Уникаємо мінбази з ПДВ

* У разі відсутності обліку необоротних активів — виходячи зі звичайної ціни.

Виходить, що при «дешевих» продажах (тобто нижче купівельної ціни, звичайної ціни або балансової вартості у випадку постачання НА) продавець повинен штучно дотягувати базу оподаткування до цієї мінімальної планки. Дельту, що вийшла, покупець, зрозуміло, поставити собі в ПК не може. Вона включається в інші витрати постачальника товарів/послуг (проводка Дт 949 — Кт 641). Іншими словами, цей ПДВ компенсується постачальникові лише в розмірі 18 %, що не може радувати платників податків.

Чи можна якось уникнути цього нарахування? Універсального і 100-процентного варіанта ми не знайдемо. Проте є декілька можливих варіантів уникнення мінбази.

Включаємо в ціну іншого товару/послуги

Цей варіант можна використати в тому випадку, якщо разом з товаром, вартість продажу якого нижча ціни придбання, продається інший товар або послуга. Наприклад, умовами договору передбачено, що постачальник надає послуги з доставки товару, що продається, послуги з вантаження-розвантаження, монтажу тощо. У такому разі за домовленістю з покупцем

Зрозуміло, зобов’язання щодо надання цих послуг залишається в силі і зазначається в договорі. Інший варіант — зменшити вартість цих послуг, збільшивши пропорційно вартість товару (але тут потрібно бути пильним, щоб не потрапити під мінбазу за цими послугами).

У результаті продажна вартість товару значно збільшиться, і якщо не перекриє ціну купівлі, то принаймні значно понизить дельту.

Для ілюстрації наведемо найпростіший приклад. Товар А був придбаний за 1200 грн. (у тому числі ПДВ — 200 грн.), а продається за 960 грн. (у тому числі ПДВ — 160 грн.). При цьому в обов’язки постачальника входить доставка цього товару, вартість якої складає 240 грн. (у тому числі ПДВ — 40 грн.; це звичайна ціна транспортної послуги). Якщо цей договір укласти, як мовиться, «в лоб», то ПЗ постачальника становитимуть 240 грн., які складаються зі 160 грн. — ПДВ, виходячи з договірної вартості товару А, 40 грн. — перевищення мінбази, 40 грн. — ПДВ з транспортних послуг.

Якщо ж у договорі зазначити, що вартість товару А, що продається, складає 1200 грн. (у тому числі ПДВ — 200 грн.), при цьому в обов’язки продавця входить доставка товару без виокремлення її вартості, то ПЗ складатимуть усього лише 200 грн.

Різниця в базі — комісійна винагорода

Ця специфічна схема полягає в тому, що замість договору купівлі-продажу укладається договір комісії. Сам товар продається за вартістю придбання (тобто мінбаза взагалі не включається), але дельта розглядається як комісійна винагорода посередника. Реалізувати схему можна, мабуть, тільки в тих випадках, коли покупець товару придбаває його для подальшого перепродажу (свого роду дилер у схемі «великий оптовик» — «дрібний оптовик» (він же дилер) — «кінцевий покупець»), тому він легко може стати комісіонером.

Отже, перед продавцем стоїть завдання продати куплений за 1200 грн. (у тому числі ПДВ — 200 грн.) товар за 960 грн. (у тому числі ПДВ — 160 грн.) і не сплатити ПДВ з мінбази. Для цього покупець цього товару стає комісіонером, вартість послуг якого складає 240 грн. (у тому числі ПДВ — 40 грн.), уявимо, що саме ця сума складає прибуток від продажу цього товару. ПДВ з вартості товару (200 грн.) проходить через комісіонера транзитом: від продавця він отримує ПК і далі передає ПДВ покупцеві (п. 189.4 ПКУ). А дельта сплачується продавцем комісіонерові як винагорода за договором комісії. У результаті виходить, що продавець продав товар формально за ціною не нижче ціни придбання, але за фактом — за 960 грн. Покупець же свою вигоду отримає не прямо від продажу цього товару (як прибуток), а як комісійну винагороду. Для комісіонера схема вигідна ще й тим, що він уникає клопоту, пов’язаного з урахуванням доходів/витрат і об’єктом обкладення податком на прибуток.

Податкові наслідки з ПДВ:

— у продавця: ПК (за товаром при його купівлі свого часу) — 200 грн. і за комісійними послугами 40 грн., ПЗ за товаром 200 грн. Разом чистий ПК складе 40 грн., тобто ту ж саму суму, що і без застосування мінбази. Якщо продавати товар «у лоб», то податкові наслідки вивелися б у нуль (ПК — 200 грн., ПЗ — 160 грн. (виходячи з договірної ціни) і 40 грн. (виходячи з мінбази);

— у комісіонера: ПК і ПЗ за товаром — 200 грн., ПЗ за комісійними послугами 40 грн., тобто ту ж саму суму, ніби він просто продав за 1200 грн. товар, куплений за 960 грн. (тоді на вході ПК був би 160 грн., а на виході ПЗ — 200 грн., тобто ПЗ до сплати — 40 грн.);

— у кінцевого покупця: ПК — 200 грн., хоч із застосуванням цієї схеми, хоч без неї. Більше того, про існування цієї схеми він може взагалі не знати.

Ця схема вигідна ще й тим, що в цілому обіляє збиткові продажі, тобто буде менше проблем з нападками податківців щодо податку на прибуток.

Робимо уцінку перед продажем НА

Мінбаза при продажу НА рахується від балансової вартості об’єкта, яка склалася станом на початок періоду, протягом якого здійснюється їх постачання. Зрозуміло, чим нижче балансова вартість, тим нижче мінбаза. А що дозволяє знизити балансову вартість?

Звісно, знижувати ціну об’єкта потрібно в періоді, що передує тому, в якому об’єкт продаватиметься. Відразу попереджаємо: уцінка основних засобів (а саме з їх продажем найчастіше стикаються платники податків, тому про них і поговоримо) — справа хоча і добровільна, та все ж клопітка.

По-перше, проводиться вона тоді, коли балансова вартість об’єкта ОЗ суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу (п. 16 П(С)БО 7).

По-друге, переоцінка одного об’єкта одночасно тягне за собою переоцінку інших об’єктів цієї групи. Причому згодом вам потрібно буде проводити переоцінку об’єктів цієї групи регулярно. Регулярність має бути такою, щоб на дату балансу залишкова вартість об’єктів ОЗ суттєво не відрізнялася від їх справедливої вартості (п. 16 П(С)БО 7).

По-третє, при проведенні переоцінки ОЗ без професійного оцінювача не обійтися, а це — додаткові витрати. Утім, саме він допоможе довести, що балансова вартість об’єкта суттєво відрізняється від справедливої.

По-четверте, хоча уцінка в бухобліку включається у витрати (Дт 975), на облік з податку на прибуток у високодохідників вона не вплине, оскільки компенсується збільшуючою різницею (п. 138.1 ПКУ). А для тих, хто не рахує різниці, уцінка тільки на користь, адже вона включається у витрати вже в періоді її проведення, не чекаючи періоду продажу об’єкта.

У будь-якому разі вся ця метушня окупиться з лишком ☺.

Подібним чином можна спробувати використати процедуру зменшення корисності.

Безумовно, існують і інші способи уникнення мінбази, наприклад доводити, що договірна ціна виготовлюваної продукції/послуг відповідає звичайній ціні (презюмується, що вона дорівнює договірній і якщо не доведено зворотного, вважається, що вона відповідає ринковим цінам, див. п.п. 14.1.71 ПКУ). Проте тут уже багато що залежить від уміння доводити свою правоту.