Зосередимося на суб’єктах господарювання, які придбали технічно складні товари в нерезидентів, і за ситуації, коли такі товари вийшли з ладу, — мають намір скористатися своїми «гарантійними» правами (зрозуміло — прописаними у відповідних договорах постачання), врегульованими в ст. 269 ГКУ.
Нагадаємо, що в ч. 6 цієї статті, зокрема, встановлено, що
«Постачальник (виробник) зобов’язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари…»
Як бачите, «гарантійних» варіантів два...
Варіант перший — гарантійний ремонт
Не станемо детально аналізувати податкові наслідки першого варіанта — коли бракований виріб вивозиться за кордон для ремонту, після якого ввозиться назад у відремонтованому, тобто справному вигляді — оскільки жодних податкових наслідків при цьому варіанті загалом не настає.
Дивіться: на підставі ст. 163 МКУ (плюс відсилання з неї до ст. 150 МКУ) такий виріб поміщається в митний режим переробки товарів за межами митної території.
Відповідний дозвіл надається (ч. 1 ст. 165 МКУ) і його строк (але не довше 365 днів) установлюється фіскалами в кожному конкретному випадку (ч. 1 ст. 166 МКУ).
І якщо відремонтований нерезидентом за гарантією виріб повертається резидентові в межах установленого строку, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 168 МКУ він повністю звільняється від обкладення митними платежами, а згідно зі ст. 206.13 ПКУ така операція звільнена від ПДВ.
Крапка. І навіть дві... ☺
Варіант другий — гарантійна заміна
Дещо складнішим виявляється другий варіант — коли покупець-резидент протягом гарантійного строку виявив у купленому в нерезидента товарі фатальну несправність, яка не підлягає ремонту/виправленню, а потребує заміни бракованого виробу (зрозуміло — згідно з гарантійними зобов’язаннями вказаного постачальника).
При цьому повний ланцюжок дій покупця-резидента такий:
1) ввіз виріб (який згодом виявився бракованим), оформивши його в митному режимі імпорту (випуску для вільного обігу) зі сплатою митних платежів та «імпортного» ПДВ за ставкою 20 %, включивши суму останнього в ПК на підставі МД;
2) вивіз той самий (бракований) виріб в митному режимі експорту (ставка ПДВ 0 %);
3) ввіз такий же (але інший — справний) виріб, оформивши його в митному режимі імпорту (випуску для вільного обігу) зі сплатою митних платежів та «імпортного» ПДВ за ставкою 20 %, включивши суму останнього в ПК на підставі (нової) МД.
Зазначимо, що цей варіант існує у двох варіаціях (які виходять з положень відповідного ЗЕД-контракту на постачання):
(а) постачальник-нерезидент компенсує витрати покупця, понесені при «повторному» ввезенні (див. п. 3 вище) виробу, заміненого постачальником у межах своїх гарантійних зобов’язань;
(б) постачальник-нерезидент не компенсує покупцеві вказані витрати.
Тут же зазначимо, що згідно з п. 3 (див. вище) ввозиться товар, формально кажучи, безкоштовний (у тому сенсі, що повторно покупець його не оплачує). Зрозуміло чому, але фіскалів і ця обставина могла б навести на погані роздуми... ☹
Нагадаємо, що фіскали тривалий час вимагали від платників (на нашу думку — вимагали неправомірно) виключати з ПК суми, включені туди згідно з п. 1 (див. вище). Не станемо переказувати їх, так би мовити, аргументи: головне, що нашу протилежну думку підтримали багато судових інстанцій (про це ви читали в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 16, с. 42): «відновлювати» ПЗ за таким ПК згідно з п. 198.5 ПКУ підстав немає.
Що впало (у ПК) — те... там і залишилося
Радує, що у свіжій індивідуальній податковій консультації від 28.07.2017 р. № 1421/6/99-99-15-03-02-15/ІПК (про яку ви вже знаєте з «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 65, с. 2) фіскали нарешті взялися за розум. ☺ Тобто вони погодилися, що якщо виріб (як «перший», так і «другий») використовується покупцем — платником ПДВ в оподатковуваних операціях, то
підстави для застосування п. 198.5 ПКУ таки відсутні
Причому як стосовно ввезення згідно з п. 1 (тобто первісного ввезення виробу, в якому був потім виявлений фатальний брак), так і стосовно ввезення виробу — замінника за гарантією згідно з п. 3 (див. вище).
І що важливо: фіскали дійшли подібного висновку навіть для ситуації «а», до якої вони могли б чіплятися більше, ніж до «б». ☺ Зазначимо: формально у вказаному висновку автори консультації упустили ситуацію «б», але при уважному прочитанні поставленого податківцям запитання видно, що воно стосується як «а», так і «б».
Тобто слід поширити позитивний висновок ІПК на обидві ці ситуації.
І ще: в обговорюваній правильній ІПК податківці не дезавуюють своїх колишніх надфіскальних аргументів, а просто «забувають» про них, не особливо обтяжуючи себе новими (хоча з нашої публікації в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 16, с. 42 ви їх і без того давно і добре знаєте).
Одне «погано»: ця консультація — індивідуальна. Тому для повної впевненості доцільно отримати таку саму ІПК, але власну. Вона зі зрозумілих причин, мабуть, не відрізнятиметься по суті...
висновки
- Якщо бракований виріб у межах гарантійних зобов’язань постачальника-нерезидента вивозиться за кордон для ремонту (будучи оформленим у митний режим переробки товарів за межами митної території), після якого в межах установленого строку ввозиться назад у відремонтованому, тобто справному вигляді, то жодних податкових наслідків для покупця-резидента при цьому не настає.
- Якщо бракований виріб у межах гарантійних зобов’язань постачальника-нерезидента вивозиться за кордон для заміни, після чого ввозиться справний новий виріб, то згідно з новою думкою податківців покупець-резидент жодних ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ не нараховує.
