Спочатку повторимо слушне твердження з листа Мін’юсту від 14.09.2009 р. № 11668-0-26-05-20: строки виконання всіх прав та обов’язків сторін за ЗЕД-договором — це все само собою, а контроль дотримання 180-денного строку розрахунків у зв’язку з виконанням такого договору — це вже окрема історія.
Не станемо тлумачити, що таке «імпорт без ввезення», оскільки всім зрозуміло, що, по суті, він включає два «напівправочини» резидента. За першим — він придбаває за кордоном у нерезидента товар (у цьому випадку). За другим — він продає іншому нерезиденту цей же товар теж прямо за кордоном, тобто не ввозячи і, відповідно, не вивозячи його потім через кордон.
Особливість цієї ситуації полягає в тому, що:
— з одного боку, коли обслуговуючий банк здійснює валютний платіж з рахунку свого клієнта-резидента на рахунок нерезидента (подібний платіж неминучий для будь-якого імпорту — хоч з ввезенням, хоч без нього), банк у загальному випадку повинен вирішити, чи ставити відповідну імпортну операцію клієнта на валютний контроль строку розрахунків згідно з критеріями п. 1.2 Інструкції № 136. В обговорюваній ситуації інформації про те, що відповідний товар уже імпортований/ввезений на користь резидента, в банку немає (та й бути не може), тому він таку операцію на валютний контроль поставить;
— з іншого — необхідних «загальних» підстав (інформації про ту ж ввізну МД у реєстрі) для зняття імпортної операції з валютного контролю, який уже був розпочатий на наступний календарний день після дати згаданого платежу нерезиденту, навіть у результаті повністю закритого в цивільно-правовому сенсі імпорту без ввезення банк не дочекається ніколи...
Тому для того, щоб імпорт без ввезення банк з контролю все ж таки зняв (причому належним чином і без застосування податківцями санкцій), згідно з п. 3.6 розд. 3 Інструкції № 136 достатньо, щоб резидентом було дотримано хоча б одну з двох спеціальних умов:
1) на рахунок резидента зайшла б валютна виручка від нерезидента, який купив товар за кордоном;
2) резидент подав би банку документи, що підтверджують використання ним товару за кордоном на підставі договорів, контрактів, угод або інших форм документів, які використовуються в міжнародній практиці й можуть вважатися договором.
Уточнимо, що при цьому контролю строку розрахунків підлягає саме «експортна частина» вашого імпорту без ввезення, причому — увага! — здійснення контролю 180-денного строку розрахунків покладається саме на той
банк, через який здійснювався платіж нерезиденту за товар, перепроданий (без ввезення) іншому нерезидентові
Ці ж умови документального підтвердження підстав для того, щоб імпорт без ввезення був знятий з контролю, продубльовані й у 114.02 БЗ. А що стосується форм підтвердних документів, зазначимо: у листі ДФСУ від 19.08.2016 р. № 18026/6/99-99-15-02-02-15 податківці не висувають ні конкретних, ні особливих вимог, окрім загальних, що висуває законодавство до оформлення бухгалтерської первинки. Можливі сумніви краще врегулювати з контролером дотримання строків, тобто з банком.
І останнє. Вам буде значно простіше порозумітися з банком, якщо всю ситуацію і конкретну послідовність ваших дій з імпорту без ввезення він розумітиме наперед... ☺
Звичайна послідовність: (1) авансовий платіж нерезиденту-постачальникові; (2) постачання товару нерезиденту-покупцеві; (3) зарахування валютної виручки на відповідні (валютний і гривневий) поточні рахунки резидента. Але якщо, скажімо, першою із цих подій буде надходження вам валютної виручки від нерезидента-покупця, тоді за таким імпортом без ввезення говорити про контроль напевно в банку язик не повернеться... ☺
