При визначенні тривалості щорічної відпустки святкові і неробочі дні, перелічені в ст. 73 КЗпП, не враховують. Це прямо зазначено в ч. 2 ст. 5 Закону про відпустки. Усього сьогодні таких днів 11. Це: 1 січня — Новий рік, 7 січня і 25 грудня — Різдво Христове, 8 березня — Міжнародний жіночий день, 1 травня — День праці, 9 травня — День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги), 28 червня — День Конституції України, 24 серпня — День незалежності України, 14 жовтня — День захисника України, один день (неділя) — Пасха (2018 року — 8 квітня), один день (неділя) — Трійця (2018 року — 27 травня)).
Виходить, що на святкові і неробочі дні, що припали на відпускний період працівника, відпустка збільшується, проте ці дні не оплачують.
Бухгалтерові важливо правильно розподілити дні перехідної відпустки. Адже суми нарахувань за час відпусток, на відміну від порядку їх фактичної виплати, розподіляються пропорційно часу, що припадає на дні відпустки у відповідному місяці.
Працівник, про якого йшлося в запитанні, йде в щорічну відпустку з 7 травня на 26 календарних днів. На період відпустки працівника припадають два свята — 9 і 27 травня (див. вище). Виходить, що: (1) на травень припадає 23 календарних дні відпустки (7, 8, 10 — 26, 28 — 31 травня включаємо в розрахунок, 9 і 27 травня — при підрахунку кількості днів відпустки не враховуємо (пропускаємо)), а (2) на червень — 3 календарних дні відпустки (1 — 3 червня).
Отже, бухгалтер нарахує відпускні за 23 календарних дні відпустки в травні і 3 календарних дні відпустки в червні.
