Основний нормативний путівник із розрахунку відпускних у бухгалтера незмінний — це Порядок № 100. У п. 7 цього документа можна знайти правила розрахунку відпускних.
Наведемо розрахунок відпускних (В) у вигляді формули:
В = Д x ЗП : (К - С - Ч),
де Д — кількість календарних днів відпустки;
ЗП — сума зарплати, нарахованої в розрахунковому періоді;
К — загальна кількість календарних днів у розрахунковому періоді (за 12 місяців — це 365 (у високосному році — 366) календарних днів);
С — кількість святкових і неробочих днів, передбачених ст. 73 КЗпП, що припадають на розрахунковий період;
Ч — час, протягом якого працівник відповідно до чинного законодавства або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково в розрахунковому періоді (абзац шостий п. 2 Порядку № 100). На цій підставі в розрахунку середнього заробітку для оплати днів відпустки виключають:
— дні простою не з вини працівника, за які за працівником частково зберігався заробіток;
— дні, коли працівники не працювали у зв’язку із встановленням режиму неповного робочого тижня з не залежних від них причин (тобто неповний робочий тиждень установлений за ініціативою роботодавця);
— час перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3 років (6/16/18* років — згідно з медичним висновком);
* Залежно від захворювання дитини.
— дні відпустки без збереження зарплати як за ст. 25, так і за ст. 26 Закону про відпустки (див. лист Мінсоцполітики від 26.11.2012 р. № 1203/13/84-12). Але майте на увазі: якщо працівник відпочивав «за свій рахунок» довше, ніж передбачено в згаданих статтях, то «надлишок» відпускних днів вважається наданим незаконно і їх не виключають з розрахунку середньої заробітної плати.
