згідно з актом списано медикаментів на суму 120 грн. Фельдшеру, який працює в медпункті, нараховано заробітну плату в сумі 6000 грн.

У бухгалтерському обліку ці операції відображають так (див. табл. 10.1):

Таблиця 10.1. Облік витрат на обладнання та утримання медпункту

Податковий облік

Податок на прибуток. Малодохідники в податковому обліку з прибутку витрати на утримання медпункту обліковують за бухгалтерськими правилами. А от підприємствам-високодохідникам, а також малодохідникам-добровольцям потрібно пам’ятати про те, що в них податковий облік бухгалтерськими даними не обмежується. Для розрахунку податку на прибуток їм доводиться коригувати бухгалтерський фінрезультат на податкові різниці, у тому числі на різниці, що виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів.

Це означає, що такі суб’єкти господарювання змушені вести окремий податковий облік операцій з ОЗ. Тому при купівлі обладнання для медпункту, яке для цілей ПКУ належить до ОЗ,

не забудьте сформувати його первісну вартість в окремому податковому обліку, а також визначитися з «податковим» методом нарахування амортизації і строком її нарахування для цілей оподаткування

Зверніть увагу! Вище ми вже зазначали, що медпункт на підприємстві — завжди або пряма вимога галузевих нормативних актів, або наслідок вимог Закону про охорону праці. Тому, на наш погляд, говорити про невиробничий характер обладнання для медпунктів не можна. Такі активи беруть участь у госпдіяльності підприємства, а отже, підлягають «податковій» амортизації.

ПДВ. При придбанні медичних препаратів і медобладнання підприємство, як завжди, відображає податковий кредит з ПДВ у розмірі 7 або 20 %. Головна умова при цьому — наявність правильно оформленої та своєчасно зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної.

У періоді використання (введення в експлуатацію) таких активів логічно виникає запитання: чи не потрібно у цьому випадку нараховувати «компенсуючі» податкові зобов’язання з ПДВ?

Як ми говорили раніше, медпункт — це не проста примха роботодавця. Його відкривають для якнайповнішого дотримання законодавства у сфері ОП з метою збереження здоров’я, а інколи і життя працівників. Тобто можна стверджувати, що робота медпункту спрямована на забезпечення господарської діяльності підприємства і пов’язана з виробництвом продукції (робіт, послуг).

Водночас податківці можуть наполягати на тому, що підприємство здійснює окрему діяльність з надання послуг охорони здоров’я. Нагадаємо: безоплатне надання послуг прирівнюється до їх постачання згідно з п.п. 14.1.185 ПКУ. А отже, виникає питання з оподаткуванням такого постачання.

З одного боку, про нарахування податкових зобов’язань з ПДВ при наданні безоплатних медпослуг турбуватися не потрібно. На підставі п.п. 197.1.5 ПКУ постачання послуг охорони здоров’я закладами охорони здоров’я, що мають ліцензію, звільняється від обкладення ПДВ. Випадки, на які ця пільга не поширюється, перелічено в тому самому підпункті Кодексу, але малоймовірно, що такі послуги надає медпункт підприємства.

З іншого боку, якщо при придбанні для медпункту обладнання та медикаментів був відображений податковий кредит, то їх використання в неоподатковуваній діяльності викликає необхідність нарахування податкових зобов’язань згідно з п.п. «б» п. 198.5 ПКУ. Крім того, не потрібно забувати і про нарахування податкових зобов’язань на підставі ст. 199 ПКУ за товарами (послугами, необоротними активами), що використовуються як в оподатковуваній, так і в неоподатковуваній діяльності.

У зв’язку з викладеним бажано до початку роботи медпункту заручитися податковою консультацією, щоб згодом думка фіскалів не стала для вас несподіванкою. І вже виходячи з цього зробити свій вибір.

Утім, на наш погляд, податківцям доведеться попрацювати, щоб довести, що підприємство дійсно надає якісь послуги працівникам. Скоріше, це забезпечення власної господарської діяльності, як, скажімо, забезпечення працівників канцтоварами.

ПДФО, ВЗ і ЄСВ. Як правило, вартість медвитрат на «душу робочого населення» підприємства визначити неможливо. Тому в цьому випадку ми маємо справу з неперсоніфікованими доходами, які, як ви знаєте, не включають до оподатковуваного доходу працівників і не обкладають ПДФО.

Але навіть якщо вам удасться порахувати, скільки безоплатних ліків отримав кожен працівник, від ПДФО нас рятує п.п. 165.1.19 ПКУ. Нагадаємо: згідно з цим підпунктом до оподатковуваного доходу не включають вартість засобів або майна (послуг), що надаються за рахунок роботодавця як допомога на лікування та медобслуговування платника податків за умови документального підтвердження витрат, пов’язаних з наданням зазначеної допомоги.

Відсутність об’єкта обкладення ПДФО автоматично позбавляє нас від необхідності утримувати у цьому випадку і ВЗ

Тепер про ЄСВ. Витрати підприємства на оплату послуг з лікування працівників, що були надані установами охорони здоров’я, не включаються до фонду оплати праці згідно з п. 3.30 Інструкції № 5. На підставі п. 3.27 зазначеної Інструкції не потрапляють до фонду оплати праці також витрати на оздоровчі заходи. Крім того, зазначені витрати ми знайдемо серед виплат за рахунок роботодавця, на які не нараховують ЄСВ (див. пп. 13 і 10 розд. ІІ Переліку № 1170 відповідно). А отже, витрати на медобслуговування працівників (навіть за умови їх персоніфікації) не включають до бази нарахування ЄСВ.

Що стосується зарплати працівників медпункту, то її оподаткування здійснюється в загальному порядку.

висновки

• Здійснення діяльності з медичної практики підлягає ліцензуванню, а тому, відкриваючи медпункт, вам доведеться отримати відповідну ліцензію.
• У бухобліку витрати на утримання медпункту (вартість ліків, зарплату персоналу, витрати на опалення, освітлення медпункту тощо) відносять до складу інших операційних витрат (Дт 949).
• У податковоприбутковому обліку малодохідники відображають витрати на утримання медпункту за бухобліковими правилами. Високодохідникам же слід пам’ятати про існування амортизаційних податкових різниць і необхідність вести окремий податковий облік ОЗ.
• Вартість меддопомоги, наданої працівникові в медпункті підприємства, не обкладається ПДФО і ВЗ, а також не включається до бази нарахування ЄСВ.